ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2021Справа №910/8259/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д) про забезпечення позову подану одночасно з пред'явленням позову
особа, щодо якої заявник просить вжити заходи для забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Альтернатива» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 29)
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
Акціонерне товариство «Банк Інвестицій та Заощаджень» (далі - заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Альтернатива» про стягнення 3668767,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором про надання банківської гарантії і не здійснено повної оплати гарантійної суми, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 3500000,00 грн, пеню у розмірі 69808,22 грн, інфляційні втрати у розмірі 84000,00 грн та 3% річних в розмірі 14958,90 грн.
Окрім того, позивачем одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що тривалий час Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Альтернатива» не здійснює банку погашення заборгованості за договором про надання банківської гарантії №1101 від 08.07.2020, що свідчить про його неплатоспроможність.
Враховуючи викладене, заявник просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Альтернатива» в межах суми позову 3668767,12 грн, що обліковується на будь-яких виявлених державним виконавцем розрахункових рахунках товариства та у разі відсутності грошових коштів для забезпечення позову - накласти арешт на все його майно в межах ціни заявленого позову.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень» про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 №922/2163/17, від 21.12.2019 №904/2969/19, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18 та інших.
Водночас, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень», суд дійшов висновку, що вона не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з визначеної законодавством мети їх застосування.
Як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Альтернатива» не здійснює погашення заборгованості у строки передбачені договором про надання банківської гарантії №1101 від 08.07.2020, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача), обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника (позивача).
Позаяк, в даному випадку, заявник не надав доказів наявності фактичних обставин з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, а його посилання на наявність податкового боргу в розмірі 51,00 грн та статутний капітал у розмірі 1000,00 грн не є тими доказами, які б свідчили про вчинення товариством дій з метою унеможливлення виконання рішення суду.
При цьому, в обґрунтування поданої заяви, заявник посилається на фінансову звітність товариства за 2019 рік, в той час, як сам договір про надання банківської гарантії №1101, за яким виник спір, укладено 2020 році. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у листі-відповіді на вимогу заявника про відшкодування фактично сплаченої гарантійної суми по банківській гарантії не заперечив проти висунутої вимоги, а здійснив часткове погашення, тоді як сам факт неплатоспроможності боржника, на що вказує заявник, не може бути виключною та безумовною підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Сам факт наявності податкового боргу та змін до реєстраційних документів товариства, які не пов'язані з питаннями припинення юридичної особи, без надання доказів того, що така особа вчиняє дії, які можуть свідчити про наявність обґрунтованих підстав можливого ухилення нею від виконання судових рішень, не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Разом з цим, суд звертає увагу заявника, що у поданій заяві вказано про накладення арешту на грошові кошти,а в разі їх відсутності накладення арешту на все майно в межах ціни заявленого позову, надаючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав №257520027 від 20.05.2021 про відсутність у ТОВ «Грін Альтернатива» будь-якого права власності (речового права) прав на майно, однак приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості умовного застосування заходів забезпечення позову.
Хоча частина 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України й унормовує, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою, втім не встановлює для суду права вживати заходи забезпечення позову з їх прив'язкою до певних умов чи обставин, а саме у разі неможливості забезпечення позову в перший спосіб, застосувати наступний спосіб.
Обставини наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову свідчать про наявність спору між сторонами, зокрема щодо належного виконання умов договору про надання банківської гарантії №1101 від 08.07.2020, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тоді як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 149, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили 28.05.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.В. Васильченко