Справа № 739/234/21
Номер провадження 2/739/153/21
20 травня 2021 року м.Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого- судді Іващенка І.К., при секретарі - Шкурат О.Г.
з участю:
позивача - ОСОБА_1
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
1.Описова частина
Обставини справи:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Новгород-Сіверського районного суду з позовом, в якому просить суд: розірвати шлюб, укладений 04.09.2004 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новгород-Сіверського районного управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис за № 58, встановити місце проживання дітей з матір'ю та після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_3 ».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 04 вересня 2004 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають двох спільних дітей - ОСОБА_4 , 2006 року народження, та ОСОБА_5 , 2008 року народження, які проживають з позивачем та переважно перебувають виключно на її утриманні. Просить залучити думку дітей до процесу розлучення. За останні декілька років шлюбні відносини подружжя поступово погіршились та з'ясувалося що на сьогодні у них різні моральні цінності і принципи, мають різноспрямовані характери і погляди на життя, відсутні взаєморозуміння і взаємоповага, виникають постійні розбіжності і сварки що створює відчуття взаємного ворожого ставлення, яке перешкоджає подальшому розвитку нормальних сімейних відносин. Позивач надалі продовжувати шлюбні відносини з відповідачем не бажає та переконана, що подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливо, оскільки він носить лише формальний характер, тому надання терміну на примирення вважає, недоцільним. Діти подружжя від народження проживють разом з ними у квартирі АДРЕСА_1 . Після припинення спільного проживання відповідач переїхав в інше помешкання. У квартирі позивачем створені всі необхідні умови для проживання та розвитку дітей, їх вихованні. Діти маютьє окреми кімнати, вони забезпечені належним та здоровим харчуванням, одягом, іграшками, книжками. Позивач працевлаштована та має сталий дохід. Позивач не чинить перешкод у спілкуванні батька з дітьми. На думку позивача, проживання дітей з нею відповідатиме їх інтересам, позитивно впливатиме на психологічний та фізичний розвиток дітей.
При автоматичному розподілі головуючим по справі № 739/234/21 визначено суддю Іващенко І.К.
Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2021 року відкрито провадження у цій справі та постановлено про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 12 год. 00 хв. 06 квітня 2021 року, роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Відповідач у встановлені строки не скористався своїм правом щодо надання відзиву на позов.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити повністю. Вважає примирення з відповідачем не можливо, просить викликати дітей для з'ясування їх думки щодо подальшого місця їх проживання. Надала акт обстеження житлово-побутових умов від 03 березня 2021 року та просила приєднати його до матеріалів справи.
Судом оголошено перерву на 5 хвилин для ознайомлення відповідачем з наданим актом.
Після продовження розгляду справи, заслухавши заперечення відповідача щодо приєднання вищезазначеного акту, суд на місці ухвали клопотання позивача про приєднання акту обстеження житлово-побутових умов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні надав повідомлення - вимогу про визнання зміни правовідносин статусів та просив її приєднати до матеріалів справи.
Для більш ретельного ознайомлення судом та позивачем з вищезазначеною вимогою судом протокольно оголошено перерву у справі на 10 хвилин.
Після ознайомлення судом з повідомленням - вимогою відповідача, заслухавши думку позивача суд встановив що вона не відповідає вимогам заяви по суті справи, передбаченого статтями 191, 193, 199 Цивільного процесуального кодексу України та в задоволенні в приєднанні її до матеріалів справи відмовлено.
Для з'ясування думки дітей: ОСОБА_4 , 2006 року народження та ОСОБА_5 , 2008 року народження, розгляд справи відкладено на 14 год. 00хв. 19.04.2021 року.
08 квітня 2021 року через канцелярію суду від відповідача надійшло повідомлення-вимога про визнання зміни правовідносин статусів де відповідач просить суд зберегти сім'ю в повному складі та захистити його конституційні права і свободи людини і громадянина, а розгляд справи закрити.
В судове засідання 19.04.2021 року відповідач не з'явився, про час і дату розгляду справи повідомлений належним чином.
Позивач в судовому засіданні наполягала на задоволення позову.
Дослідивши текст заяви відповідача, вислухавши думку позивача суд ухвалив надати сторонам у справі строк для примирення терміном один місяць, а провадження по справі зупинити.
Після закінчення строку для примирення та відновлення провадження призначити наступну дату розгляду справи 20 травня 2021 року на 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 19 травня 2021 року поновлено зупинене провадження по цивільній справі № 739/234/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Призначено справу до судового розгляду на попередньо узгоджену дату та час 20 травня 2021 року о 10 год. 00 хв.
14 травня 2021 року через канцелярію суду від відповідача - ОСОБА_2 надійшло звернення про визнання зміни статусу та правосуб'єктності в якому він просить суд захистити його права, в позові відмовити, а справу закрити.
Позивач в судовому засіданні повідомила що примирення з відповідачем не можливо та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Для з'ясування думки дітей про місце їх проживання були опитані: малолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом також роз'яснено ОСОБА_4 право самому вирішити місце свого проживання (ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України).
На думку дітей вони бажають проживати разом з матір'ю. Позивачка піклується про них та створила всі умови для їх належного проживання, розвитку та виховання.
2.Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Вислухавши позицію позивач, пояснення дітей, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд доходить наступного.
Відповідно до положень ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 04 вересня 2004 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області, про що складено відповідний актовий запис за № 58. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».
Сторони від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 36 та ст. 51 Сімейного кодексу України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
За правилом ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
У відповідності до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно із положеннями ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони тривалий час не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачем не відбудеться. Відповідач позов не визнає. В судове засідання не з'явився, належних та допустимих доказів щодо його позиції не надав.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має, збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін та їх малолітньої та неповнолітньої дітей, а тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини з матір'ю, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, малолітня донька ОСОБА_5 та неповнолітній син ОСОБА_5 , проживають разом із матір'ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником цієї квартири. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 03 березня 2021 року житлові умови відповідають потребам дітей. Діти в судовому засіданні виявили бажання проживати разом з позивачем.
Позивач несе витрати по утриманню дітей.
Відповідач на час розгляду справи проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частин 2, 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За нормою ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За ч.ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За нормами статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, визначити після розлучення місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 та неповнолітньої дитини ОСОБА_4 зі своєю матір'ю ОСОБА_1 .
Статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи думку позивача суд вважає за необхідне покласти витрати на оплату судового збору на позивача.
На підставі викладеного, згідно ст.ст. 110-112, 160 Сімейного кодексу України, керуючись нормами ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 273, п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 04 вересня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області, про що складено відповідний актовий запис в книзі реєстрації шлюбів № 58.
Визначити місце проживання дітей: доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) .
Прізвище позивачу залишити « ОСОБА_3 ».
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.К.Іващенко