Справа №751/48/21
Провадження №2/751/448/21
17 травня 2021 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.
за участю секретаря Ващиліна Т.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та Порядок» до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням, -
встановив:
ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , таким що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з припиненням сервітуту.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17 березня 2020 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.03.2020 р. Данич О.Ф., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №390, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.03.2020 року. Згідно даного витягу власником об'єкту нерухомого майна, а саме: квартири загальною площею 31,7 кв.м., житловою площею 19,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК».
Після набуття ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» права власності на квартиру АДРЕСА_2 , представник Товариства здійснив виїзд на вищезазначений об'єкт. В ході чого стало відомо, що у даній квартирі проживає невідома особа. За словами чоловіка дозвіл на проживання в даній квартирі йому надав попередній власник ОСОБА_2 , який є його братом. Пред'явити документи, що посвідчують особу та надати документи, що підтверджують право на проживання в даній квартирі - відмовився. Добровільно звільнити вищезазначену квартиру, яка належить на праві приватної власності ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» - відмовився.
У зв'язку з чим, Товариство звернулося із запитом до Чернігівської міської ради управління адміністративних послуг з метою підтвердження інформації щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
01.10.2020 p., на адресу Товариства надійшла Довідка №4204 від 21.09.2020 року видана Чернігівською міською радою управління адміністративних послуг, згідної якої вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано місце проживання 1 (однієї) особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає, що в даній справі підлягають застосуванню норми частини першої ст. 406 Цивільного Кодексу України, тобто втрата відповідачем права користування жилим приміщенням (припинення сервітуту) у зв'язку з припиненням обставини, яка була підставою для виникнення у Відповідача такого права користування.
Ухвалою судді від 05 травня 2021 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Додатково зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотному поштовому повідомленні. Причини неявки суду невідомі. У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд визнав можливим справу розглянути у відсутність відповідача за наявними доказами у справі. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 281 ЦПК України.
Оскільки всі особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17 березня 2020 року ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.03.2020 р. Данич О.Ф., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №390, що підтверджується копією вказаного договору та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.03.2020 року (а.с. 5-7, 8-9).
Згідно копії довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 21.09.2020 №4204, станом на 16.09.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , до складу зареєстрованих осіб входить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
У ч. 1 ст. 321 ЦК України вказано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Право користуватися чужим майном регламентується ст. 405 ЦК України, відповідно до якої право на користування житлом відповідно до закону мають члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на дане житлове приміщення в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Згідно п. 33 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Вирішуючи питання про право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та членами його сім'ї та правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла.
З зазначеного вбачається, що відповідач втратив право користування вказаною квартирою оскільки новий власник заперечує щодо надання йому права користування даною квартирою. Порядок користування квартирою з відповідачем не визначався, відповідач договір оренди щодо користування жилим приміщенням не укладав та не звертався до позивача з заявами про укладення договору найму, оренди житлового приміщення.
Відповідно до висновків Верховного Суду, висловлених, в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 601/1114/18 (провадження № 61-3916св19), від 04 грудня 2019 року у справі № 235/9835/15-ц (провадження № 61-8142св18), від 15 січня 2020 року у справі № 686/11782/17-ц (провадження 61-38672св18), особа, яка вселилася у житло в якості члена сім'ї власника житлового будинку набуває право користування чужим майном, яке по своїй суті є особистим сервітутом. Право такої особи на користування чужим майном, за наявності обставин, які мають істотне значення, підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, в даній справі відповідач набув право користування чужим майном (квартирою), як члени сім'ї власника житла, яке по своїй суті є сервітутом, встановленим законом, і який був похідним від права власності попереднього власника.
Так, згідно ст.395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є: зокрема, 1) право володіння; 2) право користування (сервітут).
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідно до частини першої ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно ч. 3 ст. 404 ЦК України право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).
Згідно п. 4 ч.1 ст. 406 ЦК України, сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення (ч. 2 ст. 406 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, відповідач згідно ч. 1 ст. 402 ЦК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України набув особистого сервітуту, який полягав у праві користування житловим приміщенням, оскільки він був членом сім'ї колишнього власника житлового приміщення (квартири). Такий сервітут є тимчасовим і відповідно до п. 4 ч.1 ст. 406 ЦК України припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Отже, оскільки на даний момент право власності на квартиру перейшло до позивача, а підставою для встановлення особистого сервітуту відповідача був факт наявності родинних відносин з попереднім власником квартири, то факт зміни власника тягне за собою підставу припинення особистого сервітуту, оскільки особа, що проживає у будинку, який належить позивачу, не є членами сім'ї нового власника, спільним побутом з ним не пов'язані і договір про порядок користування чужим майном з позивачем не укладали.
Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом особами, які заселилися до нього у зв'язку з тим, що були членами сім'ї власника.
Виникнення права осіб на користування житлом та обсяг цих прав залежить від наявності у власника цього житла права власності на це житло, а отже, припинення права власності власника на житло припиняє і похідне право осіб на користування житлом.
Отже, так як виникнення права на користування житлом у членів сім'ї власника квартири є похідним від виникнення у власника права власності на це житло, припинення права власності особи на житло припиняє право членів його сім'ї на користування нею.
Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Відтак, у зв'язку з втратою права власності на житлове приміщення колишнім власником відповідач в силу п. 4 ч.1 ст. 406 ЦК України втратив право користування житловим приміщенням, який по своїй суті було особистим сервітутом і який припинився у зв'язку із припиненням обставини, яка була підставою для встановлення такого сервітуту.
Враховуючи те, відповідач не є членом сім'ї нового власника житла, не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, договір про порядок користування чужим майном з позивачем не укладали, а їх реєстрація в житловому приміщенні порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, відтак, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню - право відповідача на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу нового власника цього майна в порядку частини другої статті 406 ЦК України.
Позивачем понесені документально підтверджені (а.с. 1) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2270,00 грн., які у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 200, 258-259, 263 - 265, 280-282, 284, 351, 354 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , таким що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з припиненням сервітуту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та Порядок» судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко