Миколаївської області
Справа №477/505/21
Провадження №2/477/538/21
24 травня 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.
за участі секретаря судового засідання - Спіркіної М.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про визнання осіб такими,
що втратили право користування житловим приміщенням,
23 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком, який розташований у АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному житловому будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є членами її родини. За життя, її батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою вказаного будинку зареєстрував відповідачів. У добровільному порядку останні відмовляються вирішити спір, відповідач ОСОБА_2 проживає в будинку зі співмешканцем, на воротах та будинку знаходяться навісні замки, будинок перебуває у занедбаному стані, на подвір'ї старі меблі, гілля дерев лежить посеред двору, розкидані пусті пляшки, скляні та металеві банки, шини від машин, старий сарай покосився, на вікнах будинку частково відсутнє скло, комунальні витрати не сплачуються, через що будинок з 2019 року відімкнений від електромережі, відповідачі не несуть витрат на утримання будинку, не сплачують податок за користування земельною ділянкою, який сплачується щорічно. Відповідач ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_2 не проживає в будинку понад рік, не сплачує комунальні послуги, особистих речей в будинку не має, станом будинку не цікавиться, місце її фактичного проживання не відоме. Оскільки, всі фінансові витрати на обслуговування будинку вона, як власник будинку, повинна нести самостійно, а відповідачі створюють їй перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном, вважає що відповідачі втратили право користування житловим будинком.
Ухвалою суду від 06 квітня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі та в порядку спрощеного позовного провадження справа призначена до розгляду з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні у вступному слові позовну заяву підтримала з підстав викладених в ній, пояснила, що на даний час у належному їй на праві власності будинку зареєстровані відповідачі. У будинку проживає ОСОБА_2 разом зі співмешканцем, а її донька ОСОБА_3 періодично приїздить в гості до матері. Будинок перебуває в жахливому антисанітарному стані, відсутнє електропостачання через заборгованість, добровільно знятись з реєстрації та залишити будинок відповідач ОСОБА_2 відмовляється.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 всудове засідання не з'явились, відомості про вручення повідомлення про дату, час і місце судового засідання відсутні.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Складання повного рішення судом відкладено до 28 травня 2021 року.
Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 березня 2021 рокута Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 березня 2021 року №248407034, позивач ОСОБА_1 є власникомжитлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.6, 7).
Відповідно до вимог статей 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Житловий будинок АДРЕСА_1 не має правового статусу державного або громадського житлового фонду, а відноситься до приватного житлового фонду, користування яким регламентується главою 6 ЖК України та відповідними нормами ЦК України.
Норми ЦК України регулюють правовідносини щодо проживання та втрати права на користування житлом, що є власністю громадян лише відносно членів сім'ї власника.
Так, відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Главою 6 ЖК України не передбачено законодавчого врегулювання порядку втрати права користування житловим приміщенням, що є у власності громадянина.
Однак, у відповідності до приписів статей 71,72 ЖК України, наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані в судовому порядку втратившими право на житлове приміщення, якщо вони без поважних причин не проживали більше 6 місяців в житловому приміщенні.
Ані норми ЦК України, ані норми ЖК України не регулюють цивільні відносини щодо порядку втрати права користування житловим приміщенням, що є у власності громадянина, особами, які не є членами сім'ї власника.
Згідно приписів статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Отже, враховуючи відсутність правової норми, яка регулює спірні правовідносини, суд застосовує аналогію закону, зокрема положення частини другої статті 405 ЦК України (як спеціальної норми), згідно якої підставою для порушення питання про втрату права на користування житлом є наявність підтвердженого факту відсутності особи за зареєстрованим місцем проживання без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між такою особою і власником житла або законом.
Згідно довідки виконавчого комітету Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 22 березня 2021 року №253 позивач ОСОБА_1 у належному їй житловому будинку АДРЕСА_1 не проживає та не зареєстрована, однак до складу сім'ї входять сторонні особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).
Відповідно до акту про непроживання від 20 березня 2021 року, складеного депутатом Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Дерев'янко В.Ю. зі слів та за твердженнями сусідів, ОСОБА_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , не проживає в указаному будинку протягом останнього року (а.с.9).
До указаного акту суд ставиться критично, оскільки наявні обґрунтовані сумніви щодо його достовірності та достатності, з огляду на таке.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 79 та 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно листа Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 01 квітня 2021 року №316/04.03, наданого на запит суду щодо доступу до персональних даних від 23 березня 2021 року №477/505/21/3021/2021, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована і проживає на території сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19, 23).
Отже, за відомостями сільської ради відповідач ОСОБА_3 і зареєстрована і проживає у вказаному житловому будинку, тобто твердження позивача повністю спростовується.
Суд звертає увагу, що акт про непроживання складений за твердженнями сусідів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , однак до початку першого судового засідання позивач у порядку, визначеному статтею 91 ЦПК України із заявою про виклик свідків не зверталася.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 не підтвердила обставину, на яку вона посилається в своїх вимогах, зокрема щодо факту відсутності ОСОБА_3 й не спростувала належними і допустимими доказами обставину її проживання, що стверджується Мішково-Погорілівською сільською радою Вітовського району Миколаївської області.
Крім цього, згідно листа Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 01 квітня 2021 року №316/04.03, наданого на запит суду щодо доступу до персональних даних від 23 березня 2021 року №477/505/21/3020/2021 відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована і проживає на території сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20, 24).
Указана обставина позивачем ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечувалася, а також підтверджується викладом фактичних обставин, що міститься в позовній заяві.
Суд не приймає до уваги довідку комунально підприємства «Добробут» від 22 березня 2021 року №10 про відсутність плати за комунальні послуги, рахунок за електроенергію та квитанцію від 15 березня 2021 року на суму 419,95 грн, а також фотознімки («фото-коллаж») (а.с.10, 11, 12, 13), оскільки указані докази не мають правового значення по указаному спору та не стосуються предмета доказування, тобто, в силу статті 77 ЦПК України є неналежними.
При цьому, позивач не обґрунтувала належність указаних доказів для підтвердження своїх вимог у межах предмету спору.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи (частина сьома статті 81 ЦПК України).
Оскільки у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 , а докази відсутності відповідача ОСОБА_3 визнані судом недостовірними та недостатніми, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає в повному обсязі за недоведеністю та необґрунтованістю.
Керуючись статтями 258, 259, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;
відповідачі:
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 28 травня 2021 року.
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО