Справа № 680/963/17
№2/680/3/21
25 травня 2021 року смт Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Яцини О.І.
з участю секретаря судового засідання - Максимчука С.М., Стандрійчук М.П,
представника позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності,-
встановив:
Позивачка звернулась до суду із позовом в якому просить визнати за нею із спільної сумісної власності право власності на Ѕ частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та припинити спільну сумісну власність.
В обґрунтування позову вказала, що 28 грудня 1987 року між нею та ОСОБА_5 було укладено шлюб, під час якого у них народились дві доньки: ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 - 14 листопада 1993 року. 15 лютого 2007 року шлюб розірвано. Під час шлюбу було придбано приміщення літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 . У 2000 році на подвір'ї, за вищевказаною адресою, подружжям було побудовано житловий будинок, веранду, веранду, підвал, гараж, баню. З 2000 року їхня сім'я почала проживати у новозбудованому будинку. Фактичне завершення усіх робіт відбулось у 2006 році. 25 грудня 2009 року надано дозвіл на введення в експлуатацію житлового будинку, а 29 липня 2011 року надано дозвіл на реєстрацію житлового будинку з надвірними будівлями, проте право власності ОСОБА_5 не зареєстрував. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. До числа його спадкоємців входять: доньки позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також друга дружина спадкодавця ОСОБА_3 , які подали заяви про прийняття спадщини до нотаріуса. Пізніше дочка ОСОБА_6 відмовилась від спадщини на користь своєї сестри ОСОБА_7 . Позивачка вважає, що прийняттям спадщини відповідачами порушено її право, оскільки Ѕ частина спірного домоволодіння належить їй, як частка у спільному майні подружжя.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2017 року справу розподілено головуючій судді ОСОБА_8 .
Ухвалою суду від 03 січня 2018 року відкрито провадження у справі.
Розпорядженням керівника апарату Новоушицького районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2019 року справу розподілено головуючому судді Яцині О.І.
31 жовтня 2019 року ухвалою судді дану справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
16 червня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивачки у судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_4 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд задовольнити позовні вимоги та розгляд справи здійснювати без її участі.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином.
Позивачкою у позовній заяві були заявлені клопотання про витребування у приватного нотаріуса Новоушицького нотаріального округу Кохан О.В. інформації щодо заведеної спадкової справи; виклик свідків ОСОБА_9 від якого представник позивачки в подальшому відмовився.
Заслухавши представника позивачки, дослідивши всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо наявні у справі докази, суд дійшов до такого висновку.
Так, 28 грудня 1987 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_11 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.6, 7).
01 лютого 2012 року органами РАЦСу здійснено запис про розірвання шлюбу на підставі рішення Новоушицького районного суду від 15 лютого 2007 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 29 червня 2017 року (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а.с.9).
Із матеріалів спадкової справи №154-2017, заведеної 19 квітня 2017 року після смерті ОСОБА_5 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулась дочка померлого ОСОБА_4 (а.с.64); ОСОБА_12 подала заяву про прийняття спадщини, проте в подальшому відкликала свою заяву та відмовилась від належної їй частки спадкового майна на користь ОСОБА_4 (а.с.67 на звороті, 68).
26 червня 2017 року до нотаріуса від ОСОБА_2 була подана заява про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок та автомобіль, як на спільну сумісну власність набуту під час шлюбу (а.с.69). 28 серпня 2017 року ОСОБА_2 відкликала свою заяву (а.с.68 на звороті).
Окрім того, до нотаріуса звернулась ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини (а.с.90).
Згідно із копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04 квітня 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (після реєстрації ОСОБА_14 ) зареєстрували шлюб 04 квітня 2012 року, актовий запис №252 (а.с.70 на звороті).
Згідно із випискою з погосподарської книги № 5 за 2016-2020 роки на день смерті ОСОБА_5 в погосподарському номері за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ним були зареєстровані: дочка ОСОБА_4 , співмешканка ОСОБА_2 , але не проживали (а.с.10-12).
Рішенням виконавчого комітету Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області від 25 грудня 2009 року № 281 надано дозвіл на прийняття в експлуатацію житлового будинку громадянина ОСОБА_5 , 2000 року забудови, який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.14).
Рішенням виконавчого комітету Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області від 29 липня 2011 року № 54 вирішено оформити право приватної власності ОСОБА_5 на нерухоме майно - домоволодіння (житловий будинок 2006 року забудови та належні до нього господарські будівлі), яке знаходиться в АДРЕСА_1 ; Новоушицькому госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро видати свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно (а.с.13).
Згідно з довідками Новоушицького БТІ загальна вартість нерухомого майна (домоволодіння) в АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_5 становить 421 687 гривень, реєстрація права приватної власності на об'єкти нерухомого майна не проводилась (а.с.21, 22).
Свідок ОСОБА_15 повідомив суду, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживали в с.Вільховець. Під час спільного проживання вони придбали будинок, згодом на території цього ж домоволодіння побудували будинок. Точного часу завершення будівництва не може повідомити, оскільки минуло багато часу, проте приблизно на початку двохтисячних. На даний час будинок являє собою побудовану «коробку», яка накрита дахом та поштукатурені стіни, однак у ньому не проживали і не проживають.
Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Також аналогічне правове положення закріплене в ст.ст. 60, 70 СК України.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07 лютого 2002 року, чинним на час виникнення спірних правовідносин, затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Положення). Відповідно до п. 1.6 Положення державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт (п.1.7).
Оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема, органами місцевого самоврядування - фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам (п.п.«а» п.8.1). Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ (п. 8.3).
Зазначенням вище положенням затверджено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, серед яких значиться свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування.
Відповідно до п.17 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затвердженого Постановою КМ України від 8 жовтня 2008 р. N 923 датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією сертифіката відповідності.
Згідно із п.11 Порядку за аналогічною назвою, затвердженого Постановою КМ України від 13 квітня 2011 р. N 461 датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.
Частину ч. 2 ст. 331 ЦК України необхідно розглядати у зв'язку із ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Всі об'єкти нерухомого майна після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації. Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.
Системне тлумачення категорій «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України) та «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об'єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав у випадках та у порядку визначених цивільним законодавством.
Не будуючи до моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державної реєстрації права власності житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі такого будівництва (частина третя статті 331 ЦК України), тобто сукупності речей щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Отже, зазначені нори вказують на те, що реалізація прав щодо збудованого нерухомого майна виникає з моменту державної реєстрації.
Судом встановлено що позивачка та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі до 2007 року, тобто до моменту його розірвання за рішенням суду.
Також, позивачкою доведено, що вона та ОСОБА_4 були зареєстровані на території домогосподарства в АДРЕСА_1 , на момент відкриття спадщини, проте у судових засіданнях не доведено з якого часу вони були зареєстровані у домоволодінні.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_15 , оскільки останній не повідомив точний час зведення житлового будинку, вказавши приблизний період. Більше того, із показів свідка видно, що спірний житловий будинок являє собою побудовану «коробку», яка накрита дахом, поштукатурені стіни та в якому ніколи не проживали.
Дослідивши докази по справі, кожен окремо та у сукупності, проаналізувавши вказані норми законодавства, суд дійшов до висновку, що остаточне завершення будівництва спірного домоволодіння відбулося у період відсутності шлюбних правовідносин між позивачкою та ОСОБА_5 , що підтверджується діями останнього по введенню нерухомого майна у правове поле та знайшло свій вираз у наданих доказах, а саме рішеннях виконавчого комітету (а.с.13, 14). Належних та достатніх доказів на обґрунтування позовних вимог суду не надано.
Доказів того, протягом якого періоду та в якому об'ємі були проведені будівельні роботи суду не надано. Відтак, стверджувати про те, що будівельні роботи завершені до розірвання шлюбу не має підстав.
Більше того, суд звертає увагу на те, що позивачка, вважаючи себе співвласницею повністю зведеного домоволодіння, як на момент розірвання шлюбу, так і протягом наступного часу допоки не відкрилась спадщина, не ініціювала вирішення питання про розподіл майна із ОСОБА_5 у договірному порядку, чи, у разі спору, в судовому.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 1-3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо підстав визнання права власності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки, згідно зі ст.15, п.1 ч.2 ст.16 та ст.392 ЦК України позов про визнання права власності подається у випадку, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Метою подання даного позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві належному особі, а також здійснення суб'єктивного права особою. Для задоволення позову на підставі вказаної норми судове рішення повинно базуватися на встановленому юридичному факті і не може собою підміняти правовстановлюючих документів. Тобто, на підставі вказаних норм законний власник може підтвердити виникле в минулому право власності, а не встановити його вперше. Право власності на нерухоме майно та інші похідні від нього права виникають з моменту державної реєстрації таких прав.
Даний висновок узгоджується з Правовим висновком Верховного Суду України 18 лютого 2015 року в справі № 6-244цс14.
Отже, вимога про визнання права власності задоволенню не підлягає оскільки право власності на житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване у належний спосіб, відтак вказані будівлі не набули статусу новоствореного нерухомого майна. Більше того, вказані дії не відбулися в межах зареєстрованого шлюбу.
Суд критично оцінює посилання позивачки про порушення її прав діями відповідачок щодо подачі заяв про прийняття спадщини, оскільки будучи спадкоємцями першої черги спадкування за законом вони лише реалізували своє суб'єктивне право по прийняттю спадщини після смерті ОСОБА_5 . Більше того, матеріалами копії спадкової справи підтверджується те, що станом на час її витребування жоден із спадкоємців не отримав свідоцтва про право на спадкування щодо будь-якого майна спадкодавця.
Між іншим, визнання позову відповідачкою ОСОБА_4 за змістом ч.4 ст.206 ЦПК України підлягає перевірці судом на предмет відповідності закону та дотримання прав, свобод, чи інтересів інших осіб.
Визнання відповідачкою ОСОБА_4 цього позову суперечить вимогам закону, тому не приймається до уваги судом.
За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного позову з огляду на його безпідставність та недоведеність.
Розподіляючи судові витрати, суд керується частиною першою, другою статті 141 ЦПК України та враховуючи відмову у позові, покладає судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачкою, на останню.
Керуючись ст.ст. 2, ч. 3 ст. 3, 4, 5, 19, 76-84, 89, 134, 137, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 28 травня 2021 року.
Позивачка: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3
Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Суддя О. І. Яцина