вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.05.2021м. ДніпроСправа № 904/6059/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В.
та представників:
від заявника (позивача): не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура" (м. Рубіжне, Луганської області)
до Фізичної особи-підприємця Загорської Наталії Анатоліївни (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 4 від 24.07.2017 у загальному розмірі 548 439 грн. 66 коп.
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Загорської Наталії Анатоліївни (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 4 від 24.07.2017 у загальному розмірі 548 439 грн. 66 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 513 889 грн. 04 коп. - основний борг;
- 31 462 грн. 94 коп. - пеня;
- 3 087 грн. 68 коп. - 3% річних.
Також позивач просив суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 226 грн. 59 коп. та на правничу правову допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2021 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Загорської Наталії Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура" 513 889 грн. 04 коп. - основного боргу та 7 708 грн. 34 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх. суду № 24857/21 від 20.05.2021), в якій він просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Так, ухвалою суду від 21.05.2021 заяву позивача було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 28.05.2021.
Зважаючи на скорочені строки розгляду заяви, судом було додатково повідомлено позивача та відповідача про день, час та місце розгляду даної заяви, шляхом направлення телефонограм, які були отримані їх представниками - 21.05.2021 (а.с. 6-7 у томі 2).
Представники позивача та відповідача у судове засідання 28.05.2021 не з'явились, причин нез'явлення суду не повідомили.
Суд відзначає, що позивач та відповідач про день, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, оскільки 21.05.2021 отримали телефонограми, що відповідно до частин 6, 9 статті 120 Господарського процесуального кодексу України є належним повідомленням про день, час та місце судового засідання (постанова Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 910/7819/18).
До вказаного висновку суд прийшов також з огляду на наступне.
Учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення позивача та відповідача про розгляд даної справи (заяви) судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду адреси та засоби зв'язку з ними.
При цьому, згідно з приписами частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Враховуючи обмежений строк розгляду заяви позивача, суд позбавлений можливості відкласти її розгляд на іншу дату.
Отже, враховуючи скорочений строк на розгляд заяви про розподіл судових витрат, а також достатність доказів для розгляду заяви позивача за відсутності представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд вважає за доцільне провести розгляд заяви позивача про стягнення суми витрат на правову допомогу без участі представників сторін, оскільки така неявка відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає такому розгляду.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Загорської Наталії Анатоліївни (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 4 від 24.07.2017 у загальному розмірі 548 439 грн. 66 коп.
Також позивач просив суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 226 грн. 59 коп. та на правничу правову допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2021 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Загорської Наталії Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура" 513 889 грн. 04 коп. - основного боргу та 7 708 грн. 34 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У відповідності до вказаних положень, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В подальшому, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, позивач звернувся до суду із заявою, в якій він просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Вказана заява обґрунтована тим, що з метою надання правової допомоги щодо ведення справи № 904/6059/20 між адвокатом Чернобаєм Сергієм Сергійовичем та позивачем було укладено договір про надання правової допомоги № 220901/20 від 22.09.2020, на виконання якого були надані послуги, що були прийняті та оплачені позивачем згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 15 від 02.11.2020 на суму 20 000 грн. 00 коп..
З приводу вказаної заяви суд зазначає таке.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України:
- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);
- такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;
- у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, порядок розподілу судових витрат судом визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частина 8 якої передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, позивачем після ухвалення рішення по суті позовних вимог, подано заяву, в якій він просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2020 між адвокатом Чернобаєм Сергієм Сергійовичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура" (замовник) було укладено договір про надання правової допомоги №220901/20 (далі - договір, а.с.15 у томі 1), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов'язується надавати необхідну правову допомогу замовнику, здійснювати представництво інтересів замовника в Господарському суді Дніпропетровської області у справі про стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця Загорської Наталії Анатоліївни за договором поставки № 4 від 24.07.2017, в Центральному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях, використовуючи передбачені Господарським процесуальним кодексом, та іншими законодавчими актами права (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Згідно з пунктом 1.2. договору, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов договору сторонами складаються акти виконаних робіт.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що послуги надаються виконавцем замовнику шляхом:
- письмового консультування, надання письмового висновку;
- усного консультування;
- складання необхідних документів - листів, запитів, позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг та інше;
- представництво інтересів та захист замовника в державних (в тому числі правоохоронних) органах, установах, судах всіх інстанцій.
Як вбачається із наданого акту здачі-прийняття (надання послуг) № 1 від 02.11.2020, сторони підписали вказаний акт про те, що виконавцем за договором № 220901/20 від 22.09.2020 були проведені такі роботи (надані такі послуги): правовий аналіз документів Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура" по господарським правовідносинах з Фізичною особою-підприємцем Загорською Наталією Анатоліївною; надання послуг усного консультування Товариству з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура"; складання позовної заяви до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця Загорської Наталії Анатоліївни заборгованості за договором поставки № 4 від 24.07.2017; формування документів для подання позовної заяви про стягнення з Фізичної особи-підприємця Загорської Наталії Анатоліївни заборгованості за договором поставки № 4 від 24.07.2017 (а.с.17 у томі 1).
Загальна вартість робіт (послуг) за вказаним актом складає 20 000 грн. 00 коп. без ПДВ.
Зазначені докази подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4.1. договору за надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату за фактично надані послуги згідно з наданими виконавцем рахунками.
За умовами пункту 5.1. договору замовник здійснює оплату за договором не пізніше 3 банківських днів наступних за тим, в якому надавались послуги у готівковій формі згідно з рахунком наданим виконавцем та актом виконаних робіт.
На підтвердження оплати позивачем наданих адвокатом послуг до позовної заяви долучена квитанція до прибуткового касового ордера № 15 від 02.11.2020 на суму 20 000 грн. 00 коп.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витратгосподарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, зокрема, поданий позивачем акт про надані послуги, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є явно завищеним, оскільки становить 20 000 грн. 00 коп., в той час, як:
- в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.11.2020 не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання наведеного в ньому обсягу робіт, вартість кожного виду робіт, що позбавило можливості повно та всебічно оцінити співрозмірність та адекватність вказаної в акті суми (20 000 грн.), а також її відповідність витраченому адвокатом часу;
- предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує її вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;
- якість підготовки позовної заяви та розрахунків заявлених до стягнення сум була розцінена судом критично;
- представник позивача приймав участь лише в одному підготовчому засіданні (23.03.2021).
Враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті від 02.11.2020, суд відзначає, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті на професійну правничу допомогу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 559 грн. 01 коп. частина витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Загорської Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська панчішна мануфактура" (93000, Луганська область, м. Рубіжне, проспект Московський, будинок 16А; ідентифікаційний код 37218326) 6 559 грн. 01 коп. - частину витрат на правничу допомогу.
В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст додаткового рішення підписаний - 28.05.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко