Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"25" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/213/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до Комунального підприємства "Березнекомуненергія" (34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Ціолковського, буд. 2А код ЄДРПОУ 30717503)
про стягнення 695 500,00 грн..
За участю представників сторін:
від позивача: Незнамова Т.О.;
від відповідача: Тарасюк О. В..
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту Позивач, АТ "НАК "Нафтогаз України", Товариство) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Березнекомуненергія" (далі по тексту Відповідач, КП "Березнекомуненергія", Підприємство) про стягнення в сумі 695 500,00 грн..
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що між сторонами був укладений Договір №7319/18-ТЕ-28 від 09.10.2018 року постачання природного газу ( далі по тексту Договір), на підставі якого Позивач поставив Відповідачу природний газ. Однак взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого газу Відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 695 500,00 грн..
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач відзиву на позов суду не надав.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.05.2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти позовних вимог. Крім того, в судовому засіданні подав до суду заяву, в якій заборгованість за природний газ по Договору визнає в повному обсязі та просить суд застосувати вимоги статті 130 ГПК України при розподілі судових витрат.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
09 жовтня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нова назва Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як Постачальник та Комунальне підприємство "Березнекомуненергія", як Споживач, уклали Договір №7319/18-ТЕ-28 постачання природного газу (далі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 18 тис. куб. м (вісімнадцять тисяч куб. м).
Відповідно до п. 3.7. Договору приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно п. 5.2. Договору, з урахуванням додаткової угоди №3 від 09.10.2018 р. до Договору від 09.10.2018 р. №7319/18-ТЕ-28 ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим Договором на дату укладання договору становить 5930,40 грн. з ПДВ; з 01.11.2018 року ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим Договором становить 7482,61 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання Договору Постачальник з 1 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року поставив, а Споживач отримав природний газ на суму 2 501 566,48 грн..
Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2018 року на суму 125837,16 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2018 року на суму 413698,66 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2018 року на суму 505068,83 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2019 року на суму 571963,38 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2019 року на суму 427885,68 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2019 року на суму 382563,50 грн.;
-Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2019 року на суму 74549,27 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач здійснював несвоєчасно оплату за переданий газ та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк.
Враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за Договором №7319/18-ТЕ-28 постачання природного газу від 09 жовтня 2018 року, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 695500,00 грн. основного боргу, що підтверджується розрахунком станом на 31.01.2021 року (а.с.10-12).
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок нарахованої позивачем суми основного боргу за вищевказані періоди прийшов до висновку, що надані позивачем розрахунки є вірними.
Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 695500,00 грн. суми основного боргу є законними та обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими що підлягають до задоволення.
Як уже зазначалося вище положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Порядок та умови проведення розрахунків за природний газ встановлено розділом 6 Договору №7319/18-ТЕ-28 від 09.10.2018 року.
Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п/п 1 п. 6.3 Договору споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання".
Однак, п/п 2 п.6.3 Договору сторони узгодили, що в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього Договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режим використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
Таким чином умовами Договору №7319/18-ТЕ-28 від 09.10.2018 року встановлено обов'язок споживача, яким у даному випадку є відповідач, своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ як коштами поточного рахунку із спеціальним режимом використання, так і іншими грошовими коштами, належними відповідачу.
Вказані умови Договору кореспондуються з нормами статей 525, 526, 692 ЦК України, 193 ГК України в частині виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відтак, з огляду на вищевказані норми договору та закону у відповідача існує зобов'язання своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за отриманий за Договором №7319/18-ТЕ-28 від 09.10.2018 року природний газ.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів несвоєчасність виконання грошових зобов'язань по оплаті за природний газ зі сторони Відповідача згідно договору постачання природного газу №7319/18-ТЕ-28 від 09.10.2018 р., а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі статті 130 ГПК України підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову від суми, визнаної відповідачем.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України решта судових витрати покладаються на відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись статтями 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Березнекомуненергія" (34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Ціолковського, буд.2А, код ЄДРПОУ 30717503) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальній сумі 695 500 грн.. 3. Стягнути з Комунального підприємства "Березнекомуненергія" (34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Ціолковського, буд.2А, код ЄДРПОУ 30717503) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5216 грн. 25 коп. судового збору.
4. Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) з Державного бюджету України 5 216 (п'ять тисяч двісті шістнадцять) гривень 25 коп. судового збору сплаченого по платіжному дорученню №0000015871 від 16.03.2021 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №918/213/21.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 28 травня 2021 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.