Іменем України
07.05.2021 Справа №2-4647/04
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Дзюбича В.Л.
за участю секретаря с/з Комінярської О.М.
представника боржника ОСОБА_1
державного виконавця Легус Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), -
ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), у якій просить: зобов'язати Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) об'єднати два виконавчих провадження відносно стягнення з нього аліментів на утримання дочок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у зведене виконавче провадження; зобов'язати Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виготовити кінцевий розрахунок його заборгованості по аліментах у відповідності до чинного законодавства; визнати арешти накладенні: постановою державного виконавця Єрохіна О.В. від 19 лютого 2018 року номер 7957 про встановлення тимчасового обмеження в праві керування транспортним засобом (ВП 16858268), постановою державного виконавця Єрохіна О.В. від 19 лютого 2018 року номер 7964 про тимчасове обмеження в праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю (ВП 16858268), постановою державного виконавця Єрохіна О.В. від 19 лютого 2018 року номер 7953 про тимчасове обмеження в праві полювання (ВП 16858268), постановою державного виконавця Литвин Р.М. від 15 лютого 2020 року про арешт майна (ВП 61133080), постановою державного виконавця Литвин Р.М. від 15 лютого 2020 року про арешт майна (ВП 16858268) незаконними.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2004 року з нього на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу). Також, на підставі виконавчого листа, виданого 13 травня 2011 року Кіровським районним судом міста Кіровограда з нього на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 300 грн. Розрахунки по аліментах відносно дочок ОСОБА_6 та ОСОБА_8 здійснюються Тернопільським районним відділом державної виконавчої служби. При цьому, незважаючи на те, що на даний час стягнення аліментів на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 припинено, у нього наявна заборгованості по сплаті аліментів, однак розмір заборгованості по аліментах визначений Тернопільським районним відділом державної виконавчої служби - невірно. Оскільки державні виконавці нараховували аліменти по кожному з виконавчих проваджень окремо не об'єднуючи їх у зведене і суми нарахувань були явно завищеними. Державні виконавці не враховуючи рішень судів згідно яких аліменти на дочку ОСОБА_6 повинні були нараховуватися в розмірі 1/4 частки від доходу, а на дочку ОСОБА_9 в твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн., нараховували 50 % від середньої заробітної плати, що становило майже удвічі більшу суму від призначеної судом. З приводу вказаних порушень він неодноразово звертався у органи юстиції проте відповіді не було, після чого він звернувся до суду із скаргою на дії державних виконавців. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2019 року дії державних виконавців визнано неправомірними. В ході розгляду вказаної скарги державними виконавцями було винесено ряд постанов, зокрема про накладення арешту на майно, заборону виїзду за кордон. Крім того за наявності в матеріалах виконавчого провадження підтвердження виконаних платежів, останні не були враховані в загальні розрахунки заборгованості, внаслідок чого станом на сьогодні відсутній загальних розрахунок заборгованості по двох виконавчих провадженнях, що позбавляє його можливості встановити фактичну суму заборгованості та подальше виконання її сплати.
29 січня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на скаргу згідно якого Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) просить суд відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі з огляду на наступне. 29 січня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. У тексті скарги позивач посилається на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2019 року у справі № 607/21494/18, якою визнано дії державних виконавців Відділу щодо здійснення розрахунків заборгованості зі сплати аліментів неправомірними. Проте вказаною ухвалою не встановлено відсутності у боржника заборгованості, при цьому сам боржник стверджує, що в нього наявна заборгованість в сумі 21 318,10 грн. та останній розрахунок, державного виконавця Ридліцького Ю.Ю. розрахунок який не визнавався судом неправомірним встановив заборгованість в розмірі 47 519,71 грн., а тому в незалежності від обрахунку точної суми заборгованості, сама заборгованість існувала і заходи примусового виконання застосовувалися до боржника правомірно. Крім того, всі заходи примусового виконання вжиті, щодо боржника мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з його поведінкою, яка полягала у не виконанні покладених на нього рішенням суду обов'язків, а саме: несплаті аліментів.
Представник боржника ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у ній.
Представник заінтересованої особи Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Легус Т.М. проти задоволення скарги заперечила з підстав зазначених у відзиві на скаргу.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Судом встановлено, що на виконанні у Тернопільському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувають:
-виконавче провадження №16858268 з примусового виконання виконавчого листа №2-4647/04 виданий 25 лютого 2009 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи із 26 серпня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття;
-виконавче провадження №56364601 з примусового виконання виконавчого листа №607/15407/17 виданий 21 березня 2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи із 30 листопада 2017 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років;
-виконавче провадження №29663490 з примусового виконання виконавчого листа №2-1843/11 виданий 13 травня 2011 року Кіровським районним судом м. Кіровоград про стягнення із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_7 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 300 грн., щомісячно, починаючи із 08 грудня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Керуючись вимогами ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу 29 січня 2021 року винесено постанову про об'єднання вищезазначених виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №64323305.
Порядок визначення суми аліментів визначено Сімейним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012.
Відповідно до частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
Відповідно до ч.2 ст.182СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Встановлення мінімального розміру аліментів є законодавчою гарантією для забезпечення належного утримання дитини. Мінімальний розмір аліментів застосовується, якщо визначена, в даному випадку частка заробітку (доходу), яка стягується з боржника, буде меншою за такий мінімальний розмір.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України ( ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
У ст. 195 цього Кодексу закріплено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими в частці від заробітку (доходу). Відповідно до вказаного порядку заборгованість за аліментами визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону (№ 1404-VIII), повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Як вбачається із розрахунку заборгованості виконаного головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Легус Тетяною Михайлівною при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №64323305 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 по сплаті аліментів за весь період сплати аліментів:
- залишок боргу у ВП №16858268 на момент настання повноліття дитиною становить 48 845,75 грн.;
- залишок боргу у ВП №56364601 станом на 16 березня 2021 року становить 57 145,50 грн.;
- залишок боргу у ВП №29663490 станом на 16 березня 2021 року становить 54 040,08 грн.
Загальна сума заборгованості по зведеному виконавчому провадженні №64323305 станом на 16 березня 2021 року становить 160 031,33 грн.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії- до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (ч.9 ст.71 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження»).
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання та розгляду даної скарги державним виконавцем відділу було вжито належних заходів передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення, а саме, заходи передбачені ч.9 ст.71 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження», постановою від 29 січня 2021 року об'єднано виконавчі провадження у зведене виконавче провадження під № 64323305 та проведено загальний розрахунок заборгованості, розмір якої становить 160 031,33 грн.
Крім цього суд звертає увагу на непослідовність позиції боржника, оскільки ОСОБА_2 не заперечує факт наявності у нього заборгованості по сплаті аліментів і разом з цим просить всупереч вимогам закону визнати незаконними застосовані щодо нього заходи примусового виконання рішення.
Доводи боржника щодо неправомірності дій державного виконавця відносно стягнення із нього суми боргу, яка перевищує 50 відсотків його заробітної плати чи доходу судом до уваги не береться, оскільки боржником не надано доказів його працевлаштування, отримання ним заробітної плати чи будь-якого доходу, розміру останніх та здійснення такого стягнення.
При цьому як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено державним виконавцем в судовому засідання стягнення по виконавчих провадженнях не проводиться, натомість у разі продовження стягнення загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не буде перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами, що відповідає вимогам ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
У п. 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18 зазначив, що заявник у скарзі на рішення, дії чи бездіяльність виконавця повинен обов'язково вказати, які його права чи свободи порушені діями державного виконавця при виконанні виконавчого документа, за захистом якого саме права чи інтересу звернувся до суду заявник.
Так, в ході судового розгляду не доведено протиправність дій державних виконавців та не надано жодного документа, або інших належних доказів на підтвердження неправомірності застосування щодо боржника заходів примусового виконання рішення передбачених ч.9 ст. 71 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження».
З урахуванням встановлених обставин справи та правових норм, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), слід відмовити в повному обсязі.
Що стосується вимог скаржника ОСОБА_2 щодо стягнення на його користь витрат за професійну допомогу, то вони задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_2 в задоволенні скарги відмовлено в повному обсязі, а відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд ,-
У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
ГоловуючийВ. Л. Дзюбич