Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
26 травня 2021 року м. ХарківСправа № 922/982/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши заперечення на клопотання (заяву) представника Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича (вх.№10262 від 06.05.2021) про повернення заяви керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про вступ у справу в порядку ст.53 ГПК України заявнику без розгляду у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" (61068, м. Харків, пр-т Московський, буд. 179; код ЄДРПОУ: 02001920)
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
позивача - Міліруда Є.О., ордер №1045078 від 25.03.21;
відповідача - не з'явився;
прокурора - Тищенко П.А., посвідчення №041003, Хряка О.О., посвідчення №059740.
25.03.2021 Фізична особа-підприємець Панов Андрій Миколайович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я", в якій просить суд зобов'язати Комунальний заклад охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" забрати від Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича зі зберігання альбоми для фотографій в кількості 8 000 штук у зв'язку з порушенням пунктів 2.2., 3.2. та закінченням строку дії договору про надання послуг відповідального зберігання №0204/20-1 від 02.04.2020, а також стягнути документально підтверджені судові витрати по справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.03.2021 прийнято позовну заяву (вх.№982/21 від 25.03.2021) Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича до розгляду та відкрито провадження у справі №922/982/21. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Визначено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 28 квітня 2021 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України.
Зобов'язано учасників справи (позивача та відповідача) надати належні докази, що містять відомості про стан кримінального провадження №42020221040000079, докази щодо набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/2495/20, а також докази щодо стану розгляду справи №922/2978/20, предметом якої є розірвання договору про надання послуг відповідального зберігання №0204/20-1 від 02.04.2020, у відповідності до вимог чинного ГПК України.
Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2021 відкладено підготовче засідання на 26.05.2021.
28.04.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова надійшла заява про вступ у справу в порядку ст.53 ГПК України (вх.№9706 від 28.04.2021).
Заяву обґрунтовано встановленням досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження №42020221040000079 від 20.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, що спірні альбоми для фотографій ФОП Пановим А.М. ніколи не виготовлялись та на адресу покупця не поставлялись, а договір про закупівлю товару №1 від 16.03.2020 на суму 2 864 000,00 грн. укладено з метою протиправного привласнення коштів бюджету міста Харкова. Зокрема, протоколами обшуку від 18.06.2020 проведеними за адресами покупця та постачальника, жодного альбому поставленого на виконання спірного договору не виявлено. У зв'язку із чим, за результатами досудового розслідування Панову А.М. повідомлено про підозру та стосовно нього до Московського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт у вчиненні кримінальних правопорушень. Разом з цим, у провадженні Господарського суду Харківської області перебуває позовна заява Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" до Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича про розірвання договору відповідального зберігання №0204/20-1 від 02.04.2020.
Так, на думку прокурора, договір відповідального зберігання №0204/20-1 від 02.04.2020 укладений між Комунальним закладом охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" та Фізичною особою-підприємцем Пановим Андрієм Миколайовичем спрямований на приховання факту неналежного виконання договору про закупівлю. А отже, рішення Господарського суду Харківської області на користь Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича про зобов'язання вчинення певних дій може негативно вплинути на розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, оскільки стосується одного предмету закупівлі, що є предметом доказування кримінального провадження. при цьому, харківська міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Харківської міської ради. Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Порушення вимог чинного законодавства під час укладання договору про відповідальне зберігання №0204/20-1 від 02.04.2020 у свою чергу, унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені на законодавчому рівні. Дотримуватися цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.
Зазначені в заяві порушення вимог чинного законодавства на думку прокурора завдають шкоди територіальній громаді у вигляді незаконних витрат коштів, унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів і здатне спричинити істотної шкоди інтересам територіальної громади. Оскільки вказаний договір укладений для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, тому правильне застосування чинного законодавства входить в поняття «інтерес держави», на захист якого прокурором подано цю заяву.
06.05.2021 через систему "Електронний суд" господарського суду Харківської області від представника позивача надійшли заперечення (вх.№10262 від 06.05.2021) щодо допуску прокурора, як учасника справи.
Так, на думку представника позивача у заяві прокурора не обґрунтовано доказами бездіяльність комунального підприємства, заснованого не на державній, а на комунальній власності щодо захисту державних інтересів. Посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, представник позивача наполягає на тому, що підстави для представництва прокурора у господарськомуи судочинстві повинні бути прямо передбачені законом, з метою недопущення порушення принципу рівності сторін. При цьому, представник позивача аналізуючи частину третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" стверджує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження та у разі відсутності такого органу. При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Також, представник позивача зазначає, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Отже, із урахуванням зазначених доводів, представник позивача вважає, що прокурор у даній справі діє не в інтересах держави і навіть не в інтересах територіальної громади, а виключно в інтересах комунального підприємства, проте право представляти цих суб'єктів господарювання у прокурора жодним нормативним актом не передбачено.
На підставі викладеного представник позивача просить суд повернути заяву керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про вступ у справу в порядку ст.53 ГПК України без розгляду.
26.05.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова надійшли письмові пояснення (вх.№12190 від 26.05.2021).
На переконання прокурора, можливість прокурора вступити за своєю ініціативою у справу прямо передбачена процесуальним законом, як і право представляти інтереси не тільки держави, а й територіальної громади і комунального підприємства. При цьому прокурор зазначає, що закупівля альбомів для фотографій, які в подальшому нібито були передані на зберігання позивачу, відбувалась за рахунок місцевого бюджету в рамках затвердженої програми.
На підтвердження своєї позиції прокурором разом із письмовими поясненнями надано матеріали кримінального провадження.
Присутній в підготовчому засіданні 26.05.2021 представник позивача проти задоволення заяви керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про вступ у справу в порядку ст.53 ГПК України заперечував з підстав, викладених в заперечення (вх.№10262 від 06.05.2021).
Відповідач явку свого представника в підготовче засідання 26.05.2021 не забезпечив. Про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, повернути на адресу суду 19.05.2021.
Присутній в підготовчому засіданні 26.05.2021 прокурор просив суд залучити Салтівську окружну прокуратуру міста Харкова про вступ у справу в порядку ст.53 ГПК України з підстав, викладених в заяві (вх.№9706 від 28.04.2021) та письмових поясненнях (вх.№12190 від 26.05.2021).
Розглянувши заяву прокурора про вступ у справу в порядку ст.53 ГПК України (вх.№9706 від 28.04.2021) та заперечення на клопотання (заяву) представника Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича (вх.№10262 від 06.05.2021) про повернення заяви керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про вступ у справу в порядку ст.53 ГПК України заявнику без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.129 Конституції України, ст.2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Так, суд погоджується з доводами представника позивача з тим, що аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Проте, ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
Так, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», зазначив про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 7 грудня 2018 року у справі №924/1256/17, здійснюючи тлумачення ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» у системному зв'язку з положеннями процесуального законодавства, зазначила, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
При цьому Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц конкретизувала вищенаведені висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, вказавши на необхідність у кожному конкретному випадку перевіряти: 1) доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів у спосіб, який обрав прокурор та 2) доводи прокурора з приводу відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.
Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету.
Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор.
Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом чи відповідною заявою.
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
Так, підставою даного позову є правочин стороною якого, зокрема є Комунальний заклад охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я", який в свою чергу є юридичною особою публічного права.
Для забезпечення потреб держави або територіальної громади органи влади, наділені відповідними повноваженнями, приймають законодавчі, нормативно-правові акти тощо та встановлюють державне регулювання тієї чи іншої сфери, зокрема соціальної, серед яких житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, торгівля і громадське харчування, транспорт і зв'язок, освіта, охорона здоров'я, спорт і туризм, культура, соціальне забезпечення.
Водночас згідно з частиною 2 статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом, зокрема Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Отже, оскільки юридична особа публічного права створюється за безпосередньої участі держави з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, але держава чи територіальна громада не можуть управляти належними їй цінностями, то це майно закріплюється за окремими підприємствами, установами та організаціями. При цьому держава, територіальні громади як власники майна дозволяють цим підприємствам, установам та організаціям управляти належним їм майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави або територіальної громади.
При цьому, держава відповідно до Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність і має своїм головним обов'язком утверджувати та забезпечувати права і свободи людини.
В даному випадку, як зазначив прокурор в заяві про вступ у справу, порушення інтересів держави полягає, зокрема в недотриманні вимог чинного законодавства під час укладання договору про відповідальне зберігання №0204/20-1 від 02.04.2020, що в свою чергу призвело до унеможливлення раціонального та ефективного використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави, оскільки держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.
При цьому, можливість прокурора вступити за своєю ініціативою у справу прямо передбачена Законом України, як і право представляти інтереси не тільки держави, а й територіальної громади та комунального підприємства.
З огляду на зазначене, керуючись положеннями ст.53 ГПК України, ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", суд доходить висновку щодо обґрунтованості поданої прокурором заяви та наявності підстав для вступу Салтівської окружної прокуратури міста Харкова у справу №922/982/21 з метою представництва інтересів держави, відповідно до ст.53 ГПК України.
За таких обставин, суд відхиляє доводи представника позивача щодо безпідставності вступу прокурора у справу у зв'язку із чим відмовляє у задоволенні заперечення на клопотання (заяву) (вх.№10262 від 06.05.2021) про повернення заяви керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про вступ у справу в порядку ст.53 ГПК України заявнику без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 53, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заперечення на клопотання (заяву) представника Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича (вх.№10262 від 06.05.2021) про повернення заяви керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про вступ у справу в порядку ст.53 ГПК України заявнику без розгляду.
Залучити Салтівську окружну прокуратуру міста Харкова до участі у справі №922/982/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 28.05.2021.
Суддя Т.О. Пономаренко