Справа № 686/2756/20
Провадження № 22-ц/4820/623/21
24 травня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Садік Н.Д.
за участю: представників учасників справи
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/2756/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські Екопродукти» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські Екопродукти» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2021 року (суддя Мазурок О.В.).
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У січні 2020 року ТОВ «Європейські Екопродукти» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обґрунтування позову зазначалось, що відповідно до наказу (розпорядження) № ЄЕ-00000067 від 07.11.2018 з 08 листопада 2018 року на посаду касира торгівельного залу (структурний підрозділ «Оазис») було прийнято на роботу ОСОБА_1 . З відповідачем було оформлено всі необхідні документи по працевлаштуванню, укладено договір про повну матеріальну відповідальність та інші документи, укладення яких було пов'язано із здійсненням відповідачем по справі трудової діяльності на підприємстві.
18 січня 2019 року у вказаному структурному підрозділі «Оазис» за наказом директора підприємства № 3 від 17.01.2019 було проведено чергову інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, в результаті якої виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на суму 103 059,29 грн.
За наслідками виявленої недостачі на підставі наказу по підприємству № 5 від 28 січня 2019 року було створено комісію для проведення службового розслідування. 29 січня 2019 року на підставі наказу по підприємству № 5 від 28 січня 2019 року було проведено наступну інвентаризацію, в результаті її проведення виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на суму 29 044,19 грн.
В результаті проведеного службового розслідування встановлено факти і механізм привласнення касиром торгівельного залу ОСОБА_1 грошових коштів з каси підприємства, що і стало причиною наявності такої недостачі. Відповідач під час виконання обов'язків касира здійснювала продаж (відпуск товарів) товарно-матеріальних цінностей без фіксації окремих операцій з їх продажу в системі «1С Бухгалтерія», але з отриманням грошових коштів (товари сканувались, але після отримання коштів від покупців здійснювалось видалення позицій проданих товарів).
Внаслідок таких дій відповідачем завдано збитків позивачу по справі на загальну суму 132103, 48 грн.
Згідно з наказом (розпорядженням) № ЄЕ-00000018-0000000127 від 06.02.2019 по ТОВ «Європейські Екопродукти» з 06 лютого 2019 року відповідача було звільнено з посади касира торгівельного залу (структурний підрозділ «Оазис») на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 119103,48 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2021 року в задоволенні позову ТОВ «Європейські Екопродукти» відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Європейські Екопродукти» не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом залишено поза увагою доводи і докази, надані позивачем, та в долученні деяких було безпідставно відмовлено. Зазначає, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, оскільки судом не було досліджено пояснення відповідача щодо причин нестачі коштів, акти проведення контрольних закупок, акта про виявлення 26.01.2019 коштів працівниками підприємства в підсобному приміщенні. Посилається на те, що суд досліджував інші обставини та документи, як докази, на доведення інших обставин, якими позивач свої вимоги не обґрунтовував. Вважає, що суд при розгляді даної справи неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Європейські Екопродукти» Якимчук А.В. підтримав апеляцій скаргу.
Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, місце і час слухання справи повідомлена належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, з того, що позивач не довів наявність вини відповідача у завданій матеріальній шкоді шляхом допущення недостачі грошових коштів.
З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно з наказом (розпорядження) № ЄЕ-00000067 від 08.11.2018 ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «Європейські Екопродукти» на посаду касира торгівельного залу (а.с. 3).
07 листопада 2018 року, до прийняття на роботу ОСОБА_1 , між ОСОБА_1 та ТОВ «Європейські Екопродукти» було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 4).
Відповідно до інвентаризації товарів на складі № 964 від 11 листопада 2018 року, проведено інвентаризацію - всього найменувань 41, нестача на суму 1970,02 грн. (а.с. 80).
Наказом директора товариства № 3 від 17.01.2019 призначено проведення інвентаризації матеріальних цінностей у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 18.01.2019 (а.с. 5).
Відповідно до інвентаризації товарів на складі №119 від 18 січня 2019 року, проведено інвентаризацію - всього найменувань 362, нестача становить суму 103059,29 грн (а.с. 9).
Наказом директора товариства №4 від 24.01.2029 створено комісію для проведення службового розслідування по виявленій недостачі на магазині товарно-матеріальних цінностей на магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Наказом № 5 від 28 січня 2019 року - призначено проведення інвентаризації матеріальних цінностей у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 29.01.2019.
Згідно з інвентаризацією товарів на складі № 23 від 29 січня 2019 року, проведено інвентаризацію - всього найменувань 147, нестача - на суму 29044,19 грн (а.с. 11-12).
Відповідно до наказу № ЄЕ-00000018-0000000127 від 06.02.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади касира торгівельного залу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 13).
Згідно з посадовою інструкцією касира магазину: касир є матеріально відповідальною особою і зобов'язаний підписати договір про повну матеріальну відповідальність; робити перерахунок каси після кожної зміни касира, не менш 2-х раз на день; відповідати за збереження готівки до моменту інкасації (а.с. 91-92).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
Пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.
Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (які досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 135-1 КЗпП України).
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен встановити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992, необхідною підставою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є наявність прямої дійсної шкоди.
Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейські Екопродукти», правильно посилався на те, що відповідальність може настати тільки за наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди та причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.
На підставі належним чином оцінених судом доказів, вина ОСОБА_1 у виникненні інкримінованої їй нестачі, наявність прямої дійсної шкоди та причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювачів шкоди, товариством не доведена.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що надані позивачем матеріали інвентаризацій на різних складах № 964 від 11 листопада 2018 року, № 119 від 18 січня 2019 року, № 23 від 29 січня 2019 року, не є достовірними доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи щодо нестачі грошових коштів у касі торгівельного залу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, актів про результати інвентаризації наявних коштів саме у касі торгівельного залу, де б відображались відомості про суму наявної готівки (фактичного залишку) на місці проведення касиром розрахунків із сумами, зазначеними у щоденних звітах РРО, позивачем не надано.
Крім того, надані позивачем висновок про результати службового розслідування від 01.02.2019, письмові пояснення ОСОБА_1 від 25.01.2019, акти надання коштів для таємної контрольної закупки товарів від 25.01.2019, акт про виявлення коштів в підсобці магазину, пояснювальні записки працівників, не є допустимими, достовірними та достатніми доказами, в розумінні ст. ст. 78-79 ЦПК України, оскільки вони не дають змогу дійти висновку про наявність в діях відповідача порушення посадових обов'язків та завдання нею прямої дійсної шкоди позивачу (а.с. 48-56)
Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана правильна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для заявника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження та спростування висновків суду першої інстанції, а, згідно із ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права й обставин справи. Порушень норм матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські Екопродукти» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 травня 2021 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай