Справа №601/2535/20
Провадження № 2/601/182/2021
26 травня 2021 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Коротича І.А.,
за участю секретаря судового засідання Бончик А.П.,
за участю представника позивача адвоката Сідорова В.М.,
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Позивачка ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовну заяву мотивує тим, що 06 серпня 2020 року приблизно о 18 год. 15 хв., ОСОБА_3 , грався в садку за адресою АДРЕСА_1 . В цей момент з території сусідського домоволодіння подвір'я, яке повністю не огороджено, де проживає ОСОБА_4 , вибігла собака породи «Німецька Вівчарка», та здійснила напад на неповнолітнього ОСОБА_3 , під час якого в хаотичному порядку кусала останнього за різні ділянки ніг, в результаті чого спричинила неповнолітньому ОСОБА_3 , тілесні ушкодження у вигляді синців на ногах та укушено-рвані рани з пошкодженням м'язів.
Постановою судді Кременецького районного суду Тернопільської області Коротича І.А. від 10 вересня 2020 року відповідача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП. Згідно даної постанови ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав та у скоєному розкаявся.
Таким чином, внаслідок вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, ОСОБА_3 завдано матеріальної та моральної шкоди.
Після травм, завданих ОСОБА_3 , які спричинені незаконними діями відповідача під час подій 06 серпня 2020 року, протягом трьох місяців ОСОБА_3 перебував на лікуванні, а також лікувався вдома, оскільки фактично був прикутий до ліжка, а тому фізично не міг пересуватись через отримані травми.
В зв'язку з цим позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь 973 гривні 16 копійок матеріальної шкоди та 84 080 гривень моральної шкоди.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 22.02.2021 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Сідоров В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Покотило Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з підстав наведених у відзиві. Не заперечив щодо задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, в частині стягнення моральної шкоди просить задоволити частково в сумі 1000 гривень.
Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.02.2011, виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, матір'ю ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .
З Постанови Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2020 року відповідача ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП, а саме - вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в не відведених для цього місцях, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну. Згідно даної постанови ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав та у скоєному розкаявся.
З копій квитанцій від 10.08.2020, 11.08.2020, 13.08.2020, 15.08.2020 вбачається, що придбано медикаментів на загальну суму 973,61 грн.
З Протоколу ультразвукового обстеження від 17.08.2020 вбачається, що при обстеженні ран на гомілці рідина, гній не візуалізується.
З електронного направлення сімейного лікаря ОСОБА_5 від 10.08.2020 вбачається, що ОСОБА_3 направлено на консультацію до дитячого хірурга.
Згідно медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 діагноз покусані рани нижніх кінцівок.
З талону-повідомлення №4538 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 подала заяву, яку зареєстровано в журналі ЄО за №4538.
З консультації психолога ОСОБА_6 від 21.12.2020 вбачається, що ОСОБА_3 влітку покусав пес, в результаті цього хлопчик отримав стрес, після чого почав боятись великих собак. Виражених ознак стресового розладу не спостерігається.
З листа голови ради організації ГО «Школа футбольної майстерності ФК ПРАЙД» Станевича В. вбачається, що ОСОБА_3 є учасником основного складу команди. В період з серпня по кінець жовтня не відвідував занять.
Суд оглянув фотокартки додані до матеріалів справи (а.с.15-18, 28-30).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 року по справі № 569/14230/15-ц (провадження № 61-7934св18).
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.
Згідно з приписами статті 3 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» його дія поширюється на відносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ч.ч. 5-8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, що особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання; особа, яка супроводжує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду; фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб; дозволяється утримувати, зокрема домашніх тварину вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 281/618/15-ц.
Отже, вказаними нормами законодавства передбачено, особа, яка утримує тварину повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів) предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Всього матеріальної шкоди, яку зазначила позивачка ОСОБА_2 спричинено на суму 973,16 грн., яку підтверджено належними документами ( випискою із медичної карти амбулаторного хворого та касовими чеками на придбання медикаментів на суму 973,61 грн.) розмір шкоди не заперечується та визнається відповідачем.
На підставі цього, суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом («Станков проти Болгарії», №68490/01, 2007 року).
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Звертаючись до суду з даним позовом про відшкодування моральної шкоди у сумі 84 080 грн., позивачка зазначила, що її син зазнав фізичного болю та душевних страждань, які він отримав у зв'язку із нападом тварини. Травми позбавили його можливості вести звичайний спосіб життя, що створювало великі незручності у повсякденному житті. Внаслідок отриманих травм та значних строків відновлення її син не міг повернутися до футбольних тренувань, пропустив змагання, для нього це було важко емоційно, оскільки він є основним гравцем своєї команди.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе застосувати щодо даних правовідносин норми ст. 23, 1167 ЦК України та стягнути на користь позивача компенсацію заподіяної моральної шкоди.
Враховуючи обставини завдання моральної шкоди та вину відповідача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, що встановлена постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.09.2020, враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, що викликані ушкодженням здоров'я дитини, погіршення здібностей потерпілого пов'язаних з заняттями спортом, у зв'язку з отриманими ушкодженнями, які в свою чергу мали тимчасовий характер, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 8 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
При цьому, задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що позивачкою не надано достатнього обґрунтування вимоги щодо заявленої суми позову в частині моральної шкоди у 84 080 грн. та не підтверджено її відповідними доказами.
Оскільки позивачка, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору при подачі позову про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, то на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 994,39 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 22, 23, 180, 270, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 1, 9, 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_3 , - 973 (дев'ятсот сімдесят три) гривні 16 (шістнадцять) копійок матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_3 , - 8000.00 (вісім тисяч) гривень моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , на користь держави, судовий збір в розмірі - 994. 39 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2021 року.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою - АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3
Відповідач: ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_2 .
Головуючий: