Провадження № 2/742/67/21
Єдиний унікальний № 742/1191/20
24 травня 2021 року місто Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та виселення з квартири, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування квартири та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 та Прилуцька міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з первісним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та виселення з квартири. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Колодуб С.М., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 квітня 2020 року за №36255217. Зазначає, що на даний час в цій квартирі проживає ОСОБА_2 , яка там не зареєстрована, договорів оренди(найму), позички чи інших договорів, які б надавали їй підстави для користування вказаним житлом, відповідач ОСОБА_2 як з колишніми власниками житла, так і з позивачкою не укладала, добровільно виселятися не бажає. Вказана обставина не дає змоги позивачу ОСОБА_1 в повній мірі здійснювати реалізацію своїх прав власника нерухомого майна, що стало передумовою звернення до суду.
По даній справі відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про витребування квартири. Обґрунтування позову мотивує тим, що після подання нею позову до ОСОБА_4 про визнання заповіту своєї матері ОСОБА_6 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, ОСОБА_4 відчужив спірну квартиру ОСОБА_7 , яку він успадкував на підставі оспорюваного позивачем ОСОБА_2 заповіту. Укладення договору купівлі-продажу квартири порушує її законні права та інтереси, зокрема, посягає на її право вільно володіти та розпоряджатися своїм майном, а тому у разі визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними квартира підлягає витребуванню від набувачів на її користь.
Відповідачем ОСОБА_2 у лютому 2020 року подано позов до ОСОБА_4 , в якому вона просить визнати недійсними заповіт від 05 вересня 2014 року, складений померлою 14 лютого 2018 року ОСОБА_6 , який посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Радченко С.В. за реєстровим №1226, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 13 липня 2019 року державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори, на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 . У мотивування своїх вимог зазначила, що являється єдиною спадкоємицею першої черги за законом після померлої у 2018 році матері ОСОБА_6 , яка перебувала на консервативному обліку у психоневрологічному відділенні з діагнозом деменція. При зверненні до нотаріуса щодо оформлення спадщини вона дізналась, що 05 вересня 2014 року мати склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_4 , який ніякого відношення до їхньої сім'ї не має та лише являється батьком патронажної сестри, яка тимчасово доглядала за матір'ю. Вважає, що оспорюваний заповіт не відповідав волі померлої, оскільки внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров'я вона була не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому заповіт є недійсним. У разі визнання правочину недійсним, відповідач, якому було видане свідоцтво про право на спадщину, вважатиметься таким, що не мав права на спадкування.
17.08.2020 позивач ОСОБА_2 звернулася із заявою про збільшення позовних вимог, в якій вказує, що у зв'язку з тим, що після подання нею позову ОСОБА_4 відчужив спірну квартиру ОСОБА_1 , тому до основної вимоги про визнання недйсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом заявлено похідну вимогу про витребування квартири у її набувача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , залучивши останніх в якості співвідповідачів.
02.09.2020 від третьої особи приватного нотаріуса Прилуцького міського нотаріального округу Радченко С.В. надійшов відзив з копіями документів, у якому повідомила, що в день посвідчення заповіту 05.09.2014 вона спілкувалася з заповідачкою без сторонніх осіб і стверджує, що остання в момент підписання заповіту чітко усвідомлювала свої дії та їх значення, чітко сприймала реальність, розуміла, усвідомлювала значення своїх дій, керувала ними, на свій розсуд та за своєю волею вона бажала настання наслідків, щоб належне їй майно, після її смерті, залишилось ОСОБА_4 , а також зазначила, що нею, як нотаріусом, не було порушено жодних норм законодавства, тому сумнівів у нотаріуса не виникало щодо можливого негативного психо-емоціонального стану у ОСОБА_6 , а тому заповіт і його зміст відповідають вимогам законодавства, а посилання позивачки на визнання заповіту недійсним є безпідставними(а.с.204-209).
07.09.2020 відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позов ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, у якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що заповіт від 05.09.2014 і його зміст відповідають вимогам законодавства, посилання позивачки що на момент складання заповіту, заповідачка не усвідомлювала своїх дій, є безпідставним припущенням. Зазначив, що померла, проживаючи одна, звернулася до благодійного центру з питання її безкоштовного осблуговування, оскільки була самотньою, її дочка ОСОБА_2 жодного разу до матері не приїздила та не допомагала їй. Відповідач допомагав ОСОБА_6 , піклувався, виконував її прохання, надавав допомогу по господарству, дрібний ремонт в квартирі. Вважає, що саме ці обставини стали підставою для складання заповіту спадкодавцем на ім'я відповідача і цим спростовуються твердження позивача, що він є сторонньою особою для спадкодавця, проте на даний час позивач спотворює дійсні обставини з метою незаконного отримання майна у власність. Зазначає, що в 2013 році у ОСОБА_6 був гіпертонічний криз і ускладненням став маячний розлад органічного походження, який був тимчасового характеру, а діагноз «деменція» це була суб'єктивна думка одного лікаря, а не висновок комісії чи експертизи. З 2014 року до самої смерті ОСОБА_6 , в останньої не було ніяких відхилень у психіці, які б могли свідчити про психічний розлад її здоров'я. Просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.218-219).
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 15.09.2020 об”єднано в одне провадження цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та виселення з квартири, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування квартири та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 та Прилуцька міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними.
Відповідачі за зустрічним позовом про витребування квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_3 28.08.2020 подали відзив на позов, в якому зазначили, що вимога про витребування в них квартири є необґрунтованою, оскільки пояснення з приводу того, що під час складання заповіту ОСОБА_6 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не підтверджені ніякими доказами та є тільки припущеннями, під час складання заповіту ОСОБА_2 із заповідачкою не проживала. Про факт наявності права власності на спірну квартиру за попереднім її власником позивачці за зустрічним позовом було відомо з 2018 року, вона вживала дії щодо оскарження такого права у судовому порядку, визнаючи заповіт недійсним, але заявила клопотання в суді про залишення відповідного позову без розгляду, тому в продавця квартири спірної квартири були всі законні права щодо її продажу. Просять в задоволенні позову про витребування квартири відмовити, через його необґрунтованість та безпідставність(а.с.60).
У свою чергу, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , заборонивши її відчуження. У заяві посилалась на те, що відповідач, на її переконання, у незаконний спосіб став власником квартири. А оскільки останній висловлює наміри на свій розсуд розпорядитися майном, у зв'язку з чим існує реальга загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою від 28.04.2020 Прилуцький міськрайонний суд задовольнив цю заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та наклав арешт на квартиру АДРЕСА_2 із забороною її відчуження(а.с.85).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 свій позов підтримав.
Відповідачка ОСОБА_2 за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом і її представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали, позов до них не визнають та показали, що на протязі останніх років мати ОСОБА_6 перебувала на консервативному обліку у психоневрологічному відділенні з діагнозом: деменція. Тож внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна була усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Попри наявні в матері проблеми, вона неодноразово виявляла своє усне бажання того, щоб належне їй за життя майно перейшло до єдиної доньки та спадкоємиці першої черги. У зв'язку з її проживанням в іншому регіоні, мати в 2011 році звернулася до Єврейського благодійного центру з питання її безкоштовного обслуговування патронатною сестрою з строком обслуговування 12 місяців. В 2014 матір'ю було складено заповіт, яким остання все належне їй майно заповіла ОСОБА_4 , вказана обставина стала їй відомою лише після смерті матері. З травня 2015 вона почала проживати з матір'ю та послугами патронатної сестри для матері припинили користуватися, мати не усвідомлювала своїх дій: йшла в незрозумілому напрямку, до ранку ходила по місту без причини, кидалася з ножем на доньку і погрожувала порізати, була в сильно агресивному стані, у зв'язку з чим в наслідок свого хворобливого стану на момент вчинення правочину складання заповіту від 05.09.2014 року вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Просять суд ухвалити рішення про визнання заповіту недійсним.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві. ОСОБА_8 вказує, що померла ОСОБА_9 була життєрадісною, а її дочка зовсім не навідувалась до матері, допомагав він з дружиною по господарству. Дочка ОСОБА_8 працювала в Єврейській общині та обслуговувала померлу зранку і до 14 год. ОСОБА_10 була здоровою, ніяких психічних відхилень у неї не проявлялося, був випадок звернення до лікарні з підвищеним тиском, у зв'язку з чим її можливо і поставили на облік. В подальшому оформивши своє право на спадщину, вирішив продати спірну квартиру, знаючи про можливі судові справи. ОСОБА_7 хтось сказав про його намір продати квартиру, вона зацікавилася і він їй продав.
Третя особа - приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Радченко С.В в судовому засіданні зазначила що на момент складання та посвідчення заповіту 05.09.2014 року, під час чого в ході спілкування вона впевнилася у дієздатності ОСОБА_6 , яка на всі питання відповідала адекватно, заповіт прочитала, користуючись окулярами, та власноручно підписала.
Третя особа - представник Прилуцької міської державної нотаріальної контори до суду не з'явився, згідно їх заяви просять розглядати справу без їх представника згідно закону.
Свідок ОСОБА_11 в суді пояснила, що вона є головою профкому у ветеранській організації, де померла ОСОБА_6 працювала також, і яка отримувала допомогу на лікування. У 2013 році їм стало відомо, що нараховану їй допомогу ніхто не знімає, оскільки ОСОБА_12 захворіла і нею опікується Єврейська община. Пізніше до них звернулася донька за цією допомогою, якій вони і віддали конверт. Вона також бачила, що приходив якійсь чоловік з донькою ОСОБА_13 до померлої, допомагали з ремонтом газової колонки. Бачила як ОСОБА_6 сиділа на зупинці в напівголому стані, могла не реагувати на звернення до неї і була в неадекватному стані.
Крім того, допитана в якості свідка ОСОБА_14 пояснила, що знає померлу, так як проживала в другому під'їзді їх будинку, приходила до неї в гості і спілкувалися по-сусідськи. Після 2013 року її психічний стан погіршився, говорила, що в неї немає доньки, могла взагалі не реагувати, не віталася, йшла незрозуміло куди, з вікна могла кричати, лазила навшпиньки, скаржилася що до неї хтось лізе, що сусід її хоче згвалтувати, затоплювала сусідку, представники газопостання опломбували в неї газову колонку, оскільки вона була неадекватною і могла просто відкрити газ. Вважає, що за життя ОСОБА_6 не усвідомлювала свої дії та мала психічні відхилення.
Свідок ОСОБА_15 в суді пояснив, що він проживав в одному будинку з ОСОБА_6 і був головою ОСББ, незвичайної поведінки в померлої не відмічав., а в 2013-2014 дізнався, що нею опікується община.
Свідок ОСОБА_16 у суді пояснила, що вони з померлою ОСОБА_6 були сусідами, вона приходила до померлої, приносила їжу, вважає, що померла була неадекватною, говорила нісенітниці, сиділа годинами на автобусній зупинці, знає що померла була в якійсь общині. Донька за нею доглядала, ходила по місту її шукала.
Свідок ОСОБА_17 в суді пояснив, що знає померлу та її дочку ОСОБА_2 з дитинства. В померлої ОСОБА_6 були якісь відхилення, був якийсь страх, всього боялася, то швидко ходить наче від когось тікає, то сидить просто на автобусній зупинці, могла проявити агресію, могла ночами ходити по вулицях, говорила що в неї не може бути дітей і ніякої доньки в неї немає. А її донька ОСОБА_2 ходила її шукала по місту.
Свідок ОСОБА_18 в суді пояснила, що знає померлу ОСОБА_12 близько 20 років, так як проживають в будинку в одному дворі, була в гостях у померлої, допомагала коли та зламала руку і зверталась за допомогою. Померла була наче не з повна розуму, її звинуватила що та хоче заволодіти її квартирою, після чого вона перестала з ОСОБА_9 спілкуватися, остання часто сиділа у вікні, з тачанкою кудись їздила.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками зазначено ОСОБА_19 та ОСОБА_6 (а.с.7).
Відповідно до довідки міськрайонного центру надання адміністративних послуг Прилуцької міської ради Чернігівської області № 209 від 06.03.2018 вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Згідно довідки голови ОСББ «Хуторок-132» від 06.03.2018 вбачається, що ОСОБА_6 дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті (а.с.11).
Згідно довідки психо-неврологічного відділення поліклініки КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» №189 від 17.05.2018 вбачається, що ОСОБА_6 , 1935 року народження, перебувала на консультативному обліку у психіатра з діагнозом «деменція» з 2013 року (а.с.14).
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 29.01.1997, посвідченого Прилуцьким міськвиконкомом вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 та ОСОБА_20 (а.с.26).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 25.12.2014 було визнано за ОСОБА_6 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 у зв'язку з втратою свідоцтва про право власності на житло, виданого Прилуцьким міськвиконкомом 19 січня 1997 року та на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 порядку спадкування після смерті ОСОБА_20 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.27).
Згідно заповіту, який посвідчений 05.09.2014 приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Радченко С.В. за реєстровим №1226 ОСОБА_6 заповіла все своє майно - ОСОБА_4 (а.с.28).
06.03.2018 ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Прилуцької міської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , яка не мала інших спадкоємців(а.с.32).
21.06.2018 ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса Прилуцької міської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 (а.с.33).
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.07.2019 вбачається, що на підставі заповіту, посвідченого Радченко С.В., приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу 5 вересня 2014 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6 , яка ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_4 , спадщина складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.34).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, дата реєстрації 13.07.2019(а.с.35).
Згідно договору купівлі-продажу від 14 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Колодуб С.М., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 квітня 2020 року за №36255217, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , сплативши за неї грошову суму(а.с.9-10). Тобто відчуження квартири відбулося коли в суді вже вирішувався спір щодо спірної нерухомості.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.04.2020, дата реєстрації 14.04.20209а.с.11).
Відповідно до ст.ст.1233-1235 ЦК України заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті та кожна особа може залишити за заповітом все своє майно або його частку однієї, або кільком особам, як таким, що входять, так і таким що не входять у коло спадкоємців по закону.
Заповіт є правочином, тому до нього застосовуються загальні положення про правочини (ст.ст. 202-214 ЦК України) та положення про недійсність правочинів (ст.ст. 215-236 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9 угода може бути визнана недійсною лише на підставах і з наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Як роз'яснено в п.16 постанови Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 2011 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правила ст.225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо).
Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
Така ж правова позиція висвітлена в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»
За змістом ст.30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).
Таким чином, норма цивільного права, яка регулює спірні правовідносини має наступні гіпотезу та диспозицію: якщо у момент вчинення такого правочину як заповіт особа перебувала в стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо), то за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, і цей заповіт не створює юридичних наслідків для спадкоємця, призначеного таким заповітом.
Відповідний висновок висловлено Верховним судом у постанові від 16 жовтня 2019 року по справі № 530/1349/16-ц.
Вимоги про визнання заповіту недійсним вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 61-5896св18.
Згідно довідки лікаря Прилуцького міського центру первинної медико-санітарної допомоги №23 вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті - ХНК ІІІст ІХС Атеросклеротичний кардіосклероз(а.с.126).
Згідно відповіді КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР від 17.03.2021 №34-08/272, ОСОБА_6 , згідно картотеки Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні, у стаціонар не госпіталізувалась, за медичною допомогою в ЧОПНД не зверталась(а.с.140).
Згідно відповіді КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР від 12.03.2021 №34-08/272, ОСОБА_6 за медичною допомогою до лікаря-психіатра в диспансерне психіатричне відділення КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» не зверталась(а.с.144).
Згідно відповіді наркологічного диспансерного відділення КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР від 15.03.2021 №509, ОСОБА_6 за медичною допомогою не зверталася(а.с.142).
Згідно записів у медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_6 22.10.2013 «..осмотрена в терапии. Доставлена СП. Больная проживает одна. Имеет двоих детей, внуков, но с ними отношения не поддерживает. Себя обслуживает якобы..все вещи разбросаны, поломаны. Б-я доставлена в т/о. Первые дни лежала переворачиваясь в постели на соседние кровати. Отправления под себя. Об-но: больная лежит, с поддержкой садится, ослаблена. Продуктивному контакту недоступна. Назвала дату рожденим, адреса не знает, текущую дату, свой возраст не помнит основные факты жизни. Память резко снижена… Психомоторные акты замедленны. Д-з:»Деменция органического генеза?».Маячний розлад органічного походження..» 21.11.2014: «контактна, ориентирована. Скарги самотичного х-ру. Астеноіпохондрична, без маячних і галюцинаторних розладів, легке мнестичне зниження». ІНФОРМАЦІЯ_5 :»Хвора померла. Знята з обліку».
Згідно соціально-побутової характеристики голови ОСББ «Хуторок-132» ОСОБА_21 від 28.02.2021 на ОСОБА_6 вбачається, що остання проживала в багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_1 з 1989 року, була заміжня за чоловіком хворого на шизофренію, в 1961 році народила доньку яку віддала до дитячого будинку. Зі слів сусідів, з часом в неї стала проявлятися неадекватна поведінка: блукала безпричинно містом, сама з собою розмовляла, пояснюючи, що чує голос померлих людей, заперечувала що в неї є донька, проявляла агресію до сусідів, неодноразово сусідів заливала, могла залишити включені газові конфорки. З 2011 року її було взято під опіку благодійного фонду «Хесед». В жовтні 2013 в ОСОБА_12 стався психічний напад, поведінка стала агресивнішою та починаючи з 2015 донька постійно знаходилася біля матері, доглядала її(а.с.125).
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №161 від 15.04.2021 року, складеним КНП «ЧОПНЛ» ЧОР Судово-психіатричним експертним підрозділом м.Чернігів встановлено, що у ОСОБА_6 на момент складення заповіту 05 вересня 2014 року мав місце важкий психічний розлад у формі судинної деменції переважно атеросклеротичного генезу (F01.8- за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10 перегляду). ОСОБА_6 за своїм психічним станом у зв'язку з вищезазначеним у неї важким (тобто хронічним та стійким) психічним розладом, була позбавлена здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту 05 вересня 2014 року.
Висновок обґрунтований, крім того, тим, що у ОСОБА_6 за її життя мав місце важкий психічний розлад у формі судинної деменції переважно атеросклеротичного ґенезу(F01.8- за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10 перегляду). На це вказують матеріали цивільної справи та надана медична документація, які свідчать про те, що у підекспертної внаслідок переважно атеросклеротичних процесів судин головного мозку протягом останніх років стало поступово наростати зниження пам'яті, вона забувала як виконувати найпростіші господарчі дії, перестала здійснювати за собою догляд, стала повністю безпорадною у побуті та дезорієнтованою в оточуючому. 22.10.2013 її вперше оглянув амбулаторно лікар-психіатр, який зокрема констатував: «Назвала дату рождения, адреса не знает, текущую дату, свой возраст, возраст детей не помнит основные факты жизни. Память резко снижена. Психомоторные акты замедленны. Д-з: «деменция органического генеза». Таким чином на період часу який цікавить - 05.09.2014 психічний стан підекспертної вже сягав такого ступеню та глибини (тобто рівня деменції), що позбавляв її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Виходячи з вище викладеного та беручи до уваги те, що у своєму висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 15.04.2021 № 161 експерти дали повний аналіз стану здоров'я ОСОБА_6 та її поведінки. Експертний висновок містить аналіз її дій та пояснень, що документально підтверджені. Крім того, висновок містить і аналіз показів свідків щодо стану її здоров'я та поведінки. Експертам були надані матеріали цивільної справи та медична документація. Дослідження проводилося експертами, які мають фахову підготовку в даній області знань та дійшли висновку про те, що на момент укладення спірного заповіту ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Зазначене дозволяє суду зробити висновок про те, що під час складання та підписання заповіту від 05.09.2014 року волевиявлення ОСОБА_6 не було вільним та таким, що відповідало її внутрішній волі, оскільки будучи дієздатною фізичною особою вона вчинила заповіт у момент, коли внаслідок стану здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому оцінюючи в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними та витребування квартири.
Доводи сторони відповідача ОСОБА_4 , нотаріуса та покази свідків щодо здорового психічного стану ОСОБА_6 , в тому числі, і під час складення заповіту, спростовуються висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 161 від 15.04.2021, який суд визнає належним, допустимим та достовірним доказом, і який не спростований стороною відповідача. Підстав для проведення за клопотанням відповідача ОСОБА_4 повторної експертизи суд не вбачає, оскільки даних, які б обумовлювали необхідність проведення повторної експертизи відповідачем не надано, а тому висновок наявної експертизи не викликає сумнівів в її обґрунтованості та правильності, про що більш детально зазначено в ухвалі від 24.05.2021 року про відмову у задоволенні клопотання.
Оскільки спірна квартира вибула без волі її власника ОСОБА_2 , то вона має право витребувати це майно від добросовісного набувача ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із прийняттям рішення про задоволення позову позивачу ОСОБА_2 за рахунок відповідача слід відшкодувати понесені витрати по оплаті судового збору. Оскільки суд вважає ОСОБА_1 та ОСОБА_3 добросовісними набувачами, тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в розмірі 840,80 грн. судового збору згідно квитанції №43 від 19.02.20(а.с.1) +840,80 грн. судового збору згідно квитанції №39897 від 25.08.20(а.с.44) +420,40грн. судового збору згідно квитанції №44 від 19.02.20(а.с.41)=2102грн..
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням експертів та проведення експертизи (ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України).
У відповідності до ст.139 ЦПК України в даній справі було проведено судово-психіатричну експертизу, вартість якої згідно квитанції №30413251 від 16.01.2021 становить 4902,30грн, яка також підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 , тобто всього на суму 2102+4902,30=7004,30грн..
Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року вжито заходів для забезпечення позову та накладено арешт на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною її відчуження.
Так, відповідно до ч.1ст.158ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи, що вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі і потреба у застосованих заходах забезпечення позову відповідно відпала, у зв'язку із чим такі підлягають скасуванню.
Керуючись ст.203,388,1233,1235,1257 ЦК України, ст. 10-13, 76-80, 259, 263-268 ЦПК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні житлом та виселення з квартири - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про витребування квартири та за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ) та Прилуцька міська державна нотаріальна контора(Чернігівська обл., м.Прилуки, вул.Шевченка, 107), про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними - задовольнити повністю.
Визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 05 вересня 2014 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Радченко С.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1226, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 13 липня 2019 року державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за №1-730 на квартиру АДРЕСА_2 .
Витребувати з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 28 квітня 2020 року, а саме:
накладення арешту на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною її відчуження.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 7004,30 грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. Ільченко