Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" травня 2021 р. Справа № 922/1968/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
розглянувши матеріали за заявою (вх. № 1968/21 від 24.05.2021) ОСОБА_1 , м.Харків
до ОСОБА_1 , м. Харків
про неплатоспроможність
Фізична особа, ОСОБА_1 , звернулася до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просила суд: прийняти дану заяву до розгляду; відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність; оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; визнати ОСОБА_1 неплатоспроможною; прийняти пропозиції - запропонований план реструктуризації; зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти (загальний мораторій) щодо неї, починаючи з дня винесення рішення.
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; працевлаштована у ТОВ "Ален-К Харків"; осіб, з якими є у родинних відносинах або проживає разом, не має. Також, заявниця вказує на те, що має кредитну заборгованість перед 5 банками та 2 мікрофінансовими організаціями на загальну суму 236723,71 грн.
Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, суд встановив, що подана заява не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на наступне.
Стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства містить вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно з ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; копія трудової книжки (за наявності); відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 документального підтвердження наявності кредиторської заборгованості (кредитних договорів), зазначеної в конкретизованому списку кредиторів, не надано із посиланням на їхню відсутність або втрату.
При цьому, ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність зазначено, що нею проводилася досудова робота в частині складання семи запитів до кредиторів, відповідь на які, за поясненнями заявниці, надані не були. На підтвердження зазначеного ОСОБА_1 до заяви додані запити до фінансових установ, при дослідженні яких судом встановлено відсутність на них підписів заявниці, а також, в якості доказів їхнього направлення, надані поштові описи вкладення. При дослідженні останніх судом встановлено відсутність на них підписів відправника та працівника ПСЗ, а також відбитку календарного штемпеля відділення поштового зв'язку. З огляду на викладене, суд зазначає про те, що ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність не надано належних доказів на підтвердження наявності кредиторської заборгованості, а також належних доказів звернення до кредиторів із запитами про отримання інформації про заборгованість та одержання кредитних договорів.
Також судом встановлено, що заявником всупереч вимогам п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, не додано до заяви доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Абзацом першим частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2270,00 грн.
Отже, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 34050,00 грн.
Законодавцем обрано спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому, Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб не встановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
В постанові від 19.11.2020 у справі № 910/726/20, на яку в своїй заяві посилається ОСОБА_1 , Верховним Судом було зазначено про можливість боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Судом встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником додано заяву арбітражної керуючої Ющенко Віталіни Михайлівни про участь у справі в якості керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 . Зі змісту заяви про участь у справі вбачається, що арбітражна керуюча згодна виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у вказаній справі та не заперечує, щоб встановлена Кодексом України з процедур банкрутства винагорода арбітражного керуючого депонувалася на депозитний рахунок суду не в повному обсязі, а частинами - в розмірі, належному виплаті арбітражному керуючому оплати щомісячно; крім того, арбітражна керуюча вказує, що з метою запобігання виникненню корупційний складових, оплата повинна відбуватися відповідно до закону з депозитного рахунку суду.
Суд зазначає, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 не надано доказів укладання угоди з арбітражним керуючим, яка б передбачала умови відстрочення оплати (за виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство) до реалізації майна боржника.
Заявником подано клопотання про створення фонду авансування кредиторами для винагороди арбітражному керуючому та клопотання про нарахування й виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок кредиторів, в яких ОСОБА_1 просить суд: створити фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого; розподілити між кредиторами зобов'язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов'язану з виконанням повноважень.
В обґрунтування клопотання заявниця посилається на ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено можливість створення фонду авансування винагороди кредиторами, та проводить аналогію між наданням доказів сплати судового збору за звернення із заявою та доказів авансування грошової винагороди арбітражному керуючому; просить суд розглянути питання щодо покладення необхідності такого авансування на кредиторів.
Суд, розглянувши зазначені клопотання, дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Пунктом 12 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем чітко визначено, що при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність необхідним додатком до заяви є докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Отже, при зверненні із такою заявою саме боржник повинен надати докази авансування винагороди арбітражному керуючому.
Суд вважає довільним тлумачення ОСОБА_1 на свою користь положень чинного законодавства, ототожнення заявницею понять "судовий збір" та "авансування грошової винагороди", оскільки це різні за своєю правовою суттю поняття.
Помилковим в обґрунтування вимог клопотання про створення фонду є посилання заявниці на положення статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки, відповідно до частини 5 цієї статті кредитори можуть створювати фонд авансування грошової винагороди. Отже, законодавцем закріплено саме право, а не обов'язок кредиторів на створення відповідного фонду. При цьому, реалізовувати права суд не може зобов'язувати, оскільки реалізація прав залежить виключно від волі самого суб'єкта таких прав.
Суд зауважує на тому, що позиція заявниці щодо того, що її звернення із заявою про неплатоспроможність є підставою для покладання на кредиторів тягаря сплати винагороди арбітражному керуючому за виконання обов'язків по проведенню процедури банкрутства не тільки не ґрунтується на нормах права, а, крім того, суперечить засадам розумності і справедливості та порушує баланс інтересів сторін. Так, законодавцем закріплено в положеннях Кодексу України з процедур банкрутство не тільки можливість захисту інтересів боржника, а й захист прав та інтересів кредиторів. Такий баланс інтересів має бути дотриманий. Суд, при цьому, є безстороннім та не може схилятися в бік однієї із сторін.
Натомість, в порушення такого принципу балансу інтересів, ОСОБА_1 у власній заяві стверджує про те, що в неї відсутні доходи, які б дозволяли хоча б частково задовольнити вимоги кредиторів, з доданого нею до заяви плану реструктуризації вбачається, що різниця між її доходом та витратами (в місяць) становить "-987,31 грн", при цьому, додатково тягар витрат на оплату послуг арбітражного керуючого за проведення процедури банкрутства заявниця вимагає покласти на кредиторів.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому судом може розцінюватись як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року, ратифіковану Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Зважаючи на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотань про створення фонду авансування за рахунок кредиторів та про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок кредиторів.
Отже, боржник має подати до суду докази авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Окремо суд звертає увагу на те, що абзацом другим пункту 2-1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ГПК України передбачено, що заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Суд зазначає, що прохальна частина заяви ОСОБА_1 не містить звернення заявниці до суду про призначення керуючим реструктуризацією фізичної особи саме арбітражної керуючої ОСОБА_2 .
Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
В наданому ОСОБА_1 проєкті плану реструктуризації боргів заявницею зазначено різницю між її доходом та витратами (в місяць), яка становить -987,31 грн, та запропоновано списати борги, проте, не вказано розмір кредиторської заборгованості.
Судом зазначається, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що наданий заявницею проєкт плану реструктуризації боргів не відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи, що заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 1968/21 від 24.05.2021) подано без додержання вимог ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає за необхідне залишити її без руху, повідомити заявницю про допущені недоліки та надати десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для їхнього усунення, а також попередити ОСОБА_1 про те, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Керуючись ст. ст. 30, 37, 116 Кодексу України з питань банкрутства, ст. ст. 73, 74, 174, 233-235 ГПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок кредиторів.
Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 1968/21 від 24.05.2021) залишити без руху.
Повідомити ОСОБА_1 про допущені недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 1968/21 від 24.05.2021).
Заявниці - ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, надати суду:
- оригінал доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі, встановленому абзацом 3 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, що становить 34050,00 грн;
- пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією;
- документальне підтвердження наявності кредиторської заборгованості;
- проєкт плану реструктуризації боргів, який відповідатиме вимогам Кодексу України з процедур банкрутства;
- документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвалу направити ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Усатий В.О.