копія Справа №678/157/21
Провадження 2-678-294/21
(заочне)
26 травня 2021 року смт.Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Цибульського Д.В.,
при секретарі судового засідання Іськовій Т.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Летичів справу за позовною заявою ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі Хмельницької обласної дирекції до ОСОБА_1 , що діє у інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Меджибізької селищної ради про виселення з житлового приміщення,
встановив:
Позивач в особі представника звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить: виселити з житлового будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_2 ; стягнути з відповідачів витрати, понесені АБ «УКРГАЗБАНК» на оплату судового збору у розмірі 2270 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 11.09.2008 року між ПАТ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №442008/85/22РО, відповідно до якого ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 28000 доларів США, строком до 08 вересня 2028 року із сплатою процентів за користування кредитом 14,4% річних. В забезпечення виконання зобов'язань по кредиту укладено договір іпотеки, предметом іпотеки є житловий будинок по АДРЕСА_1 .
17.06.2010 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у зв'язку з невиконанням зобов'язань ОСОБА_1 , з нього стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 31344,18 доларів США, 10648 грн. та судовий збір в розмірі 1820 грн.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 109,1 кв.м, житловою 41,7 кв.м, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу.
При виконанні рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.06.2010 року стало відомо про реєстрацію в даному приміщенні 3 (трьох) осіб, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_2 , будь-якої згоди на реєстрацію та користування приміщенням зазначеними особами ОСОБА_1 , АБ «Укргазбанк» не надавав.
15.05.2020 року АБ «Укргазбанк» направив вимоги про добровільне виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною за адресою АДРЕСА_1 та пропонував в добровільному порядку звільнити на протязі 30 днів житлове приміщення та знятись з реєстрації, які були повернуті за закінченням строку зберігання. Враховуючи наведене представник позивача просить позов задовольнити.
23.02.2021 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області дану позовну заяву прийнято до провадження з проведенням її розгляду за правилами спрощеного провадження.
25.03.2021 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області, замінено третю особу з служби у справах дітей Летичівської районної ради на службу у справах дітей Хмельницької РДА.
06.05.2021 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області, замінено третю особу з служби у справах дітей Хмельницької районної ради на службу у справах дітей Меджибізької селищної ради.
В судове засідання представник позивача подав заяву в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, не аперечує проти винесення заочного рішення.
Представник відповідача Служба у справах дітей Хмельницької РДА, Служба у справах дітей Меджибізької селищної ради у судове засідання надали заяву про розгляд справи у відсутність їхнього представника, просить в задоволенні позову відмовити взявши до уваги висновок Хмельницької районної державної адміністрації як органу опіки та піклування про недоцільність виселення із житлового будинку неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки виселення не відповідає інтересам дитини.
Справу розглянуто за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якою передбачено розгляд справи за відсутності учасника справи при умові належного його повідомлення про судове засідання проте він не з'явився без поважних причин або без повідомлення причини неявки, оскільки відповідачі, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи 09.04.2021 року, 06.05.2021 року, 26.05.2021 року в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, через офіційний веб-сайт судової влади України Летичівського районного суду Хмельницької області, проте в судове засідання не прибули, причини неприбуття не повідомили, клопотання про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзиву на позовну заяву не надали, і відповідно до ст.280 ЦПК України, яка передбачає заочне вирішення справи в разі неявки відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, який не повідомив причини неявки, не подав відзив і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, та в порядку ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Із змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 11.09.2008 року між ПАТ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки зареєстрований приватним нотаріусом Летичівського районного нотаріального округу Паціюк О.А. за №2950, відповідно до якого в іпотеку передано житловий будинок.
Згідно п.1.1 вказаного договору, дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №442008/85/22РО від 11.09.2008 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний іпотекодержателю не пізніше 2308.09.2028 року повернути кредит у розмірі 28000 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 14,4 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором.
Згідно п.2.1 предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: житловий будинок дерев'яний обл. цеглою «А-1» загальною площею 109,1 (сто дев'ять цілих і одна десята) кв.м, житловою площею 41,7 (сорок одна ціла і сім десятих) кв.м; цегляний хлів «Б»; кам'яний погріб «б», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Требуховецькою сільською радою 19.08.2008 року, згідно рішення від 07.08.2008 року №3, зареєстрованого Хмельницьким БТІ в електронному реєстрі прав власності за реєстраційним номером 24403158. Загальна вартість нерухомого майна становить 73701 (сімдесят три тисячі сімсот одна) гривня згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №19939921 від 19.08.2008 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.06.2010 року частково задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»: 1872 долари - простроченої заборгованості по кредиту, 25560 доларів - заборгованості по кредиту строкової, 3812,18 доларів США - простроченої заборгованості по процентах, 3721,39 гривень пені за несвоєчасне погашення кредиту, 6926,70 гривень пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, всього 31344,18 долари США та 10648 гривень.
В рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет застави - належний ОСОБА_1 житловий будинок «А-1»загальною площею 109,1 кв.м, житловою площею 41,7 кв.м; цегляний хлів «Б» кам'яний погріб «б», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 10000 гривень штрафу за невиконання умов договору іпотеки, щодо страхування предмета іпотеки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 1820 гривень понесених судових витрат. Врешті позову відмовлено.
Відповідно до листа старости с.Требухівці від 17.10.2019 року за вих.№67/04, відповідно до по господарської документації с.Требухівці, домоволодіння яке розташоване в АДРЕСА_1 (по господарська книга № 4 за 2016-2020 року в розділі ІІ «Житловий будинок/ квартира в приватній власності, користуванні громадян» зазначено, що власником житлового будинку є гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Станом на 17.10.2019 року, підтверджую факт того, що житловий будинок в с.Требухівці, який належить ОСОБА_1 дійсно знаходиться в аварійному стані, частина покрівлі будинку зруйнована, і відсутнє, під дією природніх чинників (дощ,сніг), які частково призводять до його поступового руйнування. Подвір'я житлового будинку перебуває у занедбаному стані і власником домогосподарства тривалий час не обслуговується. У домоволодінні, належному ОСОБА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 -дружина, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 - син, ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично зазначені особи за місцем реєстрації тривалий час не проживають, особисте селянське господарство не ведеться.
Відповідно до вимоги про добровільне виселення та зняття з реєстрації від 15.05.2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , АБ «УКРГАЗБАНК» направило їм вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення будинку, за адресою АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою відповідно до умов договору іпотеки.
За змістом частини першої ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України № 898-IV від 05.06.2003 року «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якого є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону (ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.
Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому ст.40 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу Української РСР.
В установленій практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22.06.2016 року №6-197цс16, від 21.12.2016 року №6-1731цс16, роз'яснено порядок застосування ст.40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР. Зазначено, що частина друга ст.109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК Української РСР.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №753/12729/15-ц (провадження 314-317цс18).
Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), що є предметом іпотеки і придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду.
При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Враховуючи, що житловий будинок АДРЕСА_1 не був придбаний за кредитні кошти, а належить іпотекодавцю на підставі особистої приватної власності, що не заперечується сторонами, позовні вимоги банку задоволенню не підлягають.
Крім цього, суд зазначає, що на вказаний спір поширюються приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року №1304-VII.
Згідно з п.1 ст.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.
За змістом ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Ст.3 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.
В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч.1 ст.263 ЦК України).
Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.
Встановлений ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Як вбачається з матеріалів справи, забезпечена житловий будинок загальною площею 109,1 кв.м. належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Требухівецькою сільською радою 19.08.2008 року, Згідно рішення від 07.08.2008 року №3, зареєстрованого Хмельницьким БТІ в елетронному реєстрі прав власності за реєстраційним номером 24403158. Назва кредитного договору дає підстави віднести його до споживчого кредитування та за предметом у іноземній валюті, що в сукупності поширює на цей спір, приписи ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відповідно до ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про виселення відповідачів задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , був придбаний за кредитні кошти, що у відповідачів є інше житло, куди б вони могли переселитись, а відтак вимога про виселення не переслідує легітимну мету та не може бути задоволена.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 89, 247, 263-265, 274-279, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» в особі Хмельницької обласної дирекції до ОСОБА_1 , що діє у інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Меджибізької селищної ради про виселення з житлового приміщення - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання рішення в повному обсязі до Хмельницького апеляційного суду.
Суддя: підпис Д.В.Цибульський
Суддя Летичівського
районного суду Д.В. Цибульський