Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/911/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро", м.Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь", с.Піщанка Харківської обл.
про стягнення 64722,32 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - ТОВ "Айкон Агро" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Витязь" про стягнення 64722,32 грн. збитків за договором купівлі-продажу насіння соняшника №13/11/17 від 13.11.2017 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/911/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав до суду:
- заяву про застосування позовної давності (вх.№8251) та відзив (вх.№8252) про відмову в задоволенні позову, посилаючись на наступне:
- на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 року по справі №917/1599/20 щодо кількості накладних (4 шт., а не 2);
- на подання до податкового органу необхідних повідомлень та пояснень, зазначає про відсутність вини відповідача у ненаданні податкового кредиту позивачу, оскільки є рішення Комісії Державної фіскальної служби України від 21.12.17 №457244/24472488 щодо податкової накладної №59 та від 21.12.17 №457245/24472488 щодо податкової накладної №60;
- на невідповідність підстав (наявність договірних відносин) та предмету позову (стягнення збитків через податки);
- всі податкові накладні по поставці 4 окремими партіями (14.11.17, 16.11.17, 17.11.17, 20.11.17) за спірним договором були подані на реєстрацію, з яких перші 2 зареєстровані податковою, а реєстрацію останніх 2-х призупинено через "невідповідність обсягів постачання обсягам придбання товарів", тобто через фіктивність на думку податкової цих 2-х поставок;
- відповідач заперечує фіктивність цих 2-х поставок, зазначає, що пояснення податковій надавались з цього приводу, проте відхилені фіскальним органом, посилається на постанову Верховного суду від 10.03.20 у справі №826/12108/18, в якій визнані протиправними та нечинними п.10, п.20, п.21 Порядку зупинення реєстрації податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 21.02.18 №117;
- позивачем порушено строк позовної давності, оскільки про прийняття фіскальним органом рішення про відмову в реєстрації податкових накладних позивачу повинно було стати відомо ще 22.12.17 року;
- відповідач не може нести відповідальність за рішення фіскального органу щодо відмови в реєстрації податкових накладних;
- відповідачем зазначені адміністративні справи (№520/6516/19, тощо) щодо оскарження рішень податкової;
- відповідач вважає рішення Комісії Державної фіскальної служби України від 21.12.17 №457244/24472488 щодо податкової накладної №59 та від 21.12.17 №457245/24472488 щодо податкової накладної №60 про відмову реєстрації податкових накладних протиправними та незаконними з тих самих підстав, в яких судовими рішеннями у зазначених у відзиві адміністративних справах були скасовані аналогічні рішення податкового органу та зобов'язано податковий орган зареєструвати податкові накладні;
- зазначає про те, що позивач міг оскаржити рішення податкової щодо відмови в реєстрації накладних;
- просить стягнути з позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Надані документи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
13.11.2017 року між ТОВ “Витязь” (продавець, відповідач) та ТОВ “Айкон Агро” (покупець, позивач) укладено договір поставки №13/11/17 (далі - Договір), згідно з умовами якого ТОВ “Витязь” прийняло на себе зобов'язання передати у власність ТОВ “Айкон Агро” насіння соняшника по ціні 10302 грн. за одну тону з урахуванням ПДВ. Згідно з п.1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння соняшника за кількістю, ціною та на умовах, узгоджених у даному договорі, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.
За п.5.3. Договору ціна за 1 т. становить 10302 грн. з урахуванням ПДВ.
Оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунків чи накладних шляхом переказу коштів на рахунок продавця (п.4.1. Договору).
На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу:
- 17.11.2017 року товар на загальну суму 248793,30 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 41465,55 грн., що підтверджується накладною №28/11 від 17.11.2017 року та товаро-транспортною накладною №17-11 від 16.11.2017 року;
- 20.11.2017 року товар на загальну суму 139540,60 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 23256,77 грн., що підтверджується накладною №30/11-1 від 20.11.2017 року та товаро -транспортною накладною №20-11 від 20.11.2017 року.
Відповідачем були складені:
- податкова накладна від 17.11.2017 року №59 (далі - накладна №59);
- податкова накладна від 20.11.2017 року №60 (далі - накладна №60).
Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані накладні були подані на реєстрацію 17.11.2017 року та 20.11.2017 року відповідно.
Згідно з вказаними квитанціями - документ доставлено до ДФС України, документ прийнято. Реєстрація зупинена. Виявлені помилки: “Відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017р. №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК”.
Позивач вважає, що відповідачем не було вчинено необхідних дій щодо розблокування вказаних податкових накладних, чим завдано позивачу збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту у розмірі 64722,32 грн.
Позивач вважає, що є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Наявність протиправної поведінки (чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання), проявляється в її бездіяльності щодо розблокування ПН. Подати розблокувальні документи платник (продавець) може протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення ПЗ, відображених у заблокованих ПН/РК. Зокрема, Господарський суд Дніпропетровської області (рішення від 15.01.2019 року у справі №904/4740/18), враховуючи те, що постачальник не надав протягом 365 днів документи для розблокування ПН, визнав правомірним стягнення збитків з постачальника у вигляді неотриманого ПК.
Після призупинення реєстрації ПН рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування може бути прийнято тільки у випадку допущення платником податку таких порушень як:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до пп.“в” п.201.16.1 п.201.16 ст.201 Кодексу;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п.201.10. ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
За п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідачем були складені:
- податкова накладна від 17.11.2017 року №59;
- податкова накладна від 20.11.2017 року №60.
Відповідно до п.201.10. ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Таким чином, відповідач повинен був зареєструвати податкові накладні - до 15.12.2017 року включно.
Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані накладні були подані на реєстрацію 17.11.2017 року та 20.11.2017 року відповідно.
Згідно з вказаними квитанціями - документ доставлено до ДФС України, документ прийнято. Реєстрація зупинена. Виявлені помилки: «Відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017р. №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК».
Відповідно до п.201.16. ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Згідно з п.74.2. ст.74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Вказані критерії були затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 (зареєстровані в МЮУ 16.06.2017 року №753/30621) - діяли на дату виникнення спірних правовідносин.
За п.201.16. ст.201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;
в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року №190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" - комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення додаткового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" встановлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинена реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 07.12.2017 року №2245- VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній /розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.
Таким чином, відповідач повинен був протягом 365 днів (до 17.11.2018 року та до 20.11.2018 року відповідно) надати до контролюючого органу відповідні письмові пояснення та/або копії документів.
Згідно з п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідно до п.14.1.181 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.1 ст.198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За п. 198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Положення п.200.1. ст.200 ПК України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4. ст.200 ПК України).
Тобто, сума податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту позивача внаслідок невиконання своїх обов'язків відповідачем зі своєчасної реєстрації податкової декларації, є його збитками.
Відповідно до ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема відшкодування збитків.
За змістом ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати рядок у сфері господарювання.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог ст.218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Аналогічна правова позиція міститься також у Постановах Верховного суду у справі №917/877/17 від 03.08.2018 року та у справі № 908/76/18 від 03.12.2018 року.
Позивач зазначає, що після спливу встановленого строку на подання, відповідач не надав контролюючому органу відповідних пояснень та/або документів з метою відновлення реєстрації податкових накладних (до 17.11.2018 року та до 20.11.2018 року відповідно), а також враховуючи той факт, що податкові накладні №59 та №60 не було розблоковано органами Державної фіскальної служби України, позивачу у листопаді 2018 року стало відомо, що він втратив право на податковий кредит та його право є порушеним і потребує захисту в судовому порядку.
Однак, суд не погоджується з твердженнями позивача, з огляду на наступне.
Суд бере до уваги наявність судових рішень, ухвалених у спорі, який виник між сторонами даної справи з приводу виконання зобов'язань, які виникають із договору поставки віз 13.11.2017 року №13/11/17, на якому ґрунтуються заявлені у даній справі позовні вимоги.
Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2020 року у справі №917/1599/20, з урахуванням змін, внесених постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 року у справі №917/1599/20, з ТОВ “Айкон Агро” на користь ТОВ “Витязь” за прострочку виконання грошових зобов'язань по договору поставки віз 13.11.2017 року №13/11/17 стягнуто, зокрема: 3% річних в розмірі 12728,05 грн., інфляційні витрати в розмірі 27161,02 грн., судові витрати. При розгляді вказаної справи Східним апеляційним господарським судом, зокрема, встановлено:
Позивач (примітка: у вказаній справі це - ТОВ “Витязь”) виконав свій обов'язок з поставки відповідачу товару на загальну суму 1184874,23 грн., що підтверджується накладними, з яких вбачається, що позивач поставив товар на вказану суму".
Вказані накладні містять всі обов'язкові реквізити, передбачені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, посилання на договір №13/11/17 від 13.11.2017 року, дату складання, найменування, кількість, вартість товару, підписані представниками сторін без будь-яких зауважень, скріплені печатками підприємств.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем (примітка: у вказаній справі - ТОВ “Айкон Агро”) не було здійснено в повному обсязі попередню оплату за поставлений позивачем товар.
Таким чином, судовими рішеннями у господарській справі №917/1599/20 встановлено, що ТОВ “Витязь” виконало свої зобов'язання перед ТОВ “Айкон Агро”, передбачені умовами договору поставки від 13.11.2017 року №13/11/17, зокрема, щодо поставки товару.
Зазначені судові рішення є публічно доступними, оскільки на виконання приписів Закону України “Про доступ до судових рішень” офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України.
Так, позивач у позові зазначає, що ТОВ "Витязь", на виконання умов договору поставки від 13.11.2017 року №13/11/17 поставив позивачу ТОВ “Айкон Агро” товар: 17.11.2017 року на загальну суму 248793,3 грн. та 20.11.2017 року на загальну суму 139540,6 грн.
Відтак, зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ “Витязь” здійснило поставку товару позивачу всього двома партіями. Разом з тим, зазначені позивачем обставини щодо постачання товару не відповідають дійсності та спростовуються змістом постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 року у справі №917/1599/20.
Так, Східним апеляційним господарським судом встановлено, що ТОВ “Витязь” здійснив поставку товару позивачу на загальну суму 1184874,23 грн. наступними партіями: 14.11.2017 на суму 235 441,91 грн.; 16.11.2017 на суму 249 823,50 грн.; 17.11.2017 на суму 248 793,30 грн.; 20.11.2017 на суму 245908,74 грн. (позивач зазначає - 139 540,60 грн.); 01.02.2018 на суму 204 906,78 грн.
Позивач зазначає, що ТОВ «Витязь» після зупинення реєстрації податкових накладних не подав до податкового органу відповідні письмові пояснення.
Однак це твердження спростовується матеріалами справи, а саме, копіями відповідних повідомлень, які підтверджують факт подання відповідачем документів контролюючому органу.
Позивач зазначає, що після спливу встановленого строку на подання контролюючому органу відповідних пояснень з метою відновлення реєстрації податкових накладних (до 17.11.2018 та до 20.11.2018), позивачу у листопаді 2018 року стало відомо, що він втратив право на податковий кредит.
Однак позивачем до позову додані копії наступних рішень Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: від 21.12.17 №457244/24472488 - щодо податкової накладної №59; від 21.12.17 №457245/24472488 - щодо податкової накладної №60.
Таким чином, позивачу ще в грудні 2017 року повинно було стати відомо про прийняте податковим органом рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.
Щодо накладної №59: 13.12.2017 року зупинено її реєстрацію, 15.12.2017 року відповідачем надано в податкову повідомлення №24 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій, 21.12.2017 року - рішення ДФСУ №457244/24472488 про відмову в реєстрації накладної.
Щодо накладної №60: 13.12.2017 року зупинено її реєстрацію, 15.12.2017 року відповідачем надано в податкову повідомлення №25 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій, 21.12.2017 року - рішення ДФСУ №457245/24472488 про відмову в реєстрації накладної.
Таким чином, відповідач надав пояснення через 2 дня після зупинення реєстрації спірних накладних №59 та 60.
Наявність договірних відносин та здійснення поставки за накладними №59 та 60 відповідачем не заперечується, пояснення по цим накладним щодо реальності поставки та вірному зазначенню обсягу товару у фіскальний орган відповідачем надані вчасно, отже суд не вбачає наявності вини відповідача у прийнятті фіскальним органом рішень щодо відмови в реєстрації цих накладних.
Щодо податкових взаємовідносин між позивачем та податковим органом.
У 2017 році ТОВ «Вітязь» здійснило поставку товару позивачу чотирма окремими партіями (14.11.17, 16 11.17, 17.11.17 та 20.11.17).
По всім фактам поставки (на кожну окрему поставку) кукурудзи ТОВ «Витязь» було складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних чотири податкові накладні, з яких: перші дві податкові накладні (за поставками від 14.11.2017 та від 16.11.2017) були зареєстровані податковим органом, а реєстрація двох других (за поставками про які йде мова в позові) призупинена.
Відповідач зазначає, що всі податкові накладні, що складені по всім фактам поставки, які були подані на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних - складені однотипно (відмінність: дата, вага, вартість), а Східним апеляційним господарським судом при розгляді справи №917/1599/20 було встановлено, що накладні на поставку товару містять всі обов'язкові реквізити, передбачені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Однак реєстрація податкових накладних була призупинена, тому що, як про це правильно зазначає позивач в позові: «за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання товарів".
Податковий орган за результатами проведеного моніторингу прийшов до висновку про те, що оскільки ТОВ «Витязь» товар у третіх осіб не придбавало, то, як наслідок, не могло його поставити ТОВ «Айкон Агро». Відтак, на думку податкового органу, операції з постачання ТОВ «Витязь» кукурудзи на адресу ТОВ «Айкон Агро» - є фіктивними.
З огляду на позицію податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Витязь» документів на придбання товару у третіх осіб, відповідач надав пояснення податковому органу про наступне.
Так, основним видом економічної діяльності ТОВ «Витязь» є зокрема, діяльність за кодом Код КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур». Господарською діяльністю з вирощування сільськогосподарських культур ТОВ «Витязь» займається з 2005 року.
Відтак сільськогосподарська продукція, яка поставляється ТОВ «Витязь», є продукцією власного вирощування, а не придбаною у третіх осіб.
Відповідач вважає рішення податкового органу щодо спірних накладних незаконними, та оскаржує ці рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних. Зокрема, за останній час Харківським окружним адміністративним судом, Другим апеляційним адміністративним судом та Верховним Судом за позовами ТОВ «Витязь», які всі задоволені, розглянути наступні справи: №520/6516/19; №520/6517/19; №520/7401/20; №520/14888/20, №520/16214/20; №520/16217/20; №520/16218/20; №520/16220/20; №520/16221/20; №520/16222/20; №520/16224/20; №520/16225/20; №520/16227/20; №520/16232/20; №520/16233/20, №520/16236/20; №520/16238/20; №520/16241/20, №520/16244/20; №520/16246/20; №520/16247/20; №520/16249/20; №520/16251/20; №52046253/20; №520/16254/20.
З огляду на зазначене відповідач вважає, що рішення податкового органу від 21.12.2017 року №457244/24472488 та від 21.12.2017 року №457245/24472488 про відмову реєстрації податкових накладних - протиправним та незаконним з тих самих підстав, з яких судовими рішеннями у перелічених вище справах за позовом ТОВ «Витязь» були скасовані аналогічні рішення податкового органу та зобов'язано податковий орган зареєструвати податкові накладні.
Суд звертає увагу, що рішеннями податкового органу у реєстрації податкових накладних було відмовлено не тому, що документи, подані відповідачем на реєстрацію податкових накладних, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому, що податковий орган прийшов до висновку про фіктивність господарської операції з постачання товару. Це рішення податкового органу, як таке, що зачіпає права позивача, ТОВ "Айкон Агро" міг оскаржити в судовому порядку.
Відтак, оскільки рішенням державного органу, яке ТОВ “Айкон Агро” не оскаржувало, господарські операції з постачання кукурудзи визнані фіктивними, то ТОВ "Айкон Агро" за такими операціями не має права на податковий кредит з ПДВ.
Що стосується висновку податкового органу про те, що операції з постачання кукурудзи є фіктивними, суд зазначає наступне:
- якщо висновок податкового органу про фіктивність операцій з постачання товару є правильним, то ТОВ "Айкон Агро" не має права на відшкодування тих сум податку на додану вартість, про які зазначає в позові;
- якщо вказаний висновок є хибним, то за цей висновок, зроблений податковим органом, ТОВ "Витязь" відповідальність не може нести.
Щодо збитків суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За приписами ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
За даними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.
При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.
Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов'язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.
Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.
Обов'язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб'єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).
Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань.
Враховуючи положення ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. При цьому необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Оскільки за рішення, які прийняті податковим органом, відповідач не може нести відповідальність перед ТОВ “Айкон Агро”, тобто відсутня вина відповідача як складова частина, що необхідна при стягненні збитків.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не є правомірними, не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи, спростовані відповідачем, а тому не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову по суті заявлених вимог суд не розглядає заяву відповідача про застосування строку позовної давності, хоча такий строк й сплив на час подання позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою в позові.
Відповідач у відзиві просить суд стягнути з позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому відповідачем надано до суду наступні докази на підтвердження даних витрат: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №437 від 21.11.2003 року, оригінал ордеру від 09.04.2021 року серія ЛГ №021016, оригінал довіреності від 01.07.2019 року.
Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що доказів понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу (договору про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг, платіжного доручення, тощо) до суду не надано.
Отже, відповідачем не надані до суду докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги, у зв'язку з чим не має підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "27" травня 2021 р.
Суддя К.В. Аріт