Справа № 158/877/21
Провадження № 2-а/0158/13/21
28 травня 2021 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря - Оніщук Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського капрала поліції УПП у Волинській області Комарук Юлії Михайлівни, Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до поліцейського капрала поліції 1 батальйону 2 роти УПП у Волинській області Комарук Юлії Михайлівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії АЕН №3944412 від 20 березня 2021 року, винесену відносно ного за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (порушення п. 8.7.3 е Правил дорожнього руху України - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий або два червоних миготливих сигнали заборонено рух»).
Із вказаною постановою не погоджується, оскільки категорично заперечує вчинення ним порушення за вказаним пунктом ПДР України, а саме стверджує, що рух автомобілем розпочав на зелений сигнал світлофору. Вказує, що працівником поліції, при складенні постанови, було порушено вимоги чинного законодавства, що призвело до невзята до уваги показань свідків, що зі слів позивача знаходились у його автівці та могли б спростувати факт ймовірного проїзду ним на червоний сигнал світлофору.
Окрім цього, зазначає, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього розглянута з порушенням територіальної підслідності та порушенням права на захист - без його участі, з позбавленням права заявляти клопотання, допитувати свідків.
З огляду на вищевикладене, просить скасувати постанову, винесену відносно нього за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у зв'язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.03.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду; запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
31 березня 2021 року позивачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Управління патрульної поліції у Волинській області.
Ухвалою суду від 13 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління патрульної поліції у Волинській області.
27 квітня 2021 року 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов за підписом представника УПП у Волинській області Вахмістрової І.О., в якому заперечують позов та просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Посилаючись на норми КУпАП, Закони України «Про Національну поліцію» та «Про Дорожній рух», вважають, що доводи позивача щодо порушення інспектором поліції процедури розгляду справи не доведено будь-якими доказами. Стверджують, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена інспектором відповідно до вимог чинного законодавства за наявності на те правових підстав. Факт правопорушення вчинений ОСОБА_1 доведений належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
ОСОБА_1 до суду не з'явився; подав клопотання про розгляд справи без його участі; позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовільнити.
Представник УПП у Волинській області в судове засідання не з'явився; в прохальній частині відзиву висловив думку про можливість проведення судового засідання без його участі.
Вказані позиції не суперечать вимогам ст.194 КАС України, за якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАСУ, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Пунктом 8.7.3. «е» Правил дорожнього руху України передбачено, що сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний, у тому числі миготливий або два червоних миготливих - забороняють рух.
Диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, окрім іншого, і за проїзд на заборонний сигнал світлофора.
Судом встановлено, що особою, уповноваженою на складення протоколу про адміністративне правопорушення капралом поліції Комарук Ю.М. 20.03.2021 року винесено постанову серії ЕАН №3944412 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі на позивача ОСОБА_1 за обставин того, що останній, вказаної у протоколі дати об 11 год. 04 хв. у м. Луцьку по вул. Конякіна, 51, керуючи транспортним засобом марки «Citroen C-Crosser», державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, проїхав перехрестя вул. Конякіна на забороняючий сигнал світлофору червоного кольору, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.8а).
Зазначеною постановою на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень.
Перевіряючи юридичну та фактичну підстави, які покладені відповідачем як суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №3944412 від 20.03.2021 року, на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
За нормами КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
На доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП відповідачем було надано до суду відеозапис із бодікамери поліцейського з подіями 20.02.2021 року, де вбачається факт складення протоколу працівником поліції відносно ОСОБА_1 (а.с.28). Суд приймає дане відео як належний та допустимий доказ.
Разом з тим, дослідивши вказане відео, суд зазначає, що у ньому відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Для підтвердження порушення ОСОБА_1 вказаного у оскаржуваній постанові пункту Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фото чи відеозапис події на якому чітко вбачався би факт правопорушення чи пояснення очевидців даного правопорушення. Проте, будь - яких доказів, що свідчили б про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови та відеозапису на якому відсутній факт правопорушення, відповідачем не надано.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідали вимогам, передбаченим ст.283 і КУпАП. В ній повинні бути докази на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про їх вчинення.
В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р.; п. 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р.; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013р.
Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Вищезазначене твердження узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №357/10134/17.
Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адмінправопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення позивачем Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені обставини не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Отже, суд дійшов висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи, що виключає її законність.
Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскаржувана постанова є такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та не відповідає закону, оскільки судом не встановлено з яких саме міркувань виходив поліцейський, яким чином давав оцінку, кваліфікував дії та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Окрім того, у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень розгляду у скороченому провадженні не підлягають та навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, як у ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, адже відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
За наведеного, а також ураховуючи заявлені вимоги та приписи ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не доведена, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейським прийняте з порушенням норм процесуального права, а відтак не є законним і за відсутності достатніх доказів про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №3944412 від 20.03.2021 року слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 12, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3944412 від 20.03.2021 року, винесену капралом поліції 1 батальйону 2 роти УПП у Волинській області Комарук Юлією Михайлівною про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати, а справу закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ківерцівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 28 травня 2021 року.
Суддя Ківерцівського
районного суду Волинської області Ю.Л. Сіліч