14.05.2021 Справа №607/579/21
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що ОСОБА_3 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 06 квітня 2011 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6 000 грн. Однак, ОСОБА_3 не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та відсотків, чим порушував взяті на себе зобов'язання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємці позичальника мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 25 серпня 2018 року по 25 лютого 2019 року. В даному випадку спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 16 червня 2020 року позивачем була направлена претензія кредитора до Першої тернопільської державної нотаріальної контори, та 15 липня 2020 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії AT КБ «Приватбанк». Спадкування обов'язків відповідачами відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. 09 жовтня 2020 року до спадкоємців було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника ОСОБА_3 перед Банком за кредитним договором № б/н від 06 квітня 2011 року становила - 5 627,77 грн, яка складалася з наступного: 5 627,77 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 5627,77 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн, - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії.
За вказаних вище обставин, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути зОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 квітня 2011 року в сумі 5 627,77 грн, а також судовий збір в розмірі 2 270 грн.
Ухвалою судді від 15 січня 2021 року відкрито провадження у справі № 607/579/2021 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, одночасно з позовною заявою подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, подали суду заяви, у яких просили розглядати справу у їх відсутності, позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні. Зазначили, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталися, будь-якого майна померлого ОСОБА_3 не спадкували.
За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 квітня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_3 отримав кредитну картку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6 000, 00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27 серпня 2018 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
22 травня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» на адресу Першої тернопільської державної нотаріальної контори надіслало претензію № SAMDN50000043481140, у якій просило включити кредиторські вимоги AT КБ «ПриватБанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 5627,77 грн; повідомити AT КБ «ПриватБанк» чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини; повідомити AT КБ «ПриватБанк» відомості про осіб (ПІБ та адреса), які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті Боржника; повідомити AT КБ «ПриватБанк» відомості про видані свідоцтва про право на спадщину, та про осіб, які такі свідоцтва отримали.
14 вересня 2020 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем було надіслано листи-претензії № SAMDN50000043481140, у яких повідомлено про заборгованість ОСОБА_3 перед банком та зазначено про необхідність сплатити заборгованість.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З огляду на викладене, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був підписаний кредитний договір № б/н від 06 квітня 2011 року, за яким позичальнику було надано кредитну картку із встановленням відновлювального кредитного ліміту на платіжну картку. Отримані в кредит кошти позичальник не повернув, що і стало причиною звернення Банку до суду.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що станом на дату смерті ОСОБА_3 - 27 серпня 2018 року заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 06 квітня 2011 року становила - 5 627,77 грн., що також підтверджується розрахунком заборгованості.
Разом з тим, відповідно до ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичної особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.
Відтак, з часу смерті фізичної особи її цивільні права та обов'язки переходять у спадщину.
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Зі смертю позичальника зобов'язання щодо повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст.ст. 1281 і 1282 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1281 ЦК України).
Згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Відповідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст. 1282 ЦК України.
Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц роз'яснено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
З матеріалів справи слідує, що позивач пред'явив вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в строки встановлені ст. 1282 ЦК України. ОСОБА_2 була дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , які на день відкриття спадщини були зареєстровані разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 .Станом на дату смерті ОСОБА_3 - 27 серпня 2018 року заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 06 квітня 2011 року становила - 5 627,77 грн. Щодо обсягу спадкового майна та його вартості, то із листа Першої Тернопільської Державної нотаріальної контори № 828/01-16 від 05 травня 2021 року слідує, що 26 червня 2020 року Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 340/2020 щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , дана спадкова справа була заведена за претензією кредитора АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № SAMDN50000043481140 від 22 травня 2020 року; інформацією щодо обсягу спадкового майна Перша Тернопільська нотаріальна контора не володіє, оскільки жодних правовстановлюючих документів щодо майна як спадкоємцями так і кредиторами не надавались.
За встановлених судом обставин та виходячи зі змісту наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Зазначене також міститься у п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, в якому роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців, суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України, що спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки у тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Відтак, для всіх спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця. За наявності декількох спадкоємців настає частковий обов'язок виконання зобов'язань: кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Таким чином, кредитори спадкодавця можуть пред'явити вимоги до будь-якого спадкоємця, але обсяг виконання боргового зобов'язання спадкоємцем не може перевищувати дійсної вартості отриманої ним спадщини і розміру боргів, що пропорційно припадають на його частку.
Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не отримали у спадщину будь-якого майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , про що зазначили у наданих суду письмових заявах, як і не оформляли спадщину на будь-яке належне спадкодавцю майно. Тобто на день ухвалення рішення суду жодні свідоцтва про право на спадщину їм видані не були, а тому вони не набула статусу спадкоємців у розумінні ст. 1282 ЦК України і, як наслідок, у них відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Суд звертає увагу позивача на принцип змагальності цивільного процесу, закріплений у ст. 81 ЦПК України, який передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Водночас положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК на суд також покладені певні обов'язки щодо створення для сторін змагального процесу. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не просив суд установити, яке саме майно можливо було успадковане відповідачами, як і про встановлення йоговартості шляхом витребування відповідних доказів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чи від інших установ, організацій, проведення експертних досліджень тощо, а відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то судовий збір не підлягає відшкодуванню позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач 2: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська