Справа № 750/1213/21
Провадження № 2/750/790/21
28 травня 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника Управління (служби) у справах дітей Ляшенка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
08 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є бабусею малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачем та саме вона займається їх здоров'ям, навчанням і придбанням всього необхідного для їх розвитку. Відповідач, яка є матір'ю дітей, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, веде аморальний спосіб життя, взагалі не цікавиться життям, здоров'ям, успішністю своїх дітей та не утримує їх, фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків. У подальшому, після позбавлення відповідача батьківських прав, позивач планує оформити опіку над дітьми, а тому просить також стягнути з відповідача на її користь аліменти на дітей, у зв'язку з необхідністю їх утримання та належного забезпечення.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщалася завчасно та належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради у судовому засіданні підтримав заявлений позов.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Заслухавши пояснення позивача, представника Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, допитавши свідка ОСОБА_5 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11). Позивач є бабусею дітей.
Відомості про батька дітей записані за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Позивач у судовому засіданні вказала, що діти проживають з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Саме вона зі своїм чоловіком повністю займаються здоров'ям, вихованням, навчанням та утриманням дітей. Відповідач жодного дня ніде не працювала, у квартирі, в якій вона проживає, антисанітарні умови, брудно, вона з квартири все продала. Відповідач сама постійно приходить до позивача для того, щоб хоча б поїсти, а коли приходить, то зазвичай у стані алкогольного сп'яніння. Відповідач дітей не утримує, не цікавиться їх життям, здоров'ям, фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до довідки про участь ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 74 від 14 грудня 2020 року, виданої Чернігівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 5 Чернігівської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_3 є учнем 2-Б класу Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5. Протягом навчання (2019-2020 років) зв'язок зі школою підтримує бабуся ОСОБА_1 , дідусь ОСОБА_5 та дядько ОСОБА_6 , які систематично приходять до школи, спілкуються з вчителями, відвідують батьківські збори, постійно цікавляться шкільним життям дитини, вчасно оплачують квитанції за сніданки. Дитина забезпечена одягом та взуттям відповідно до сезонів, канцелярським приладдям. ОСОБА_2 жодного разу не була присутньою на батьківських зборах, не спілкується з класоводом, інколи цікавиться навчанням сина, його успіхами і проблемами (а.с. 9).
За інформацією Комунального некомерційного підприємства «Дитяча поліклініка № 2» Чернігівської міської ради від 16 грудня 2020 року № 07-01/2047 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з народження знаходяться під наглядом Комунального некомерційного підприємства «Дитяча поліклініка № 2» Чернігівської міської ради. 31 травня 2019 року заключено декларації з лікарем-педіатром ОСОБА_7 , представником за якими є мати дітей - ОСОБА_2 . На профілактичні огляди до поліклініки мати з дітьми не з'являється. 04 вересня 2020 року ОСОБА_2 , перебуваючи в неадекватному стані (алкогольного чи наркотичного сп'яніння), з'явилася до поліклініки дізнатися про стан здоров'я своїх дітей та повідомила, що діти вже деякий час проживають з бабусею, так як вона безробітна і не має коштів для їх утримання. Протягом останнього року на прийоми до лікарів з дітьми приходить їх бабуся - ОСОБА_1 . З її слів діти проживають з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Бабуся регулярно приводить дітей на профілактичні огляди, за її згодою дітям проведені щеплення згідно віку (а.с. 8).
Представник Управління (служби) у справах дітей суду пояснив, що за весь час спілкування працівників служби у справах дітей з відповідачем, остання постійно перебувала у стані алкогольного сп'яніння та/або від неї було чути запах алкоголю. При обстеженні умов проживання відповідача, працівниками служби у справах дітей було встановлено, що в квартирі дуже брудно, відсутні умови для проживання дітей, продуктів харчування взагалі немає, а вразило те, що на полу стояли мішки з простроченими продуктами. Також, як повідомив службі у справах дітей син відповідача - ОСОБА_3 , мати змушувала дітей жебракувати та красти. З відповідачем проводилися неодноразові бесіди щодо її поведінки, відносно неї складалися протоколи про адміністративні правопорушення, однак це не дало ніяких результатів.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який доводиться чоловіком позивачу та батьком відповідачу, суду, зокрема, показав, що відповідача взагалі не можна назвати матір'ю, вона народила дітей для того, щоб отримувати державну соціальну допомогу, а коли виплати закінчились почала примушувати дітей жебракувати та красти. Відповідач неодноразово залишала дітей самих на тривалий час, а сама невідомо де знаходилася. Одного разу дочка відповідача сама була під будинком і плакала, а тому сусіди відповідача зателефонували їм з позивачем, після чого вони приїхали і забрали її. Крім того, через поведінку відповідача помер її перший син - ОСОБА_9 , який за життя хотів позбавити відповідача батьківських прав, однак не встиг цього зробити.
Згідно інформації Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області від 05 травня 2021 року відносно ОСОБА_2 складалися протоколи про адміністративні правопорушення за статтями 184 та 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також, довідкою № 21118625577704163418 від 29 квітня 2021 року підтверджується, що вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2017 року ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою, другою статті 185 Кримінального Кодексу України та їй призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі статті 75 Кримінального Кодексу України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком у два роки.
Крім того, Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, враховуючи пропозиції Управління (служби) у справах дітей, затвердив висновок від 04 березня 2021 року за № 117 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 23).
При цьому, з висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав вбачається, що відповідач ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, вихованням та матеріальним утриманням дітей не займається, з дітьми спілкується дуже рідко, не цікавиться станом здоров'я та успіхами дітей. Мати дітей мешкає від них окремо, її житло перебуває в антисанітарному стані, в будинку відсутні умови для проживання дітей. ОСОБА_3 майже 2 роки проживає у бабусі та дідуся, а ОСОБА_4 проживає у бабусі та дідуся з липня 2020 року. У вказаному висновку є також відомості про складення 15 січня 2021 року відносно ОСОБА_2 адміністративного протоколу за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за ухилення від покладених на неї законодавством обов'язків по вихованню дітей (а.с. 24-25).
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх у діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із частиною першою статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до пункту 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідач вихованням та утриманням дітей не займається, не цікавиться станом їх здоров'я, фізичним, моральним та духовним розвитком, фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків.
Вихованням та утриманням дітей займається позивач з чоловіком, що підтверджено у судовому засіданні.
За встановлених обставин, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, суд вважає за доцільне позбавити її батьківських прав відносно малолітніх дітей.
Також, відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що аліменти на дитину можуть бути присуджені одному з батьків або іншим законним представникам дитини, з якими вона проживає.
Згідно із частинами першою, другою статті 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.
Позивач зазначила, що після позбавлення батьківських прав відповідача, вона планує оформити опіку над дітьми.
Таким чином, враховуючи зазначені норми, вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь аліментів на дітей є передчасними, оскільки на даний час позивач не є законним представником малолітніх дітей.
При цьому, частиною другою статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частинами першою, другою статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, а також бере до уваги положення частини другої статті 183 Сімейного кодексу України, якою визначено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття, у зв'язку з чим вважає за можливе стягнути аліменти з відповідача на малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення старшою дитиною повноліття.
Такий розмір аліментів суд вважає достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Крім того, на підставі статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, а відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 289, 354, 430 ЦПК України та статтями 164-166, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Чернігова, аліменти на малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 лютого 2021 року до досягнення старшою дитиною повноліття.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 908 грн. судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 28.05.2021.
Суддя