Справа 688/3551/17
№ 4-с/688/5/21
Ухвала
26 травня 2021 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючого - судді Березюк Н.П.,
з участю секретаря Грицак Г.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
державного виконавця Майдачевського В.Є.,
стягувача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шепетівці скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови головного державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Майдачевського Віктора Євгеновича від 24 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №55728824 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом,
встановив:
13 травня 2021 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, та просив визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Майдачевського В.Є. від 24 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №55728824 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. В обґрунтування скарги зазначив, що 24 вересня 2020 року головним державним виконавцем Майдачевським В.Є. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, яка обґрунтована тим, що у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком за період з 03 січня 2018 року по 24 вересня 2020 року складає суму 15540,20 грн. Про винесення виконавцем вказаної постанови йому стало відомо лише 03 травня 2021 року, оскільки саме у вказаний день у м. Ковель його зупинили працівники патрульної поліції та повідомили про існування такого обмеження, вилучили посвідчення водія та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.126 КУпАП. Вважає дії виконавця про встановлення даного обмеження незаконними, таке обмеження позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, оскільки він постійно працював та працює водієм. Інших додаткових джерел отримання доходів не має. Робота водієм є його єдиним джерелом доходу, завдяки якому може сплачувати аліменти та утримувати свою сім'ю. Зазначив, що з 31 жовтня 2019 року по 19 червня 2020 року працював водієм у ФОП ОСОБА_3 , з 21 липня 2020 року по 15 грудня 2020 року - водієм у ТОВ «АПЛВЕСТ ТРАНС». У зв'язку із закінченням збору врожаю змушений був звільнитися з роботи, перебував на обліку у центрі зайнятості, отримував допомогу по безробіттю. З 13 травня 2021 року влаштувався на роботу у ФОП ОСОБА_4 на посаду водія автотранспортних засобів, а тому наявність посвідчення водія є обов'язковим. Посилаючись на те, що обмеження його у праві керування транспортними засобами призведе до звільнення, позбавлення його єдиного і основного джерела для існування, який міг би направлятись на сплату аліментів та до неможливості виконання покладених на нього обов'язків зі сплати аліментів, збільшення заборгованості, просив скаргу задовольнити.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 скаргу підтримав. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що у 2010 році з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей. Спочатку аліменти відраховувалися із заробітку, який він отримував на службі у Збройних Силах. Оскільки заробітна плата зменшилася, він змушений був в листопаді 2010 року звільнитися із служби. Домовившись з колишньою дружиною, добровільно сплачував на її користь аліменти на дітей по 400-500 грн щомісячно, покладаючись на чесність та добросовісність стягувачки, яка на даний час заперечує факт добровільної сплати аліментів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість. З 13 травня 2021 року працює водієм у ФОП ОСОБА_5 , просив постанову скасувати. Зазначив, що має диплом бухгалтера, однак не може працювати по спеціальності, бо на його думку, диплом є недійсним, оскільки він не працював за спеціальністю більше 10 років. Є фізично здоровим, однак вважає, що робота водієм є єдиним можливим доходом, що дозволить йому утримувати сім'ю та сплачувати аліменти на дітей.
Державний виконавець Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Майдачевський В.Є. в судовому засіданні скаргу не визнав. Зазначив, що у нього в провадженні є виконавче провадження з виконання виконавчого листа за рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 грудня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів. 24 вересня 2020 року він виніс постанову, якою встановив тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, оскільки після відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за період з 03 січня 2018 року по 24 вересня 2020 року в сумі 15540,20 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Крім того, йому передано виконавче провадження, яке перебувало у провадженні іншого виконавця, з виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду від 30 липня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, у якому заборгованість ОСОБА_1 по аліментах на користь ОСОБА_2 складає понад 58000 грн. В даному провадженні попередній виконавець також виніс постанову про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, скарга на яку також знаходиться у провадженні суду. Зазначив, що постанова винесена з дотриманням вимог законодавства, допустивши заборгованість зі сплати аліментів, ОСОБА_1 не вживав заходів для її погашення, не повідомив про те, що працює водієм, а відомості, отримані ним з відповідного електронного реєстру не містили даних про те, що останній працює водієм. Боржник не вжив заходів для погашення заборгованості, а вжитими заходами встановлено, що у нього не має майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні категорично заперечила проти скасування постанови про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами. В обґрунтування заперечень зазначила, що в липні 2010 році судом стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання двох дітей. На той час боржник був на службі в Збройних Силах України, однак, щоб не сплачувати аліменти, в листопаді 2010 року звільнився зі служби і майже 10 років ніде не працював, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по сплаті аліментів в сумі понад 58000 грн. Зазначила, що у них народилося двоє дітей-двійнят, діти народилися недоношені, постійно хворіли, потребували додаткового догляду, ліків, однак ОСОБА_1 ухилявся від сплати аліментів, крім того, не надавав жодної допомоги добровільно. Діти ростуть, їх потреби також зростають. Рішенням суду від 28 грудня 2017 року змінено спосіб стягнення аліментів. На даний час сукупний розмір заборгованості по аліментах складає близько 70000 грн. Зазначила, що лише її звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України з приводу не виконання рішення суду про стягнення аліментів привело до вжиття відповідних заходів, в т.ч. щодо обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та накладення арешту на його рахунки, що в результаті сприяло частковому погашенню заборгованості. На її думку встановлені обмеження є стимулом для погашення боржником заборгованості по аліментах, що приведе до відновлення прав малолітніх дітей на утримання від батька. Зазначила, що боржник ОСОБА_1 має достатній неофіційний дохід, який приховує, щоб не сплачувати аліменти.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що у провадженні Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області перебувала цивільна справа 688/3551/17 (провадження №2/688/1286/17) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів.
28 грудня 2017 року у вищевказаній справі судом постановлено рішення, згідно з якого змінено спосіб стягнення аліментів, присуджений до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2010 року на утримання дітей з 1/6 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, на тверду грошову суму в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття.
На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист №2/688/1286/17 який перебуває на виконанні у Шепетівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Державним виконавцем ОСОБА_6 у виконавчому провадженні АСВП 55728824 з примусового виконання вказаного вище рішення суду 24 вересня 2020 року винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом.
З розрахунку заборгованості по аліментах, яка видана державним виконавцем Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Майдачевським В.Є. станом на квітень 2021 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів по обох виконавчих листах становить 70084,46 грн.
Судом встановлено, що вказана заборгованість обрахована з урахуванням заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей, що виникла по виконанню виконавчого листа, виданого на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2010 року.
Суд зазначає, що виконання рішення суду є завершальною стадією цивільного процесу і здійснюється у певній процесуальній формі. Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
При набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Складовою справедливого судового розгляду, згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.2 ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до ч.10 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
У трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 містяться відомості про його роботу. Так, з 20 жовтня 2003 року по 07 листопада 2010 року ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України, з 12 червня 2019 року по 15 жовтня 2019 року, з 31 жовтня 2019 року по 19 червня 2020 року - працював водієм ФОП ОСОБА_7 , з 21 липня 2020 року по 15 грудня 2020 року -водієм ТОВ «АЛВЕСТ ТРАНС», з 24 грудня 2020 року по 15 березня 2021 року - перебував на обліку у Шепетівській міськрайонний філії Хмельницького обласного центру зайнятості та отримував допомогу по безробіттю.
Згідно довідки №1 від 13 травня 2021 року, виданої ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_4 на посаді водія автотранспортних засобів.
Суд зауважує, що згідно пояснень боржника ОСОБА_1 станом на час розгляду його скарги, ФОП ОСОБА_4 з ним не укладена трудова угода, відомості до трудової книжки не внесені, що ставить під сумнів факт перебування боржника у трудових відносинах з ФОП, оскільки трудовий договір між фізичною особою-підприємцем та найманим працівником укладається письмово в двох примірниках (п.6 ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України). Один із примірників трудового договору має зберігатися у працівника.
Працевлаштування боржника ОСОБА_1 водієм до ФОП ОСОБА_4 суд розцінює, як намагання ухилитися від вжитих виконавцем заходів щодо примусового виконання рішення про стягнення аліментів та погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку з невиконанням судового рішення, оскільки згідно наданої довідки ОСОБА_1 працює водієм з 13 травня 2021 року після того, як 03 травня 2021 року йому стало відомо про винесення постанови, якою його обмежено у праві керувати транспортними засобами, що слідує з його пояснень.
Суд зазначає, що відомості про роботу боржника ОСОБА_1 , які містяться у трудовій книжці не є доказом того, що обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, оскільки робота водієм, як слідує із записів трудової книжки, була періодичним (з 12 червня 2019 року по 15 жовтня 2019 року, з 31 жовтня 2019 року по 19 червня 2020 року, з 21 липня 2020 року по 15 грудня 2020 року), а не постійним заробітком боржника. Крім того, звільнившись зів служби в Збройних Силах України, боржник ОСОБА_1 протягом 9 років ніде не працював, в т.ч. не працював водієм, що свідчить про можливість отримання ним доходу без використання права керувати транспортними засобами.
Суд зауважує, що заявник ОСОБА_1 є особою молодого віку, працездатний, будь-яких протипоказань до роботи немає, з його пояснень - має спеціальність бухгалтера та відповідну освіту, робота водія не є єдиним можливим для нього видом трудового процесу чи діяльності, тому встановлення тимчасового обмеження керувати транспортними засобами не може розцінюватися як позбавлення боржника основного законного джерела засобів для існування. Крім того, таке обмеження встановлено тимчасово - до погашення заборгованості з аліментів, а після виконання обов'язку по сплаті заборгованості по аліментах на утримання дітей його право буде поновлено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що державним виконавцем постанова про тимчасове обмеження у праві керувати транспортними засобами відносно ОСОБА_1 була прийнята відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця, а тому скарга боржника не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги
Керуючись ст.ст.12,13,76,80,81,258-260,263,447,450,451, Законом України «Про виконавче провадження», суд
ухвалив:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови головного державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Майдачевського Віктора Євгеновича від 24 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №55728824 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали суду.
Суддя: