ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
19 травня 2021 року Справа № 923/320/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколог", м.Генічеськ Херсонської області
до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ
про стягнення 429837,67 грн. за договором про надання послуг
за участю представників сторін:
від позивача: Добровольський С.В., директор (паспорт МР 435255, виданий Генічеським РС УДМС України в Херсонській області 05.06.2014р.), наказ № 6-к від 02.03.2020р.,
від відповідача: Штирхун І.В., провідний юрисконсульт (паспорт АН 395292, виданий Довгунівським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області 03.10.2005р.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколог", м.Генічеськ Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ про стягнення боргу в сумі 429837,67 грн.
Ухвалою від 15.03.2021р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
22.03.2021р. від позивача ТОВ "Еколог" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатковими доказами.
Ухвалою від 25.03.2021р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколог" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; встановлено строк для подання заяв по суті справи, призначено перше засідання по справі на 22.04.2021р.
19.04.2021р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який ухвалою від 22.04.2021р. залишено без руху.
В судовому засіданні 22.04.2021р. розгляд справи відкладено на 19.05.2021р.
У встановлений господарським судом строк відповідачем усунуто недоліки відзиву, про що подано відповідну заяву і докази.
Ухвалою від 06.05.2021р. відзив АТ "Українська залізниця" прийнято до розгляду.
В судове засідання 19.05.2021р. з'явились представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 19.05.2021р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколог", м.Генічеськ Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ про стягнення боргу в сумі 429837,67 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Еколог" у позовній заяві та його представник в судовому засіданні зазначає, що 26.07.2018р. між ТОВ "Еколог" та ПАТ "Українська залізниця" було укладено Договір №УЗ/ЦБМЕС-18206/Ю про надання послуг з водовідведення. За цим Договором ТОВ "Еколог" прийняв на себе зобов'язання надати послуги з прийому та очищенню стічних вод, що утворюються в процесі господарської діяльності пансіонату "Прибій", а ПАТ "Українська залізниця" - прийняти та оплатити надані послуги.
19 березня 2020р. ТОВ "Еколог" надіслав на електронну адресу представнику АТ "Українські залізниця" - виробничому підрозділу "Запорізьке територіальне управління філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" додаткову угоду, передбачену п.8.2 Договору, про внесення змін до розділу "Ціна на послуги та порядок розрахунків" в частині вартості послуг з прийому і очищенню стічних вод в межах встановленого ліміту, а саме вартість за 1 м3 стічних вод становить 55,20 грн.
За твердженням позивача, АТ "Українська залізниця" погодила ціну 1 куб.м. стоків, що підтверджується оплатою наданих послуг згідно рахунків та актів виконаних робіт від 26.06.2020р. на суму 21969,60 грн., від 27.07.2020р. на суму 6127,20 грн., від 25.08.2020р. на суму 35659,20 грн., від 29.09.2020р. на суму 38198,40 грн.
При цьому, п.2.3 Договору АТ "Українська залізниця" встановлено ліміт скиду стічних вод у розмірі 9050 куб.м.
Пунктами 3.3, 6.4 Договору визначено, що у випадку дострокового припинення скиду стічних вод або не виконання або зменшення вод згідно п.2.3. Договору в період з 01 травня по 30 вересня, Замовник відшкодовує шкоду 100% від заявленої кількості стічних вод згідно наданого розрахунку.
Відповідно до актів виконаних робіт, у 2020 році в результаті господарської діяльності пансіонату "Прибій" ТОВ "Еколог" прийнято та очищено стічних вод об'ємом 1847 куб.м. Надані послуги сплачено Замовником на загальну суму 82634,40 грн. Отже, АТ "Українська залізниця" зменшила скид стічних вод, передбачений п.2.3 Договору в період з 01.05.2020р. по 30.09.2020р. на 7203 куб.м.
Позивач зауважує, що оскільки повідомлення про дострокове припинення скиду стічних вод до ТОВ "Еколог" не надходило, у відповідності до п.6.4 Договору АТ "Українська залізниця" зобов'язана відшкодувати 100% від заявленої кількості стічних вод згідно рахунку.
Також, у зв'язку із несвоєчасним погашенням відповідачем означеної суми, позивачем за період з 01.10.2020р. по 04.01.2021р. нараховано 9630,97 грн. інфляційних збитків і 3281,10 грн. 3% річних.
Не погоджуючись із позовними вимогами відповідач АТ "Українська залізниця" у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначає, що у зв'язку із введенням на території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, працівники відокремленого структурного підрозділу "Запорізьке територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця", яке є балансоутримувачем пансіонату "Прибій", відповідно до наказу від 23.03.2020р. №334 знаходились на простої з 23.03.2020р. до закінчення періоду карантину. Час скасування карантину в Україні в період з березня до травня 2020 року неможливо було передбачити, відповідно відповідач не міг спланувати роботу пансіонату "Прибій" та завчасно повідомити позивача згідно з умовами Договору №УЗ/ЦБМЕС-18206/Ю від 26.07.2018р. про зменшення об'ємів (припинення) скиду стічних вод.
Враховуючи заборони, встановлені законодавчими актами на території України під час дії карантину, загальну санітарно-епідеміологічну ситуацію у світі, і, зокрема, в Україні, відповідач не мав змоги розпочати у 2020 році оздоровчий сезон та відкрити свої оздоровчі комплекси, в тому числі, пансіонат "Прибій", розташований в с.Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області по вулиці Набережній, 42.
В той же час, оголошення карантину по всій території України, спричиненого пандемією СОVID-19, є загальновідомими обставинами та такими, що були відомі позивачу. Заборони здійснювати з березня 2020 року діяльність таким закладам як пансіонат "Прибій" також була відома позивачу заздалегідь, до 01.05.2020 року.
Враховуючі зазначені фактори, за твердженням відповідача, позивач мав змогу самостійно планувати свою діяльність щодо виконання договору МУЗ/ЦБМЕС-18206/Ю від 26.07.2018р. про надання послуг з водовідведення, без додаткових повідомлень відповідача.
Також відповідач звертає увагу на те, що позивачем не надано обґрунтування, в чому саме полягає спричинена йому шкода і як визначено розмір цієї шкоди.
Зауважує, що в період з червня по вересень 2020 року позивачем надавались послуги з водовідведення по пансіонату "Прибій". По закінченню кожного місяця позивач та відповідач без жодних зауважень підписували акти виконаних робіт по факту прийнятих стоків по пансіонату "Прибій", враховуючи знаходження там працівників відповідача, направлених в пансіонат для проживання, пов'язаного з виконанням робіт на об'єктах.
Тобто позивач при підписанні актів виконаних робіт по Договору №УЗ/ЦКМЕС- 18206/Ю від 26.07.2018р. не заперечував щодо зменшення обсягів скинутих відповідачем стоків та не вимагав підписувати акти з фактичними і договірними розрахунковими обсягами.
Крім того, як стверджує відповідач, позивач не тільки не обґрунтував розмір спричиненої шкоди, а й не навів обґрунтування порушення відповідачем строку сплати шкоди та, відповідно, нарахування 3% річних в розмірі 3281,10 грн. за період з 01.10.2020р. по 04.01.2021р. та інфляційних збитків в розмірі 9630,97 грн. за період з 01.10.2020р. по 04.01.2021р. на суму шкоди в розмірі 416925,60 грн., оскільки відповідач не отримував рахунок №107 від 26.11.2020р. про сплату шкоди в розмірі 416925,60 грн.
Також, вартість шкоди розрахована позивачем, виходячи зі зміненої вартості послуг з прийому і очищення стічних вод 55,20 грн. за 1 м3. Однак, позивачем не надано доказів підписання додаткової угоди до Договору №УЗ/ЦБМЕС-18206/Ю від 26.07.2018р. між ним і відповідачем про зміну вартості послуг за договором з 32,34 грн. на 55,20 грн.
Звертає увагу, що позивачем до позовної заяви в якості доказів додано копію заяви про досудове врегулювання спору від 18.11.2020р. №112 без належних доказів відправлення цієї заяви відповідачу. В додатках до цієї заяви зазначено в пункті 4 рахунок на відшкодування шкоди на суму 416925,60 грн. та додано позивачем до позовної заяви цей рахунок на вказану суму від 26.11.2020 № 107.
Враховуючи зазначене, відповідач зауважує, що є не зрозумілим, як рахунок №107 від 26.11.2020р. може бути додатком до заяви про досудове врегулювання спору №112 від 18.11.2020р.
Всі перелічені вище обставини, на думку АТ "Українська залізниця", свідчать про неналежність доказів, наданих позивачем, та безпідставність і необґрунтованість позовних вимог.
Окрім того, відповідач вважає, що даний спір не підсудний Господарському суду Херсонської області, оскільки відповідно до п. 1.1. Договору № УЗ/ЦБМЕС-18206/Ю від 26.07.2018р., Виконавець (позивач по справі) приймає на себе зобов'язання надати Замовнику (відповідачу по справі) послуги з прийому та очищення стічних вод, що утворюються в процесі господарської діяльності пансіонату "Прибій", розташованого в с. Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області по вулиці Набережній, 42, а Замовник приймає та оплачує надані Виконавцем послуги.
Предметом позову у даному спорі є вимога саме про стягнення грошових коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором. При цьому, умовами спірного договору не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов'язання. Спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про надання послуг за вказаною в договорі адресою. Зобов'язання зі сплати заборгованості не є таким, яке належить, через його особливість, виконувати тільки в певному місці.
Таким чином, на думку відповідача, заявлені позивачем вимоги про стягнення коштів ніяким чином не пов'язані із місцем виконання договору та можливістю використання правила, встановленого частиною 5 статті 29 ГПК України, а тому у даному випадку підлягає застосуванню загальний принцип територіальної підсудності справи - за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи наведене та те, що місцезнаходженням відповідача є: 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, справа територіально підсудна Господарському суду м. Києва, у зв'язку з чим вона підлягає передачі із застосуванням приписів статті 31 ГПК України на розгляд названого суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 26.07.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколог" (Виконавець) і Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Замовник) укладено Договір №43-ЦБМЕС-18206/Ю про надання послуг водовідведення.
За умовами п.1.1 Договору, Виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги з прийому та очищенню стічних вод, що утворюються в процесі господарської діяльності пансіонату "Прибій", що належить Замовнику і розташований в с.Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області, вул.Набережна, 42, а Замовник приймає та оплачує надані Виконавцем послуги.
Відповідно до п.п.2.1., 2.3. Договору, Виконавець надає послуги з прийому і очищенню стічних вод в період з 01 травня до 30 вересня поточного року; Замовнику встановлюється ліміт скиду стічних вод згідно виданого дозволу та ліміту водопостачання на 2018 рік у розмірі 9050 м3.
Згідно п.3.1, вартість послуг з прийому і очищення стічних вод в межах встановленого ліміту на момент укладання договору становить 32,34 грн. за 1 м3 і розрахована на підставі фактичних та планових витрат "Виконавця" на послуги "Виконавця", що затверджено рішенням Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 23.03.2018р. №45. Загальна вартість договору складає 292677,00 грн.
За зменшення кількості стічних вод замовник сплачує 100% заявленої кількості стічних вод, згідно договору (п.3.3.).
В пунктах 6.4., 6.5. Договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку дострокового припинення скиду стічних вод або не виконання чи зменшення скиду стічних вод згідно пункту 2.3 цього договору в період з 01 травня до 30 вересня, Замовник відшкодовує Виконавцю шкоду 100% від заявленої кількості стічних вод згідно наданого рахунку.
Про дострокове припинення скиду стічних вод Замовник попереджає Виконавця за десять днів до дати припинення скиду стічних вод, і в даному випадку штрафні санкції згідно п.6.2. та 3.6.4. не застосовуються.
Відповідно до п.п.8.1., 8.2., даний Договір набирає чинності з моменту підписання, але його дія розповсюджується на відносини, що фактично склалися з 01.05.2018 року та діє до 31.12.2018 року з правом пролонгації на наступний календарний рік.
В разі відсутності протягом місяця до закінчення дії договору заяв від сторін договору про його припинення або зміну умов, він вважається продовженим на той самий термін, на тих самих умовах, крім вартості послуг згідно п.3.1, які будуть розраховані у березні місяці кожного нового року, з обов'язковим складанням додаткової угоди, якщо жодна зі сторін не заявить побажання про розірвання договору не менше ніж за один місяць до закінчення терміну його дії.
Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками юридичних осіб.
В подальшому сторонами укладено Додаткову угоду (без №, без дати) до договору, якою внесено зміни до розділу "Юридичні адреси сторін" в частині реквізитів відповідача.
Як слідує з актів виконаних робіт від 26.06.2020р., 27.07.2020р., 25.08.2020р., 29.09.2020р. (а.с.49-50), протягом червня-вересня 2020 року в результаті господарської діяльності пансіонату "Прибій" ТОВ "Еколог" було прийнято та очищено стічних вод обсягом 1847 куб.м., які, в свою чергу, оплачені відповідачем на суму 82634,40 грн.
З огляду на встановлений пунктом 2.3. Договору ліміт стічних вод в обсязі 9050 куб.м. на період з травня по вересень місяць, з урахуванням скиду стічних вод протягом червня-вересня 2020р. в обсязі 1874 куб.м., має місце зменшення скиду стічних вод на 7203 куб.м. (9050 - 1847 = 7203).
18.11.2020р. за вихідним №112 на адресу відповідача було направлено заяву про досудове врегулювання спору, відповідно до якої позивач ТОВ "Еколог", з посиланням на положення п.6.4. Договору, просив АТ "Українська залізниця" сплатити заподіяну шкоду у розмірі 100% від заявленої кількості стічних вод в сумі 416925,00 грн.
До заяви про досудове врегулювання спору позивачем було додано Договір від 26.07.2018р. про надання послуг з водовідведення, акти виконаних робіт, виписка з банку та рахунок №107 від 26.11.2020р. на відшкодування шкоди на суму 416925,60 грн.
На питання суду щодо можливості направлення рахунку від 26.11.2020р. разом із заявою від 18.11.2020р. представник позивача зазначив про допущення відповідальною особою товариства помилки при написанні дат означених документів.
Як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7550004479063 (а.с.54), заява про досудове врегулювання спору та додані до неї документи отримані відповідачем 10.12.2020р.
При цьому, наведена заява була залишена відповідачем без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
В позовній заяві позивачем не було зазначено в чому саме полягає завдана йому шкода.
Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача надав пояснення відносно того, що з урахуванням встановленого відповідачу ліміту стічних вод в обсязі 9050 куб.м. ТОВ "Еколог" з метою підготовки до періоду приймання скиду стічних вод пансіонатом "Прибій", що належить АТ "Українська залізниця", було прийнято на роботу працівників для обслуговування об'єкту а також закуплено хімічні реактиви, тощо. При цьому, оскільки зменшений обсяг скиду стічних вод не потребував би певної кількості працівників, відповідних реактивів, за умови своєчасного повідомлення відповідачем про зменшення скиду стічних вод, позивач не поніс би витрати на утримання найманих працівників, закупівлю реактивів, тощо.
Таким чином, за твердженням позивача, збитки товариства полягають у оплаті праці найманих працівників та придбанні хімічних реактивів, які не були використані у зв'язку із зменшенням відповідачем скиду стічних вод пансіонату "Прибій".
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
З пункту 3 частини 2 статті 11 цього Кодексу вбачається, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2); відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2).
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Стаття 626 ЦК України передбачає свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Так відповідно до п.3.3. Договору, за зменшення кількості стічних вод Замовник сплачує 100% заявленої кількості стічних вод, згідно договору.
В пунктах 6.4., 6.5. Договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку дострокового припинення скиду стічних вод або не виконання чи зменшення скиду стічних вод згідно пункту 2.3 цього договору в період з 01 травня до 30 вересня, Замовник відшкодовує Виконавцю шкоду 100% від заявленої кількості стічних вод згідно наданого рахунку.
Разом з тим, стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язання. Так боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства визначення збитків. Так збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться також у ч.2 ст.224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).
З огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди.
Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, є зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Обов'язок доведення вказаних обставин покладається на позивача. Також позивач повинен обґрунтувати розмір шкоди, яка заявлена до стягнення з відповідача.
За наведеного суд зауважує, що закріплення умовами укладеного між сторонами Договору про надання послуг з водовідведення права Виконавця вимагати від Споживача відшкодування шкоди за зменшення скиду стічних вод не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків, що передбачено як Цивільним так і Господарським кодексами України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених зменшенням скиду стічних вод в період з червня по вересень 2020 року, як то обґрунтування необхідності залучення додаткових працівників для обслуговування об'єкту відповідача, доказів оплати праці таких працівників, доказів понесення витрат на закупівлю хімічних реактивів, необхідних для обробки скинутих стічних вод, що утворюються в результаті діяльності пансіонату "Прибій", в обсязі встановленого ліміту, тощо.
Крім того, суд звертає увагу на розрахунок заявлених позивачем збитків.
Так в позовній заяві не наведено розрахунку заявленої до стягнення шкоди, проте, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що заявлена до стягнення сума розрахована шляхом множення обсягу ліміту стічних вод - 9050 куб.м. на вартість 1 куб.м. стоків - 55,20 грн., мінус сума сплаченої відповідачем вартості наданих послуг за спірний період в розмірі 82634,40 грн.:
9050 х 55, 20 - 82634, 40 = 416925,60 грн.
Суд зауважує про невідповідність даного розрахунку умовам укладеного між сторонами Договору, з огляду на пункт 6.4 якого розмір шкоди становить 100% від заявленої кількості стічних вод. Отже, шкода мала б бути розрахована шляхом множення обсягу ліміту стічних вод на вартість 1 куб.м. Однак, господарський суд не може виходити за межі заявлених позивачем вимог, а тому аналізує порядок нарахування шкоди та її розмір з урахуванням наданих представником позивача пояснень.
Позивач наполягає, що розмір заявленої до стягнення шкоди розраховано виходячи із вартості послуг з прийому і очищенню стічних вод - 55,20 грн. за 1 куб.м.
Так за умовами п.3.1 Договору, вартість послуг з прийому і очищення стічних вод в межах встановленого ліміту на момент укладання договору становить 32,34 грн. за 1 м3 і розрахована на підставі фактичних та планових витрат "Виконавця" на послуги "Виконавця", що затверджено рішенням Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 23.03.2018р. №45. Загальна вартість договору складає 292677,00 грн.
Відповідно до п.п.8.1., 8.2., даний Договір набирає чинності з моменту підписання, але його дія розповсюджується на відносини, що фактично склалися з 01.05.2018 року та діє до 31.12.2018 року з правом пролонгації на наступний календарний рік.
В разі відсутності протягом місяця до закінчення дії договору заяв від сторін договору про його припинення або зміну умов, він вважається продовженим на той самий термін, на тих самих умовах, крім вартості послуг згідно п.3.1, які будуть розраховані у березні місяці кожного нового року, з обов'язковим складанням додаткової угоди, якщо жодна зі сторін не заявить побажання про розірвання договору не менше ніж за один місяць до закінчення терміну його дії.
Сторони не заперечують, що Договір є продовженим та чинним на момент виникнення спірних відносин.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради від 19.02.2020р. №20 "Про затвердження тарифів на послуги водовідведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколог", затверджено тариф на послуги з водовідведення, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколог", які вводяться в дію з 10.03.2020р. (додаток 1) в розмірі 55 грн. 20 коп.
Суд звертає увагу, що в якості додатку до означеного рішення позивачем подано Додаток №1 до рішення виконкому № б/н від 20.02.2020р. На питання суду щодо невідповідності визначеного в Додатку №1 номеру та дати рішення виконкому представник позивача зауважив про допущену при виготовленні Додатку помилку та просить вважати останній саме як Додаток до рішення виконкому №20 від 19.02.2020р.
Як стверджує позивач, 19 березня 2020р. ТОВ "Еколог" надіслав на електронну адресу представнику АТ "Українська залізниця" - виробничому підрозділу "Запорізьке територіальне управління філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" додаткову угоду, передбачену п.8.2 Договору, про внесення змін до розділу "Ціна на послуги та порядок розрахунків" в частині вартості послуг з прийому і очищенню стічних вод в межах встановленого ліміту, а саме вартість за 1 м3 стічних вод становить 55,20 грн.
Однак ні примірнику цієї додаткової угоди, ні доказів її надіслання відповідачу матеріали справи не містять.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що така додаткова угода між сторонами не укладена, проте вважає, що АТ "Українська залізниця" погодила ціну 1 куб.м. стоків, що підтверджується оплатою наданих послуг згідно рахунків та актів виконаних робіт за червень - вересень 2020 року.
Суд критично ставиться до позиції товариства та зауважує, що умовами укладеного між сторонами Договору сторони визначили, що внесення змін в п.3.1 щодо вартості послуг відбувається з обов'язковим складанням додаткової угоди (п.8.2.).
Відтак, посилання позивача на те, що підтвердженням узгодження між сторонами вартості послуг з водовідведення в розмірі 55,20 грн. за 1 куб.м. є факт оплати відповідачем наданих протягом червня-вересня 2020 року послуг, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, а саме відповідної додаткової угоди, що передбачено п.8.2. Договору, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставними.
Таким чином суд констатує, що позивачем не подано до суду доказів узгодження з відповідачем вартості послуг в розмірі 55,20 грн. за 1 куб.м., а тому здійснення розрахунку заявленої шкоди виходячи з означеної вартості є безпідставним.
За наведених обставин, вимоги щодо стягнення шкоди в сумі 416925,60 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також, оскільки вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення шкоди, у задоволенні якої відмовлено, останні також не підлягають задоволенню.
Що стосується посилання відповідача на те, що даний спір не підсудний Господарському суду Херсонської області, суд зауважує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Нормами ГПК України визначено такі юрисдикції: предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23); інстанційна юрисдикція (статті 24-26); територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31).
Відповідно до частин 1, 2 ст.27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Частиною першою ст.29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз ч.5 ст.29 ГПК України свідчить про те, що передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Згідно зі ст.532 ЦК України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
У відповідності до ч.1 ст.197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Так 26.07.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколог" (Виконавець) і Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Замовник) укладено Договір №43-ЦБМЕС-18206/Ю про надання послуг водовідведення.
За умовами п.1.1 Договору, Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з прийому та очищенню стічних вод, що утворюються в процесі господарської діяльності пансіонату "Прибій", що належить Замовнику і розташований в с.Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області, вул.Набережна, 42, а Замовник приймає та оплачує надані Виконавцем послуги.
Отже сторонами договору узгоджено, що місцем його виконання є с.Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області, вул.Набережна, 42.
Предметом спору у даній праві є вимоги ТОВ "Еколог" про стягнення з АТ "Українська залізниця" шкоди.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення шкоди за зменшення обсягу стічних вод за Договором, місцем виконання якого є с.Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області, вул.Набережна, 42, суд констатує, що у даному випадку можливим є застосування положень ст.29 ГПК України та, відповідно, подання позову не лише за місцезнаходженням відповідача, а також за місцем виконання договору.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що предметом позову у даному спорі є вимога саме про стягнення грошових коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором; умовами спірного договору не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов'язання; спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про надання послуг за вказаною в договорі адресою; зобов'язання зі сплати заборгованості не є таким, яке належить, через його особливість, виконувати тільки в певному місці, суд зазначає наступне.
Частина 5 ст. 29 ГПК України чітко визначає, що спори, які виникають з договорів, у яких визначено місце виконання, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Вказана процесуальна норма жодним чином не конкретизує, що таке виконання договору стосується дії, за якою подається позов (наприклад, з приводу виконання умов договору чи його оплати, або ж сплати заборгованості чи відшкодування збитків за таким договором).
Також, у ч.5 ст.29 ГПК України не зазначено, що предмет спору повинен бути пов'язаний з виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці.
Відтак, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається, за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується частина 5 статті 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч.1 ст.29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, стаття 29 ГПК України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.
Таким чином позивач, користуючись правом, передбаченим частинами 1 та 5 ст. 29 ГПК України, правомірно звернувся з даною позовною заявою до Господарського суду Херсонської області.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов'язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, вказані вище аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову, не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Подані позивачем докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Враховуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати в сумі 6447,57 грн. судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового.
Згідно п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 28.05.2021р.
Суддя М.Б. Сулімовська