24.05.2021 Справа №607/9026/21
номер провадження 1-кс/607/2922/2021
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання слідчого СВ Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12021211040000683від 22травня 2021 року,про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нирва Борщівського району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , офіційно не працюючого, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,-
Слідчий СВ Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12021211040000683 від 22 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_4 строком.
Клопотання мотивоване тим, що слідчим слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021211040000683 від 22.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22 травня 2021 року близько 07:55 год., перебував поблизу ТЦ «Новус», що за адресою: вул. Перля, 3 в м. Тернополі попередньо домовившись із неповнолітнім потерпілим ОСОБА_7 здійснити огляд з метою можливого подальшого придбання мотоцикла марки "Defiant", моделі "DT-200", державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, винник раптовий злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 перебуваючи поблизу ТЦ «Новус», що за адресою: вул. Перля,3 в м. Тернополі, підійшов до володільця неповнолітнього ОСОБА_7 , з метою можливого придбання транспортного засобу мотоциклу марки "Defiant", моделі " DT-200", д.н.з НОМЕР_1 , синього кольору, VIN-номер: НОМЕР_2 , об'ємом двигуна 200 кб., який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , однак фактичним володільцем якого являється неповнолітній ОСОБА_7 . Під час огляд на предмет справності та технічного стану ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_7 надати йому для пробної проїздки та оцінки його ходових якостей вищевказаний транспортний засіб. На що користувач не підозрюючи злочинний умисел ОСОБА_4 добровільно надав останньому ключі від мотоциклу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс та захисний шолом. Після чого у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, сівши на вказаний транспортний засіб, завів мотоцикл "Defiant", моделі " DT-200", д.н.з НОМЕР_1 , синього кольору, за допомогою наданого ОСОБА_7 ключа та попрямував в напрямку вулиці Кн. Острозького в м. Тернополі.
Таким чином незаконно заволодів транспортним засобом неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , чим завдав матеріальної шкоду на суму 16500,00 гривень.
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12021211040000683 від 22 травня 2021 року наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
23 травня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
Слідчий вказує, що підставою до застосування відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком того, що ОСОБА_4 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Крім того, слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 , може іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж цілодобовий домашній арешт, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання виникненню вищевказаних ризиків, а тому слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Окрім цього уточнив, що оскільки встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання у м. Тернополі, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово.
Захисник - адвокат Скиба В.М. з приводу задоволення клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту заперечив, зазначив, що пред'явлена підозра є необґрунтованою та не доведеною, а ризики не наведеними належними та достатніми доказами. Зокрема вказав, що на думку сторони захисту протокол пред'явлення особи для впізнання є недопустимим доказом, оскільки як вбачається із фотознімку між ОСОБА_4 та особами серед, яких проводилось впізнання присутня суттєва різниця у рості, також лише у його підзахисного є борода на обличчі. Захисник звертав увагу, що слідчим не доведено виправданості застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, і не доведено, що менш суворі запобіжні заходи не можуть запобігти заявленим ризикам. А тому з врахуванням особи підозрюваного, а саме: останній має сталі та сильні соціальні зв'язки, постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає із цивільною дружиною та дитиною, матеріально утримує матір, яка не працює, внаслідок здійснення догляду за своєю пристарілою матір'ю, позитивно характеризується за місцем реєстрації, просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що повністю визнає свою вину у вчиненому правопорушення, щиро розкаюється, та просив не застосовувати до нього цілодобовий домашній арешт, оскільки він мусить працювати та утримувати сім'ю, а також матеріально та фізично допомагати своїй матері.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона перебуває у цивільному шлюбі із ОСОБА_4 та останні сім місяців вони разом проживають у квартирі її тітки за адресою: АДРЕСА_2 , де до березня 2021 року вона була зареєстрована. Також зазначила, що до травня 2021 року, вони проживали у даній квартирі на основі усної домовленості, проте 03 травня 2021 року вона та ОСОБА_4 уклали із ОСОБА_10 письмовий договір оренди житла квартири АДРЕСА_3 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 вказала, що вона є матір'ю підозрюваного, і що на даний момент вона перебуває на його повному фінансовому утриманні, так як не працює, оскільки здійснює постійний догляд за своєю престарілою матір'ю, яка не може рухатися самостійно. Зазначила, що обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до ОСОБА_4 призведе до унеможливлення матеріального забезпечення потреб родини.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими сторони обґрунтовують свою позицію, слідчий суддя приходить до наступного висновку:
Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як вбачається з ч. 1 ст.176 КПК України запобіжними заходами у кримінальному провадженні є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Положеннями ч. 2 статті 177 цього Кодексу передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021211040000683 від 22.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 23 травня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
-протоколом огляду місця події, зокрема території парковки супермаркету «Новус», за адресою: вул. Перля, 3,м. Тернопіль від 22 травня 2021 року;
-протоколом огляду місця події зокрема прибудинкової території будинку АДРЕСА_4 від 22 травня 2021 року;
-протоколом допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 від 22 травня 2021 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_7 від 22 травня 2021;
-протоколом огляду оптичного диску «hp» DVD-R, 4,7GB, 120 min, 16X, felt tip marker only із серійним номером MFP 654YC181739 26 1 на якому міститься відеозаписи із фасаду ТЦ «Новус», який знаходиться, за адресою: вул. Перля, 3,м. Тернопіль від 23.05.2021 року;
-акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 22 травня 2021 року.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Слідчий суддя відхиляє посилання сторони захисту щодо недопустимості протоколу пред'явлення особи для впізнання, оскільки особи зображенні у вказаному протоколі не мали різких відмінностей між собою. Так, дані особи були однієї статі, зі схожими зачісками і не мали різких помітних відмінностей у віці та зовнішності.
При цьому необхідно відзначити, що на даному етапі кримінального провадження стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Відтак, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту не надала беззаперечних доказів на спростування обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, та повне визнання своєї провини у судовому засідання самим підозрюваним, слідчий суддя приходить до переконання, що надані стороною обвинувачення докази дають достатні підстави вважати, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: що підозрюваний може переховуватися від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, має місце у даному випадку та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_4 , може незаконно вплинути на потерпілого, який є неповнолітнім та свідків в даному кримінальному провадженні, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище свідки, інші підозрювані та експерти ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.
Разом з тим, враховуючи відсутність у клопотанні наведення конкретних фактів, які б вказували на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, та беручи до уваги, що підозрюваний раніше не судимий і не притягувався до кримінальної відповідальності, зважаючи на позитивні характеристики, слідчий суддя не погоджується із доводами сторони обвинувачення щодо існування вказаного ризику, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є необґрунтованими.
Окрім цього слідчий суддя вважає, що посилання слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні на ризик, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є неконкретизованим та формальним, так як останні не вказують, які конкретні дії може вчиняти підозрюваний, з метою перешкодити даному кримінальному провадженню та не надає доказів на підтвердження цих обставин. За таких підстав слідчий суддя доходить висновку, що зазначений ризик не є доведеним у судовому засіданні, а відтак не може покладатись в основу рішення про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Посилання сторони захисту на можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя вважає безпідставним, оскільки беручи до уваги характер вчинених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою ( 104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 та п. 212 рішення у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії» від 19.11.2019.
Окрім того, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Окремо Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бути їх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методу рівно настільки, наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.
Верховенство права, невід'ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.
Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні виходити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.
Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_4 встановлено, що останній має постійне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у цивільному шлюбі, офіційно не працює, позитивно характеризується по місцю реєстрації, на утриманні має матір, раніше не судимий.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , не доведення прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, з посиланням лише на те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту і що такий захід в даному випадку буде виправданий, приходжу до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічну пору доби, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, що підозрюваний постійно проживає разом із цивільною дружиною та дитиною, на утриманні має матір, яка не працює, оскільки здійснює догляд за престарілою матір'ю, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, а також відсутність у ОСОБА_4 інших членів сім'ї, які могли б забезпечувати потреби родини, також слідчий суддя бере до уваги наявні позитивні характеристики та відсутність у підозрюваного судимостей. Відтак, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання у м. Тернополі, про що свідчить поданий у судовому засіданні договір оренди житлового приміщення, відповідно до якого, ОСОБА_10 (Орендодавець) з однієї сторони та ОСОБА_12 , ОСОБА_4 (Орендарі) з іншої сторони уклали договір оренди про передання Орендодавцем у строкове платне користування Орендарям кімнати для проживання, за адресою: АДРЕСА_2 .
З урахуванням наведеного, обставин справи, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 у нічний період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов'язки, визначені даною нормою закону. При визначенні обсягу таких обов'язків слідчий суддя вважає, що визначені у клопотанні обов'язки є достатніми для забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 , крім обов'язку не покидати приміщення за місцем проживання оскільки ч. 5 ст. 194 КПК України містить чіткий перелік обов'язків, які покладаються на підозрюваного, у випадку обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою та покладення такого обов'язку вказаною нормою не передбачено, а сам запобіжний захід у виді домашнього арешту обумовлює зобов'язання особи не покидати житло в певний період доби.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 у нічний період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
-прибувати за викликом слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Встановити строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 19 липня 2021 року.
Підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно звільнити з-під вартив залі суду.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1