ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
25 травня 2021 року Справа № 923/376/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участю секретаря судового засідання Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням програмного забезпечення "EASYCON" справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина", код ЄДРПОУ 41676522, вул. Шевченка, 100А, м. Бориспіль Київської області,
до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", код ЄДРПОУ 01125695, пр-т Ушакова, 4, м. Херсон,
про стягнення коштів у сумі 250 178,01 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Колесник К.А., ордер серія АХ № 1043345 виданий 16.03.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ № 000253 видане 23.12.2015,
від відповідача: адвокат Бєляєв А.П., ордер серія АА № 123465 виданий 10.12.2020,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" заборгованості за договором поставки № 114Р від 06.08.2020 в сумі 250 178,01 грн, з яких: 202060,00 грн основного боргу, 12 892,84 грн пені, 3 201,92 грн відсотків річних та 12 023,25 грн інфляційних втрат боргу.
Ухвалою від 24.03.2021 Господарський суд, встановивши що позовна заява не відповідає вимогам ст. 164 ГПК України, залишив її без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки заяви, а саме: надати суду позовну заяву із зазначенням адреси відповідача, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру, докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі.
Ухвалою від 13.04.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання по справі на на 13 травня 2021 року, встановив Відповідачу, строк до 04.05.2021 подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують направлення відзиву і доданих до нього доказів позивачу; Позивачу запропоновано в строк до 12.05.2021 надати відповідь на відзив відповідача.
Ухвалою від 13.05.2021 господарський суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25 травня 2021 року о 15 годині 30 хвилин.
За результатами розгляду справи по суті 25.05.2021 суд закінчив з'ясування обставин та перевірку їх доказами, додатково заслухав пояснення представників сторін стосовно обставин справи та підстав позову, після чого видалився до нарадчої кімнати. Після виходу судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
І. Позиція позивача:
Позивач зазначає, що 06.08.2020 між ТОВ «Дніпрошина» (далі - Позивач) уклало із ДП "Херсонський морський торговельний порт" (далі - Відповідач) договір поставки №114Р, за яким Позивач зобов'язався поставити Відповідачу шини.
На виконання умов договору, Позивачем було здійснено поставку, а Відповідачем прийнято товар на суму 222 060,00 грн. згідно видаткових накладних №412 від 17.08.2020, №589 від 01.10.2020, №598 від 05.10.2020.
Розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем вартості поставленої партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки партії товару Покупцю (п. 4.1 Договору).
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Проте Покупець не розрахувався за Товар, відповіді на письмову претензію не надав.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
У відповідності до п. 8.2 Договору, при несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії товару Покупцем, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Позивач зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
З урахуванням динаміки погашення заборгованості, розмір нарахувань становить:
- 12 892,84 грн. пені;
- 3 201,92 грн. відсотків річних;
- 12 023,25 грн. інфляційних втрат боргу.
Детальний розрахунок додано до позовної заяви.
При цьому, у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Щодо судових витрат.
На виконання вимоги п. 9 ст. 162 ГПК України, разом в цій позовній заяві міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а саме:
- Судові витрати складаються із суми судового збору: 3 160,40 грн.
- Витрат на правничу допомогу адвоката, орієнтовна сума яких складає: 42 500,00 грн. (10 000,00 грн. - складання позовної заяви та розрахунків, орієнтовно 3 судових засідання х 3 000,00 грн., транспортні витрати 5 500,00 грн. за кожне з 3 судових засідань; 5 000,00 грн. відповідь на відзив, 2 000,00 грн. інші процесуальні документи (заяви, клопотання тощо)).
- Гонорар адвоката у розмірі 60 000,00 грн. у разі задоволення позову у частині стягнення щонайменше 222 060,00 грн.
ІІ. Позиція відповідача:
Як вбачається із наданого відповідачем відзиву підприємство не погоджується з позовною заявою на наступних підставах.
Наше підприємство знаходиться у тяжкому економічному стані, що відбувається у зв'язку з зменшенням об'єму перевалки вантажів через наш порт у тому числі через пандемію COVID - 19, малий врожай зернових через посуху у Херсонській області у 2020 р. На доказ поганого фінансового стану додаю фінансовий звіт за 2020 р. та довідку банку про залишок коштів на рахунку.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК Кодексу). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Частиною першою статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно до вищенаведеного відповідач просимо суд зменшити неустойку нараховану позивачем на 75 %, тобто з 12 892, 84 грн. до 3 223, 21 грн.
Щодо можливості укласти мирову угоду:
Відповідач просить Позивача розглянути питання з укладання мирової угоди на наступних умовах.
1) Відповідач визнає наявність заборгованості за договором № 114 Р від 06.08.2020 р. у розмірі 202 060, 00 грн.
2) Відповідач зобов'язується сплатити відповідну заборгованість у розмірі 202060,00 грн., десятьма рівними платежами, що повинні бути сплачені до останнього дня кожного місяця, починаючі з червня 2021 р.
3) Судові витрати позивача у складі судового збору у розмірі 3 160, 00 грн. Відповідач зобов'язується сплатити до 30.06.2021 р.
4) Позивач відмовляється від вимог про стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 12 023,25 грн. та 12 892, 84 грн. пені., 3 201, 92 грн. - 3 % річних.
5) У разі невиконання відповідної мирової угоди Відповідачем Позивач може звернутися за примусовим виконанням цієї мирової угоди відповідно до чинного законодавства.
Відповідач пропонував у відзиві Позивачу розглянути питання з укладання мирової угоди, яка відхилена позивачем.
Отже, відповідач, не заперечуючи проти підстав виникнення зобов'язань просить відмовити у задоволення позову повністю.
ІІІ. Мотивувальна частина рішення:
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується обома сторонами між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" та Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" 06.08.2020 укладено договір поставки № 114Р.
Як вбачається із тексту договору сторони домовились про те що Постачальник зобов'язується поставити й передати у власність Покупцю товар (Шини та камери для транспортних засобів великої тоннажності), зазначений в Специфікації (Додаток № 1 До даного Договору, який є його невід'ємною частиною), а Покупець - прийняти і оплатити на умовах даного Договору такий товар. (п. 1.1. Договору).
Також сторони домовились про умови поставки, порядок передачі, якість товару, умови постачання товару, та інші основні умови.
Строки й порядок розрахунків визначені 4 розділом договору: Розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем вартості поставленої партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки партії товару Покупцю на підставі рахунку (рахунку-фактури) Постачальника, при умові реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої згідно вимог ПКУ та інших нормативних документів. Покупець проводить оплату товару в безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата повинна провадитися з обов'язковим посиланням у рахунках і платіжних дорученнях на номер та дату даного Договору.
У 5 розділі договору сторони домовились про ціну - загальна вартість товару та загальна сума даного Договору становить 300 240,00 грн, у тому числі ПДВ 50 040,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначається в Специфікації.
Як вбачається із видаткових накладних та не заперечується відповідачем Позивачем на виконання умов договору № 114Р від 06.08.2020 було поставлено відповідачу згідно видаткової накладної № 412 від 17.08.2020 товару на суму 186210,00 грн з ПДВ та відповідно до накладної № 589 від 01.10.2020 шини на суму 34 050,00 грн з ПДВ, згідно видаткової накладної № 598 від 05.10.2020 було поставлено камери гумові на суму 1 800,00 грн з ПДВ. Всі накладні підписані обома сторонами.
Відповідачу виставлено рахунки на оплату № 421 від 17.08.2020, № 609 від 01.10.2020, № 621 від 05.10.2020 на загальну суму 222 060,00 грн.
Отже, між сторонами виникли правовідносини поставки що регулюються нормами цивільного законодавства.
Норми права, що підлягають застосуванню.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи Позивачем 26.11.2020 надіслано на адресу Відповідача претензію про необхідність виконання обов'язку згідно договору № 114Р від 06.08.2020 про сплату поставленого товару в сумі 222060,00 грн.
Позивач стверджує, що сума боргу становить 202 060,00 грн, а відповідач не заперечував суми боргу, та підтвердив що сума боргу не сплачена ні на дату звернення з позовом до суду, ні після відкриття провадження у справі.
Цей факт не оспорено відповідачем, судом вважається встановленим.
Відповідно до умов ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Умовами ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд вважає доведеним, що відповідачем прострочено виконання свого грошового зобов'язання.
Відповідачем не було оплачено отриманий товар в повному обсязі у визначений договором строк та не оплачено й на дату звернення до суду.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, сума боргу за поставлений товар за договором № 114Р від 06.08.2020 становить 202 060,00 грн., суд задовольняє заявлену вимогу про її стягнення в повному обсязі.
Судом встановлено, що позивачем за неналежне виконання умов договору нараховано відповідачу інфляційних втрат у розмірі 12 023,25 грн; відсотки річних в сумі 3 201,92 грн та 12 892,84 грн пені.
З тексту договору № 114Р від 06.08.2020 вбачається, що сторони домовились, що при несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії товару Покупцем, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення. (п. 8.2. Договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та дим Договором. (п. 8.1. Договору).
Суд погоджується з твердженнями позивача, що його права порушено, і він має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.
При цьому, відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Частиною 2 статті 551 ЦК України також визначено, що предметом неустойки є грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, при укладенні договору сторонами в письмовій формі узгоджується розмір та порядок сплати неустойки (штрафу, пені).
В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо твердження відповідача що стягнення суми неустойки (пені) спричинить невчасну сплату заробітної плати працівникам нашого підприємства, невчасну сплату податків та зборів, що призведе до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів, а відтак, для відповідача є важливим зменшення всіх можливих видатків, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити
розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником: майновий етап сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд зазначає, що сума нарахованих санкцій не є надмірно великою, а аргументи, що наведені відповідачем на користь зменшення розміру стягнення не є виключними, тому ця вимога позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім того, позивачем заявлено клопотання (вимогу) з посиланням на ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування відсотків і пені до моменту виконання рішення, визначивши у ньому правила нарахування.
В обґрунтування заявленого клопотання позивачем не було подано до суду розрахунку та не уточнено в судовому засіданні відсотки або/чи пеня та правила, які мають бути застосовані та зазначені судом. За змістом позовної заяви також цього не вказано.
Суд зазначає, що відповідно ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Отже суд приходить до висновку про залишення цього клопотання без задоволення.
ІV. Розподіл судових витрат:
При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 752,68 грн згідно платіжного доручення № 515 від 16.03.2021.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідачем у позовній заяві було заявлено про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з розглядом справи, однак не визначено остаточну суму. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, він планує подати до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", код ЄДРПОУ 01125695, пр-т Ушакова, 4, м. Херсон, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина", код ЄДРПОУ 41676522, вул. Шевченка, 100А, м. Бориспіль Київської області, заборгованість у сумі 250 178,01 грн, з яких 202 060,00 грн (двісті дві тисячі шістдесят гривень 00 копійок) основного боргу, 12892,84 грн (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві гривні 84 копійок) пені, 3201,92 грн (три тисячі двісті одна гривень 92 копійок) відсотків річних та 12 023,25 (дванадцять тисяч двадцять три гривні 25 копійок) інфляційних втрат боргу.
3. Вимогу про стягнення відсотків і пені до моменту виконання судового рішення - залишити без задоволення.
4. Судові витрати покласти на відповідача.
5. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", код ЄДРПОУ 01125695, пр-т Ушакова, 4, м. Херсон, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина", код ЄДРПОУ 41676522, вул. Шевченка, 100А, м. Бориспіль Київської області, 3 752,68 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 68 копійок) витрати по сплаті судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення надіслати учасникам провадження.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2021
Суддя П.Д. Пригуза