Справа № 125/1596/20
Провадження № 22-ц/801/834/2021
Категорія: 55
Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.
Доповідач:Панасюк О. С.
27 травня 2021 рокуСправа № 125/1596/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,
з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представниці ОСОБА_2 - адвоката Чубар О. В. на рішення Барського районного суду Вінницької області у складі судді Питель О. В. від 13 січня 2021 року (дата складення повного тексту рішення - 27 січня 2021 року), -
встановив:
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом, за яким просив:
-зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати вмонтований витяжний короб з димовентиляційного каналу та відновити герметичність у каналі ситими вентиляції, через який вентилюється кухня в його квартирі;
-стягнути з ОСОБА_2 на його користь 18250 грн 00 к. у відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 . В 2018 році ОСОБА_2 , якому належить розташована поверхом вища квартира АДРЕСА_2 , без відповідних дозволів здійснив перепланування системи вентиляції, при встановленні електровитяжки примусової тяги пошкодив герметичність вентиляційного каналу в кухні квартири, що спричинило нагнітання чадного газу у вентиляційний канал квартири ОСОБА_1 . Увімкнення електоровитяжки у квартирі ОСОБА_2 спричиняє зворотну тягу повітря у квартиру ОСОБА_1 , що веде до потрапляння неприємних запахів від готування їжі до його квартири. Порушення герметичності вентиляційного каналу не забезпечує його належне функціонування для швидкого видалення диму при пожежі і природного газу при його витоку, відповідність повітря в квартирі ОСОБА_1 санітарним нормам.
Внаслідок таких дій ОСОБА_2 значно погіршилась якість життя ОСОБА_1 через тривале потрапляння (протягом двох років і шести місяців) неприємних запахів до його квартири, він зазнав негативних переживань у виді хвилювання за свою та своєї дружини безпеку, поганий повітрообмін в його квартирі призвів до додаткових витрат на опалення через необхідність здійснювати вентиляцію квартири у холодний період через відчинені вікна, негативно вплинув на стан його здоров'я.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 13 січня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18250 грн 00 к. у відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати у справі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що протиправні дії відповідача щодо встановлення та використання примусової електровияжки порушують права позивача, погіршують якість його життя, викликають душевні страждання та ставлять під загрозу безпечне користування газовими приладами у квартирах сторін. Розмір моральної шкоди розраховано із суми 20 грн 00 к. за один день відколи триває порушення прав позивача, а тому він відповідає вимогам розумності і справедливості.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати вмонтований витяжний короб з димовентиляційного каналу та відновити герметичність у каналі ситими вентиляції, через який вентилюється кухня в його квартирі, суд виходив із недоведеності факту порушення герметичності димових та вентиляційних каналів унаслідок дій саме ОСОБА_2 , зазначив, що такі роботи повинні виконуватись спеціалізованою організацією.
В апеляційній скарзі представниця ОСОБА_2 - адвокат Чубар О. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила рішення скасувати і ухвалити нове - про відмову у позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції, визнавши недоведеним порушення прав позивача відповідачем стягнув із нього відшкодування моральної шкоди, заподіяної таким порушенням. Звертала увагу на відсутність доказів на підтвердження моральних страждань та негативних переживань, погіршення якості і рівня життя позивача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без мін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи та норм матеріального права, які регулюють правовідносини сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою - четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).
Суд установив, що у 2018 році було здійснене перепланування та встановлення примусової витяжки у квартирі АДРЕСА_3 шляхом врізки витяжного короба у загальний димовентиляційний канал будинку, однак вважав не доведеним факт порушення герметичності димових і вентиляційних каналів будинку відповідачем, а тому відмовив у задоволенні вимоги позивача про усунення порушення його права шляхом зобов'язання відповідача демонтувати вмонтований витяжний короб з димовентиляційного каналу та відновити герметичність у каналі системи вентиляції, через яку вентилюється кухня у квартирі ОСОБА_2 . У цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Диспозитивність визначена серед основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 5 частини третьої статті 3 ЦПК України).
Зміст зазначеного принципу розкрито у статті 13 ЦПК України, якою встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Системний аналіз цих положень у взаємозв'язку із приписами статті 367 ЦПК України вказує на те, що у разі, якщо рішення суду першої інстанції у відповідній частині не оскаржується, суд апеляційної інстанції не має права давати йому оцінку у цій частині, зокрема й щодо мотивів, з яких виходив суд, навіть попри очевидну суперечливість висновків суду першої інстанції.
Фактично неподання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у відповідній частині (відсутність обґрунтування незаконності рішення у такій частині в апеляційній скарзі, яка подана щодо решти вирішених судом вимог) означає, що сторони погоджуються із рішенням суду в такій (неоскарженій) частині, а тому оцінка рішення в цій частині судом апеляційної інстанції є порушенням права учасників справи вільно на власний розсуд розпоряджатися своїми процесуальними правами, що є неприпустимим.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За загальним правилом моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Такі роз'яснення містяться у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тобто, для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у виді відшкодування моральної шкоди, необхідно установити не лише протиправність дій такої особи, а й її вину у спричиненні шкоди та причинний зв'язок між діями особи та моральними стражданнями, яких зазнала потерпіла особа.
Обґрунтовуючи заподіяння йому моральної шкоди та її розмір позивач посилався на те, що він зазнав погіршення рівня та якості життя (у зв'язку із систематичним потраплянням до його квартири неприємних запахів від приготування їжі з квартири відповідача, погіршення стану повітря в квартирі через неналежне функціонування загальнобудинкової системи вентиляції, потребу докладати додаткові зусилля та нести витрати через необхідність здійснювати провітрювання квартири, в тому числі у холодний період через відкриття вікон), негативних переживаннь хвилювання за свою та своєї дружини безпеку, погіршення стану здоров'я саме у зв'язку із пошкодженням герметичності вентиляційного каналу, яким здійснюється вентиляція його квартири, що призводить до виникнення зворотної тяги.
Отже, визнавши недоведеною ту обставину, що герметичність димовентиляційного каналу, через який здійснюється вентиляція квартири позивача, була порушена внаслідок дій відповідача, суд першої інстанції поклав на нього відповідальність за заподіяну моральну шкоду без установлення вини ОСОБА_2 у порушенні прав ОСОБА_1 та причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та шкодою, заподіяною позивачу.
Відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, можливе лише у випадках, установлених частиною другою статті 1167 ЦК України, зокрема:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Оскільки до жодного з цих випадків моральна шкода, завдана внаслідок протиправного втручання в систему вентиляції багатоквартирного будинку, не відноситься, то без установлення вини відповідача у заподіянні такої шкоди, суд першої інстанції не мав підстав покладати на нього її відшкодування.
З урахуванням того, що за результатами апеляційного розгляду справи суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, як в частині немайнових вимог позивача про зобов'язання відповідача демонтувати вмонтований витяжний короб з димовентиляційного каналу та відновити герметичність у каналі ситими вентиляції, через який вентилюється кухня в його квартирі, так і в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 2522 грн 40 к. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, а також документально підтверджені, зокрема договором про надання правової допомоги з додатком, розрахунком вартості витрат та квитанцією до прибуткового касового ордеру, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн 00 к.
Витрати в розмірі 5000 грн 00 к. відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку адвоката Чубар С. В. за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції стягненню з позивача не підлягають, тому що доказів на підтвердження їх понесення відповідачем у справі немає.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представниці ОСОБА_2 - адвоката Чубар О. В. задовольнити.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 13 січня 2021 року в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18250 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень) грн 00 к. у відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у позові.
Судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 к. віднести за рахунок держави.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2522 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн 40 к. та 5000 (п'ять тисяч) грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
(Повний текст судового рішення виготовлено 27 травня 2021 року)
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. Ю. Береговий
Т. Б. Сало