Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"25" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/211/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я.. розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м. Здолбунів, вул.Шкільна, буд.40А код ЄДРПОУ 30032555)
про стягнення 8 872 036 грн. 43 коп.
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Незнамова Т.О.;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" про стягнення в сумі 8 872 036,43 грн..
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що між сторонами був укладений договір №7334/18-БО-28 від 09.10.2018 року постачання природного газу, на підставі якого Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 19 260 463,43 грн.. Однак, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого газу Відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 8 872 036,43 грн..
Ухвалою суду від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Від Відповідача до господарського суду Рівненської області надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги у сумі 8 872 036 грн. 43 коп. визнає в повному обсязі. При цьому зазначає наступне. Відповідач не відмовляється від своїх зобов'язань щодо оплат, про що свідчать регулярні сплачені платежі спрямовані на часткове погашення заборгованості.
Відповідач зазначає, що не мав змоги добросовісно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання за укладеним Договором з незалежних від нього причин, а саме, Відповідач є підприємством комунальної форми власності, займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по м. Здолбунів по встановлених тарифах. Підприємство існує лише із діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період.
Внаслідок впроваджених обмежень, пов'язаних із пандемією СОVІD-19, спостерігається значне зниження рівня платоспроможності населення та суб'єктів господарювання за послуги централізованого теплопостачання і збиток підприємства станом на 01.01.2021 р. становив 25,372 млн. грн..
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.14 р., за №217 Відповідачем відкрито розподільчі рахунки із спеціальним режимом з яких безпосередньо банком здійснюються оплати за використаний природний газ.
Кошти розподіляються банком автоматично від їх надходження підприємство немає будь-якої змоги їх коригувати.
Відповідач з 13.06.17 р., під №18 перебуває в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"
З січня 2020 р., по даний час, згідно постанов Здолбунівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) на кошти Відповідача накладено арешт.
Заборгованість за природний газ по Договору, що станом на 14.04.2021 р. становить 8 872 036,43 грн., Відповідач визнає в повномуобсязі.
Просить при вирішення спору застосувати вимог ч.1 ст.130 ГПК України в частині розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 11 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник відповідача у судове засідання 25.05.2021 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак неявка представника Відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Під час розгляду справи по суті представник Позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як Постачальником та Комунальним підприємством «Здолбунівкомуненергія» Здолбунівської міської ради, як Споживачем 09.10.2018 укладено договір №7333/18-ТЕ-28 постачання природного газу. На виконання умов Договору Позивач в період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 19 260463,43 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с. 44-50).
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.
Заборгованість по основному боргу становить 8 872 036, 43 грн., що підтверджується розрахунком суми основного боргу станом на 31.01.2021 року (а.с.10-15), матеріалами справи, та визнається відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позов.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІУ, зі змінами та доповненнями (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений на підставі Договору №7334/18-БО-28 від 09.10.2018 року природний газ у сумі 8 872 036 грн. 43 коп. грунтується на договорі та законі, і, відповідно, підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги те, що позивач довів належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором №7334/18-БО-28 від 09.10.2018 року постачання природного газу, а відповідач вказаного належними доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню.
На підставі статті 130 ГПК України підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову від суми, визнаної відповідачем.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України решта судових витрати покладаються на відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись статтями 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м. Здолбунів, вул.Шкільна, буд.40А код ЄДРПОУ 30032555) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у сумі 8 872 036 (вісім мільйонів вісімсот сімдесят дві тисячі тридцять шість) грн.43 коп..
3. Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м. Здолбунів, вул.Шкільна, буд.40А код ЄДРПОУ 30032555) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 66540 (шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 28 коп. судового збору.
4. Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) з Державного бюджету України 66 540 (шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 28 коп. судового збору сплаченого по платіжному дорученню №0000015870 від 16.03.2021 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №918/211/21.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28 травня 2021 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.