36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.05.2021 р. Справа № 917/344/21
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Назарівська,3, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 24584661 в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", вул. Промислова, 52, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 2644970
до Приватного акціонерного товариства "Полтавський машинобудівний завод", вул. Маршала Бірюзова, 27, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 14307417
про стягнення грошових коштів
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 1574/15 від 01.03.2021 року (вх. № 373/21 від 10.03.2021 року) до Полтавського акціонерного товариства "Полтавський машинобудівний завод" про стягнення штрафних санкцій за прострочення постачання продукції за договором поставки № 20/05/24 від 27.01.2020 року в сумі 162 931,64 грн.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 20/05/24 від 27.01.2020 року.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.03.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/344/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Ухвала суду від 16.03.2021 року у даній справі, надсилалась рекомендованим листом сторонам за їх юридичними адресами, про що свідчать повідомлення, які міститься в матеріалах справи.
Таким чином, суд належним чином повідомляв сторін про розгляд даної справи.
Крім того, зазначена ухвала була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо необхідних для вирішення спору доказів, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано у нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
27.01.2020 року між відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (позивач, покупець) та Приватним акціонерним товариством "Полтавський машинобудівний завод" (відповідач, постачальник) був укладений договір поставки № 20/05/24 від 27.01.2020 року (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити в передбачені даним договором строки покупцю наступну продукцію: виливок згідно креслеником 2001.010.01 Л "Коуш (отливка)" в кількості 14 шт. на суму 643 999,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію.
Згідно з п. 3.1. договору загальна сума договору складає 643 999,00 грн.
Пунктом 3.2 договору ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Додатковою угодою № 1 від 04.02.2020 року до договору поставки № 20/05/24 від 27.01.2020 року вартість продукції була змінена на 643 998,60 грн.
Згідно п. 5.1 договору поставка продукції за цим договором здійснюється до 15.05.2020 року партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.
Згідно п. 5.6 договору у разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 15.05.2020 року.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення вказаних в договорі строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки (п. 10.1. договору). Договір підписано 30.01.2020 року.
В зв'язку з порушенням договірних зобов'язань позивач звернувся до відповідача з претензією № 3104/15 від 01.06.2020 року, в якій просив поставити продукцію та здійснити сплату пені у розмірі 10 947,98 грн. на підставі п. 7.2. договору.
У відповіді на вказану претензію № 60/228 від 03.07.2020 року відповідач послався на пандемію коронавірусу як обставину непереборної сили та підставу для продовження строку виконання зобов'язань за договором.
26.10.2020 року позивач знову звернувся до відповідача з листом про зобов'язання виконання умов договору поставки № 20/05/24 від 27.01.2020 року.
05.11.2020 року у відповіді № 60/376 на вищевказаний лист відповідач зазначив, що виготовлення продукції згідно договору поставки № 20/05/24 від 27.01.2020 року планується до кінця 2020 року при відсутності ускладнень пов'язаних з карантином.
27.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з повторною претензією (№ 703/14 від 27.01.2021 року), на яку отримав відповідь № 50/17 від 29.01.2021 року з посиланням на форс-мажорні обставини у вигляді пандемії та неоплату позивачем продукції, що була поставлена за іншими договорами.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 20/05/24 від 27.01.2020 року в частині поставки продукції в обумовлені договором строки, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 162 931,64 грн., а саме: 117 851,74 грн. пені та 45 079,90 грн. штрафу.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару на підставі договору поставки № 20/05/24 від 27.01.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з вимогами ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки № 20/05/24 від 27.01.2020 року, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити позивачу поставку продукції відповідно на загальну суму 643 998,60 грн. в строк до 15.05.2020 року.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в порушення умов договору не було здійснено поставки продукції.
Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо постачання продукції належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення вказаних в договорі строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання - постачання продукції, враховуючи приписи ст. 231 ГК України, п. 7.2. договору, позивачем правомірно нарахована пеня.
Розрахунок пені у сумі 117 851,74 грн., нарахованої за період з 16.05.2020 року по 27.01.2021 року, є арифметично вірним, у зв'язку з чим, суд задовольняє позов у цій частині.
Крім того, позивач просить стягнути 45 079,90 грн. штрафу за прострочення поставки більше 30 днів.
Розрахунок штрафу у сумі 45 079,90 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, тому суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 2 443,97 грн. слід покласти на відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Полтавського акціонерного товариства "Полтавський машинобудівний завод" (вул. Маршала Бірюзова, 27, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 14307417) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська,3, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (вул. Промислова, 52, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 26444970) - 117 851,74 грн. пені, 45 079,90 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 443,97 грн.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення складено та підписано 17.05.2021 року.
Суддя Білоусов С. М.