Справа № 478/490/21 Провадження №1-м/478/1/2021
27.05.2021 року . Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України,
До Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Гатчинського міського суду Ленінградської області від 02.11.2018 року відносно засудженого громадянина України ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України для подальшого відбування покарання засудженого за даним вироком на території України.
Вказане клопотання мотивоване тим, що зазначеним вироком від 02.11.2018 року, який набрав законної сили 03.07.2019 року з урахуванням змін, внесених постановою Гатчинського міського суду Ленінградської області від 11.06.2020 року, з приєднання невідбутої частини покарання за попередніми вироками: Ленінського районного суду м. Санкт-Петербурга від 02.10.2018 року та мирового судді судової дільниці № 67 м. Санкт-Петербурга від 17.05.2018, зміненого апеляційною постановою Кіровського районного суду м. Санкт-Петербурга від 27.09.2018 року, ОСОБА_4 засуджено до покарання у вигляді 5 років 4 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, частиною першою статті 158 (замах на крадіжку, тобто на таємне викрадення чужого майна; 2 епізоди), пунктом «в» частини другої статті 158 (крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, із завданням значної шкоди громадянину), частиною другою статті 162 (розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, із застосуванням предметів, використовуваних в якості зброї), частиною другою статті 325 (викрадення у громадянина паспорта або іншого важливого особистого документа; 2 епізоди) КК РФ, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.
Згідно довідки, ОСОБА_4 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по м. Санкт-Петербургу і Ленінградській області»; кінець відбуття строку покарання - 25.03.2023.
16 березня 2021 року наказом Міністерства юстиції України № 970/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 606 КПК України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, пунктів 7, 8, 12 Розділу XII Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.08.2019 за № 956/33927, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 29.10.2020 за № 06-123448/20.
В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з'явився, надав суду листа в якому просив суд розглянути клопотання без його участі.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання Міністерства юстиції України і просив суд його задовольнити шляхом приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України .
Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» від 22 вересня 1995 року, компетентні власті держави виконання вироку: a) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; або b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.
Згідно з ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК України, відмічає, що в Україні діє Конвенція про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року.
Зазначена Конвенція згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КК України громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 606 КПК України засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов: 1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2) якщо вирок набрав законної сили; 3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк; 4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; 5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; 6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; 7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.
Суд вислухавши думку прокурора, вивчивши матеріали клопотання, вважає, що з метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України судом Російської Федерації, з урахуванням вимог ст. 9 Конституції України, ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року (далі - Конвенція), ст.ст. 602-610 КПК України воно може бути задоволено та покарання, призначене ОСОБА_4 зазначеним вище вироком Російської Федерації може бути переведено у відповідність із законодавством України.
Зокрема, ОСОБА_4 є громадянином України. Останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 . Його засуджено вироком Гатчинського міського суду Ленінградської області від 02.11.2018 до покарання у вигляді 5 років 4 місяців позбавлення волі. В своїй заяві ОСОБА_4 висловив бажання бути переданим в Україну.
Також, ОСОБА_4 вищевказаним вироком Російської Федерації засуджено за частиною третьою статті 30, частиною першою статті 158 (замах на крадіжку, тобто на таємне викрадення чужого майна; 2 епізоди), пунктом «в» частини другої статті 158 (крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, із завданням значної шкоди громадянину), частиною другою статті 162 (розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, із застосуванням предметів, використовуваних в якості зброї), частиною другою статті 325 (викрадення у громадянина паспорта або іншого важливого особистого документа; 2 епізоди) КК РФ, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до довідки про відбуття строку покарання ОСОБА_4 , кінець відбуття строку покарання - 25.03.2023.
Відповідно до ч. 3 ст. 609 КПК України, МЮУ в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 610 КПК України, під час розгляду клопотання МЮУ суд повинен визначити норму статті та частини статті КК України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких громадянина України визнано винним за вироком суду іноземної держави та строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим на підставі зазначеного вироку, з урахуванням вимог законодавства України.
Проведеним аналізом вимог законодавства України про кримінальну відповідальність встановлено, що злочини, передбачені частиною третьою статті 30, частиною першою статті 158 (замах на крадіжку, тобто на таємне викрадення чужого майна; 2 епізоди), пунктом «в» частини другої статті 158 (крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, із завданням значної шкоди громадянину), частиною другою статті 162 (розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, із застосуванням предметів, використовуваних в якості зброї), частиною другою статті 325 (викрадення у громадянина паспорта або іншого важливого особистого документа) КК Російської Федерації, кваліфікується за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 (2 епізоди), ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 357 (2 епізоди) КК України.
Відповідно до частини 4 статті 610 КПК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:
1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Таким чином, враховуючи, що вчинене засудженим ОСОБА_4 діяння за вироком суду Російської Федерації є злочинами, відповідальність за які також передбачена Кримінальним кодексом України, і сам засуджений згоден на його передачу до України для подальшого відбуття призначеного покарання, суд приходить до висновку про наявність достатніх та законних підстав для приведення вироку Гатчинського міського суду Ленінградської області від 02.11.2018 року з урахуванням змін, внесених постановою Гатчинського міського суду Ленінградської області від 11.06.2020 року у відповідність з кримінальним законодавством України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 372, 602, 609, 610, 614 КПК України, суд
Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Гатчинського міського суду Ленінградської області від 02.11.2018 стосовно засудженого громадянина України ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України - задовольнити.
Привести у відповідність із законодавством України вирок Гатчинського міського суду Ленінградської області від 02.11.2018 року з урахуванням змін, внесених постановою Гатчинського міського суду Ленінградської області від 11.06.2020 року та вважати засудженим громадянина України ОСОБА_4 :
- За вироком мирового судді судової дільниці № 67 м. Санкт-Петербурга від 17.05.2018, зміненого апеляційною постановою Кіровського районного суду м. Санкт-Петербурга від 27.09.2018 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно - до покарання у виді 7 місяців позбавлення волі;
- За вироком Ленінського районного суду м. Санкт-Петербурга від 02.10.2018 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, що завдала значної шкоди потерпілому - до покарання у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі. За вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами - до покарання у виді штрафу розміром 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 грн. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та покарання, призначеного за вироком мирового судді судової дільниці № 67 м. Санкт-Петербурга від 17.05.2018, зміненого апеляційною постановою Кіровського районного суду м. Санкт-Петербурга від 27.09.2018 остаточно вважати засудженим ОСОБА_4 до покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі;
- За вироком Гатчинського міського суду Ленінградської області від 02.11.2018 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: напад з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, (розбій),- до покарання у виді 5 років позбавлення волі. За вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами - до покарання у виді штрафу розміром 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 грн. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання у виді 5років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Санкт-Петербурга від 02.10.2018 остаточно вважати засудженим ОСОБА_4 до покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженомуОСОБА_4 обчислювати з 25.11. 2017 року.
Копію ухвали суду направити до Міністерства юстиції України та Південного межрігіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса).
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1