ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
26 травня 2021 року Справа № 923/82/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участю секретаря судового засідання Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАНАЛ-АГРО", код ЄДРПОУ 41412444, вул. Шікльна, 1-а, с. Чорноморівка Каховського району Херсонської області,
про визнання протиправними та скасувати: рішення загальних зборів № 1/04 від 23.04.2020, № 17/09/20 від 17.09.2020 та наказ 1-к від 24.04.2020; поновлення на роботі; стягнення заробітної плати; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за участю представників сторін:
від позивача: Пасічніченко О.П., ордер серія ВТ № 1005053 виданий 04.01.2021,
від відповідача: Мовчан В.О., адвокат, ордер серія ВТ № 1000769 виданий 17.02.2020, Скрицький Ю.О., адвокат, ордер серія ХС № 120190 виданий 30.09.2020,
ОСОБА_1 25.01.2021 звернулась до Господарського суду з позовом про визнання протиправними та скасування: рішення загальних зборів № 1/04 від 23.04.2020, № 17/09/20 від 17.09.2020 та наказ 1-к від 24.04.2020 про звільнення її з посади керівника товариства, внаслідок чого просить суд: поновити її на посаді директора ТОВ "Алтанал-Агро"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанал-Агро" (відповідача) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по 01.12.2020 у сумі 108 000,00 грн; зобов'язати відповідача провести розрахунок і виплатити заробітну плату за квітень 2020, яка складає 12 000,00 грн; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
Ухвалою від 01.02.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження на 02 березня 2021 року, встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій, подачі заяв по суті справи та з процесуальних питань.
Представник Відповідача 22.02.2021 надав до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
За результатами підготовчого засідання суд ухвалою від 02.03.2021 залишив без руху позовну заяву позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанал-Агро" через допущені помилки.
Після усунення недоліків, що зумовили залишення без руху позовної заяви, суд ухвалою від 15.03.2021 призначив підготовче засідання на 01.04.2021.
Представником позивача 15.04.2021 подано до суду відповідь на відзив.
В свою чергу Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 15.04.2021, яка внесена до протоколу, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 18.05.2021. У цьому судовому засіданні 18.05.2021 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово представників позивача і відповідача, дослідив матеріали справи. У зв'язку з неможливістю прийняття рішення в цьому засіданні судом оголошено перерву в судовому засіданні до 26.05.2021 для надання позивачем та відповідачем додаткових пояснень щодо обставин діяльності ОСОБА_1 на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанал-Агро", якими обумовлено мотиви звільнення її з посади рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанал-Агро".
В судовому засіданні 26.05.2021 судом долучено до справи письмові пояснення відповідача з доданими до них матеріалами, заслухано пояснення в судовому засіданні. Представник позивача додаткових письмових пояснень не надав, дав усні пояснення суду щодо досліджених судом обставин. Суд, після виходу з нарадчої кімнати проголосив вступну і резолютивну частини рішення.
І. Позиція позивача:
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що 22 червня 2017 року наказом № 1-к ТОВ “Алтанал Агро” на підставі рішення загальних зборів учаснків ТОВ «Алтанал-Агро», оформленого протоколом №1 від 21.06.2017 року, прийнята на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтанал-Агро", у зв'язку з чим внесено відомості до ЄДР про особу керівника.
Таким чином ОСОБА_1 , вважає, що вона є найманим працівником на посаді директора і між ТОВ “Алтанал Агро” і ОСОБА_1 встановлені трудові правовідносини.
Протоколом загальних зборів від 23.04.2020 року було прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Алтанал Агро», на підставі якого видааний наказ №1-к від 24.04.2020 року, яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Алтанал Агро» з 24.04.2020 згідно п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.
Позивач вважає протокол загальних зборів та наказ про її звільнення незаконними та прийнятим з суттєвим порушенням норм законодавства.
Позивача звільнили за п.5 ч.1 ст.41 КЗпПУ. Але це є кваліфікація того рішення яке прийнято Відповідачем і воно не відповідає обставинам викладеним у протоколі загальних зборів як від 23.04.20 так 17.09.2020 року.
Позивач вказуючи на конкуренцію норм права зазначає, що п.5 ч.1 ст. 41 КУЗпПУ відноситься до п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ як загальна норма до спеціальної.
Згідно протоколу загальних зборів Позивача звільнено за порушення трудових обов'язків, з-за таких обставин кваліфікація норми права повинна відповідати спеціальній нормі, яка надає особі додаткові гарантії правового захисту у разі звільнення з-за порушення трудових обов'язків.
Пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
Позивач вважає, що важливим елементом як рішення компетентного органу власника підприємства, так і наказу про звільнення працівника, є чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.
За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов'язків.
Посилаючись на роз'яснення у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про судову практику розгляду судами трудових спорів", позивач стверджує, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1. 148. 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Грубість порушення трудових обов'язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 КЗпП України.
Ні у протоколі загальних зборів Відповідача, ні у наказі не зазначено:
- Одноразове грубе порушення обов'язків ОСОБА_1
- Не зазначено взагалі порушення обов'язків ОСОБА_1
- Не витребувано від Позивача письмових пояснень щодо порушення обов'язків
Загальні збори проводились у невідомому місці у м. Херсоні, про час, дату і місце проведення Позивача не повідомлялось.
Позивач стверджує що 17.09.2020 року з метою нівелювання апеляційної скарги Позивача, яка розглядалась Херсонським апеляційним судом Відповідач змінив лише кваліфікацію звільнення, з п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ на п.5 ч.1 ст.41 КЗпПУ, але при цьому підстави залишились аналогічні.
Позивач вказує на те, що з 23.04.2020 року по 30.04.2020 року вона знаходилась на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з хворобою. Лікування проходило у лікарні на стаціонарі.
Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпПУ не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про судову практику розгляду судами трудових спорів", передбачено, Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП (322-08 ) стосуються як передбачених статтями 40, 41 (1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. (Абзац перший пункту 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 18 (v0018700-95 ) від 26.10.95 )
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
За таких обставин звільнення Позивача під час тимчасової непрацездатності є порушенням Конституції України, КЗпПУ.
Щодо скасування наказу від 24.04.2020 року позивач зазначає, що зазначений наказ є реалізацією права Відповідача на звільнення Позивача, тому визнання не дійсними лише протоколів загальних зборів не відновить порушені права Позивача.
Представник позивача висловив згоду зі правом загальних зборів товариства припинити повноваження виконавчого органу з будь-якої причини, або взагалі без причини, але якщо загальні збори припиняють повноваження виконавчого органу з причин порушення законодавства, при цьому зазначаючи що певна особа вчинила проступок, то будь яка особа має право на захист, який закріплений у ст. 55 Конституції України.
Таким чином позивач вважає, що вимоги позову щодо скасування рішення загальних зборів це є правом на захист від незаконного обвинувачення у скоєнні проступку та відновлення свого доброго ім'я. Інші вимоги позову, як вважає представник позивача, є по-перше похідними вимогами від рішення загальних зборів і по-друге це є захист від незаконного звільненні в період перебування на лікарняному.
ІІ. Позиція відповідача:
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволеними виходячи з наступного :
Відповідач зазначає, що у своїй позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення загальних зборів № 1/04 ТОВ «Алтанал Агро» від 23.04.2020 р. та рішення загальних зборів № 17/09/20 ТОВ «Алтанал Агро» від 17.09.2020 р. При цьому, вважаючи, що рішення загальних зборів учасників ТОВ є «протиправними», позивач не наводить жодної підстави незаконності прийняття вказаних рішень, таких як порушенням вимог закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», інших нормативно-правових документів, які регулюють корпоративні правовідносини або вимог установчих документів ТОВ.
Так, згідно з протоколом зборів учасників ТОВ «Алтанал- Агро» від 21.06.2017 № 1 ОСОБА_1 призначено на посаду директора (виконавчий орган товариства).
Згідно рішення загальних зборів ТОВ « Алтанал- Агро» від 23 квітня 2020 року, оформлене протоколом №1/04 , рішення загальних зборів ТОВ « Алтанал- Агро» від 17 вересня 2020 року, оформлене протоколом №17/09/20 припинено повноваження директора ТОВ «Алтанал-Агро» ОСОБА_1 .
Відповідач зазначає, що порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі -ЦК України), Господарський кодекс України (далі -ГК України), Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» (далі - Закон про господарські товариства), Закон України від 06.02.2018 року №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»
Відповідно до частини третьої статті 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Відповідно до частини першої статті 50 Закону «Про господарські товариства», який діяв на час призначення позивачки виконавчим органом (директором), товариством з обмеженою відповідальністю визнавалося товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 5 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Управління товариством здійснюють загальні збори учасників, наглядова рада та виконавчий орган (стаття 28 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Згідно п.8.10 ТОВ «Алтанал Агро» виконавчим органом товариства є Директор .
Відповідно до статті 29 Закону про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та п. 8.2 Статут ТОВ «Алтанал - Агро» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
У частині першій статті 98 ЦК України та ст.30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 30, 39 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 8.10.14 Статуту ТОВ «Алтанал -Агро». Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, крім іншого, належить обрання та припинення виконавчого органу товариства.
Так статтею 39 вказаного Закону передбачено , що Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.
До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).
Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.
Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Для прийняття рішень з питань, які віднесені до компетенції виконавчого органу, але виходять за межі звичайної щоденної діяльності товариства, голова колегіального виконавчого органу зобов'язаний скликати засідання виконавчого органу. Статутом товариства можуть встановлюватися обмеження щодо суми, типу, предмета правочинів, для прийняття рішення щодо яких голова колегіального виконавчого органу має скликати засідання виконавчого органу товариства. Порушення вимог цієї частини головою виконавчого органу є підставою для розірвання з ним цивільно-правового або трудового договору (контракту).
Відповідач стверджує, що Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачені випадки розірвання договору з виконавчим органом (директором), які не містяться в КЗпП, що вказує на те , що правовідносини про припинення повноважень (звільнення , розірвання договору тощо) виконавчого органу товариства не регулюються нормами трудового права.
Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Із частини першої статті 3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, на що посилається позивач, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв'язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Відповідач зазначає, що згідно статті 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством.
Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1 -рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Враховуючи те, що позивач оскаржує рішення загальних зборів учасників ТОВ «Алтанал-Агро», тобто рішення уповноваженого органу управління, пов'язане з діяльністю товариства і управлінням ним, розгляд такої вимоги вимагає оцінювання законності дій зазначеного органу, зокрема, їх відповідності вимогам цивільного, а не трудового законодавства. Тому відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно застосування до спірних правовідносин норм трудового законодавства, як на підставу незаконності та «протиправності» вказаних рішень ТОВ. Відповідач вважає, що під час прийняття загальними зборами рішення про припинення повноважень директора ОСОБА_1 , жодного порушення Статуту Товариства, Цивільного Кодексу України, Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не відбулося, а позиція позивача про незаконність припинення повноважень директора в період перебування її на лікарняному, являється помилковим трактуванням вимог законодавства, оскільки припинення повноважень виконавчого органу відбувається не в межах норми трудового права і гарантії передбачені КЗпП на такі правовідносини не розповсюджуються.
ІІІ. Мотивувальна частина рішення:
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, протоколом зборів учасників ТОВ «Алтанал-Агро» від 21.06.2017 № 1 ОСОБА_1 призначено на посаду директора. (а.с. 15-16)
Згідно рішення загальних зборів ТОВ «Алтанал-Агро» від 23 квітня 2020 року, оформлене протоколом №1/04, на якому були присутні учасники товариства: ОСОБА_2 , який володіє 50 % статутного капіталу ТОВ «Алтанал-Агро» та ОСОБА_3 , яка також володіє 50 % статутного капіталу ТОВ «Алтанал-Агро». Згідно наданого протоколу № 1/04 в порядком денним на розгляд було винесено три питання, першим із ним значиться: «Про звільнення Директора ТОВ «Алтанал-Агро»». ОСОБА_3 виступила із пропозицією звільнити ОСОБА_1 з посади директора згідно п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, яке було підтримано ОСОБА_2 . Поряд із цим, рішенням загальних зборів (2 питання) було прийнято рішення призначити ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ «Алтанал-Агро». (а.с. 17-18).
На виконання рішення загальних зборів директором ОСОБА_2 було видано наказ № 1-к від 24.04.2020, яким ОСОБА_2 взяв на себе обов'язки керівника ТОВ «Алтанал-Агро», звільнив з посади керівника ТОВ «Алтанал-Агро» ОСОБА_1 з 24.04.2020 згідно п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 19)
Згодом, рішення загальних зборів ТОВ « Алтанал- Агро» від 17 вересня 2020 року, оформленого протоколом № 17/09/20 (а.с. 65-66) на якому були присутні учасники товариства: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були розглянуті такі питання:
1. Про розгляд господарської діяльності підприємства за період з 2017-2020 та порушення попереднім директором вимог Статуту;
2. Зміна підстав звільнення директора ОСОБА_1 .
За результатами розгляду збори дійшли висновку, що ОСОБА_4 порушила вимоги Статуту Товариства, ГК України та ЗУ «Про товариства», не погоджуючи свої дії з учасниками товариства під час укладання значних право чинів, що суперечило інтересам Товариства.
Так, рішенням зборів було змінено підставі звільнення колишнього керівника ТОВ «Алтанал-Агро» ОСОБА_1 з п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України на п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України.
Згідно листка непрацездатності серії АДФ № 361180 ОСОБА_1 в період з 23.04.2020 до 30.04.2020 перебувала на стаціонарному лікуванні (а.с. 20).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.
Норми права, що підлягають застосуванню.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Стаття 99 ЦК України.
Виконавчий орган товариства
1. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
2. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.
3. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
4. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.
Зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Конституційний Суд України у Pішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Спори щодо оскарження рішень органів управління товариства про припинення повноважень члена виконавчого органу товариства або про тимчасове відсторонення такого члена від виконання його повноважень згідно з частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, статтею 61 Закону України «Про акціонерні товариства» належать до юрисдикції господарського суду (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.10.2019 у справі № 752/10984/14-ц).
У даному випадку, вимоги про скасування наказу від 24.04.2020 року №1-к, про поновлення позивача на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від спору про визнання недійсним рішення органу управління товариства. Розгляд цієї частини позовних вимог за правилами цивільного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, якщо дослідження одного і того ж рішення правління ТОВ « Алтанал-Агро» здійснюватиметься судами різних юрисдикцій. Таким чином, цей спір в цілому належить до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Стаття 41 КЗпП України була доповнена даним пунктом 5 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» №1255-VІІ від 13.05.2014.
Метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги в розмірі не менше, як шестимісячний середній заробіток (ст. 44 КЗпП України).
Розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Тому для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.
Статтею 23 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що органи управління товариством та їх посадові особи здійснюють відповідно до виду товариства.
Посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Висновки господарського суду.
Судом встановлено, і це не ставиться під сумнів учасниками спору, що позивачка була посадовою особою відповідача, що підтверджується рішенням загальних зборів ТОВ «Алтанал-Агро» від 21 червня 2017 року, оформленого протоколом №1 від 21.06.2017 року (а.с. 15), ОСОБА_1 прийнята на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтанал-Агро", а згідно наказу від 22 червня 2017 року приступила до обов'язків керівника, у зв'язку з чим внесено відомості до ЄДР про особу керівника.
Отже, ОСОБА_1 з 21.06.2017 року обрана (призначена) керівником (директором), а з 22.06.2017 року, окрім того, перебуває у трудових відносинах з відповідачем як директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтанал-Агро".
За таких обставин на ОСОБА_1 розповсюджується дія цивільного законодавства та законодавства про господарські товариства в частині права загальних зборів товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад, а також припинення повноважень члена виконавчого органу в будь-який час.
Перевіривши в судовому засіданні наявність мотивів у загальних зборів для прийняття рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 як посадової особи, зокрема заслухавши додаткові пояснення сторін, суд встановив таке.
Щодо необхідності прийняття такого рішення як припинення повноважень директора ОСОБА_1 з 23.04.2020 повідомлено, що це сталося внаслідок дій ОСОБА_1 , які були направленні на завдання шкоди ТОВ “Алтанал Агро” . Так в період часу 21-23 квітня 2020 засновникам ТОВ “Алатанал Агро” стало відомо, що ОСОБА_1 з 17 квітня по 19 квітня вчинила такі дії:
17.04.2020 року за юридичною адресою ТОВ “Алтанал Агро”, Каховський р-н с. Чорноморівка, вул. Шкільна (Чапаева) l-a , було здійснено реєстрацію іншого товариства, а саме ТОВ “Алтанол Агро”, в назві якого змінена лише одна буква. Пізніше, 19 квітня 2020 року, ОСОБА_1 особисто відвідала власників земельних паїв, і з кожним із них уклала угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та в цей же день вона, діючи в інтересах ТОВ “Алтанол Агро”, підписала з людьми договори на оренду земельних ділянок і вона ж подала на реєстрацію вказані документи. Свої дії перед людьми мотивували необхідністю перереєстрації договорів, запевняючи громадян , що орендар залишається незмінним. В тих правовідносинах з орендодавцями земельних ділянок, з якими ОСОБА_1 не змогла оформити розірвання договорів з власниками, вона за власної ініціативи уклала від імені ТОВ “Алтанал Агро” договори суборенди, передавши і в подальшому зареєструвавши в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на умовах суборенди за ТОВ “Алтанол Агро”.
За твердженнями представників відповідача внаслідок дій ОСОБА_1 . Товариство було позбавлено можливості використовувати на правах оренди земельну ділянку площею понад 400 га. На момент передачі даних земельних ділянок в оренду та суборенду ТОВ “Алтанол Агро” ОСОБА_1 відчужені від Товариства земельні ділянки були засіяні сільськогосподарськими культурами Товариством на ділянках площею понад 400 га. При цьому ТОВ “Алтанол Агро” було створене лише 17.04.2020 р., тобто за 2 дні до перереєстрації договорів оренди.
Дізнавшись про такі дії ОСОБА_1 пізніше ТОВ “Алтанал Агро” звернулося до правоохоронних органів та зі скаргою до Міністерства юстиції.
Наказом № 2120/5 від 19.06.2020 Міністра юстиції Д. Малюска скасовано державні реєстрації припинення прав оренди земельних ділянок на підставі укладених ОСОБА_1 з власниками земельних паїв угод, а також скасував рішення про державну реєстрацію прав оренди на вказані земельні ділянки за ТОВ “ Алтанол Агро”.
В подальшому Товариство звернулося до суду про визнання недійсним угод про дострокове розірвання договорів оренди та договорів оренди, які були укладені між ТОВ “ Алтанол Агро” та власниками земельних паїв. Рішеннями Каховського міськрайонного суду від 24 березня 2021 року були визнані згоди про дострокове розірвання договорів оренди та договори оренди недійсними.
Крім того ОСОБА_1 , як стало відомо пізніше, без відома засновників у період 2018-2019 уклала договори з ТОВ “ЕКО КЛІН МАСТЕР” про надання поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого у ТОВ “Алтанал Агро” безпідставно виникли фінансові зобов'язання понад 1 млн. грн. 17.03.2021 р. Рішенням Господарського суду м Києва були визнані недійсними договори про надання поворотної фінансової допомоги, які укладалися ОСОБА_1 від імені ТОВ “ Алтанал Агро” і ТОВ “ ЕКО КЛІН МАСТЕР”.
Тобто усі перелічені дії ОСОБА_1 були вчиненні нею до прийняття рішення про припинення її повноважень, являлися такими, що шкодять інтересам ТОВ “Алтанал Агро”, завдають матеріальних збитків, є несумлінними та недобросовісними по відношенню до нашого товариства, вчиненими з перевищенням нею своїх повноважень.
Представником позивача наведені фактичні обставини не спростовуються. В той же час, представник ОСОБА_1 наполягає на своїх позовних вимогах, просить їх задовольнити повністю, вважаючи рішення загальних зборів про припинення повноважень позивача безпідставними, а наказ про звільнення протиправним.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У позовній заяві та поясненнях представника позивача зазначено, що ним визнаються правомочності загальних зборів та право прийняття ними рішень, зокрема про наявність обґрунтованих підстав, що вказують на протиправність дій керівника товариства ОСОБА_1 для прийняття такого рішення загальними зборами про припинення її повноважень як керівника через діяльність яка шкодить інтересам товариства.
З цих підстав суд вважає, що законність прийнятого рішення загальних зборів № 1/04 від 23.04.2020, та № 17/09/20 від 17.09.2020 не оспорюються по суті в частині повноважень та мотивів їх прийняття.
Неправомірність рішень загальних зборів товариства обґрунтовується лише за змістом, щодо ненаведення у рішенні підстав та неправильного зазначення відповідного пункту ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Суд зазначає, що загальні збори товариства як орган, що прийняв рішення про припинення повноважень звільнення ОСОБА_1 з посади керівника (директора) товариства діяв у межах закону, зокрема відповідно до приписів статті 99 ЦК України, а тому підстав для визнання такого рішення таким, що суперечить законодавству - немає. Посилання загальних зборів у протоколі свого рішення про припинення повноважень керівника (директора) на норми трудового законодавства не вимагаються чиним законодавством, а тому таке посилання не є обов'язковим.
Наказ про звільнення керівника з посади має видаватися на підставі рішення загальних зборів товариства, але при його ухваленні мають бути дотриманими права соби, яка звільняється, а також гарантіям, що визначені трудовим законодавством України. Трудове законодавство має застосовуватися при оформлені наказу про звільнення керівника з посади за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, зокрема у відповідному наказі про звільнення.
Суд виходить з того, що наказ про звільнення керівника з посади є похідним від рішення загальних зборів про припинення повноважень керівника (директора), а тому суд відхиляє твердження відповідача, що питання правомірності наказу мають розглядатися у суді іншої юрисдикції. Відповідно до норми-визначення ч. 2 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Отже, вирішивши питання про правомірність (законність) рішення загальних зборів відповідача, суд має вирішити і правомірність визначення дати звільнення з посади такої посадової особи відповідно до закону.
Розглядаючи вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу 1-к від 24.04.2020 про звільнення її з посади керівника товариства суд звертається до правової позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у пунктах 52-56 постанови від 15 вересня 2020 року у справі 205/4196/18, відповідно до якої:
« 52. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
53. До юрисдикції господарського суду за пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень).
54. За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
55. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення частини третьої статті 40 КЗпП України).
56. Ця гарантія поширюється на випадки припинення трудового договору (договору контракту) з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, тобто з підстав, передбачених контрактом.
Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, усуваються шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду непрацездатності чи відпустки.»
Отже, суд, встановивши, що ОСОБА_1 за наявності правової підстави у формі рішення від 23.04.2020 загальних зборів про припинення її повноважень керівника, була звільнена 24.04.2020 у період тимчасової непрацездатності, яка тривала до 30.04.2020 року, приходить до висновку, що наказом 1-к від 24.04.2020 порушено гарантії, що встановлені законом від звільнення у період тимчасової непрацездатності, отже права ОСОБА_1 підлягають поновленню шляхом зміни у оспореному наказі дати її звільнення на перший день після закінчення періоду непрацездатності.
Визнавши правомірність припинення повноважень і звільнення позивача ОСОБА_1 з посади керівника (директора) товариства суд зазначає, що інші позовні вимоги як то: визнання протиправними та скасування: рішення загальних зборів № 1/04 від 23.04.2020, № 17/09/20 від 17.09.2020 та наказу 1-к від 24.04.2020 про звільнення її з посади керівника товариства; поновлення її на посаді директора ТОВ "Алтанал-Агро"; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанал-Агро" середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по 01.12.2020 у сумі 108 000,00 грн; зобов'язання відповідача провести розрахунок і виплатити заробітну плату за квітень 2020, в сумі 12 000,00 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.
IV. Розподіл судових витрат.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів статті 129 ГПК України, про що зазначається в резолютивній частині цього рішення.
Керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАНАЛ-АГРО", код ЄДРПОУ 41412444, вул. Шікльна, 1-а, с. Чорноморівка Каховського району Херсонської області, про визнання протиправними та скасування: рішення загальних зборів № 1/04 від 23.04.2020, № 17/09/20 від 17.09.2020 та наказ 1-к від 24.04.2020 про звільнення її з посади керівника товариства, внаслідок чого просить суд: поновити її на посаді директора ТОВ "Алтанал-Агро"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанал-Агро" (відповідача) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по 01.12.2020 у сумі 108000,00 грн; зобов'язати відповідача провести розрахунок і виплатити заробітну плату за квітень 2020, яка складає 12 000,00 грн. задовольнити частково.
Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАНАЛ-АГРО", код ЄДРПОУ 41412444, вул. Шікльна, 1-а, с. Чорноморівка Каховського району Херсонської області, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, з 01 травня 2020 року.
2. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити, поклавши на позивача судові витрати за цими вимогами.
3. Судові витрати в частині задоволених вимог покласти на відповідача.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАНАЛ-АГРО", код ЄДРПОУ 41412444, вул. Шікльна, 1-а, с. Чорноморівка Каховського району Херсонської області, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , 2270,00грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
5. Примірник рішення надіслати учасникам справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2021
Суддя П.Д. Пригуза