ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2021Справа № 910/3144/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши матеріали справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідера Агро»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 6 467, 52 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 6 467, 52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідера Агро» було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.
17.03.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідера Агро» надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
20.04.2021 від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
23.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідера Агро» надійшли додаткові пояснення по справі.
05.05.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідера Агро» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -
16 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нідера Агро» (далі - позивач) як замовником та АТ «Укрзалізниця» (далі -відповідач) як перевізником було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42541071/2020-001 (далі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується Повідомленням про укладення договору.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника,пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п.8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.
Так, 10 серпня 2020 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» було укладено Договір на транспортно- експедиційне обслуговування №63-1Н , відповідно до умов якого, Позивач зобов'язувався надати транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових, олійних культурних та мінеральних добри, а також продуктів їх переробки (далі - вантаж) з усіх дирекцій AT «Укрзалізниця» за реквізитами останнього.
На виконання взятих на себе зобов'язань, 25 серпня 2020 року Позивач відправив вагони відповідно до залізничної накладної № 43120724 зі станції Водяна (код 449203) з вантажем пшениця насипом для ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН»(далі - вантажоодержувач).
На всіх вагонах згідно вищезазначеної накладної були встановлені запірно - пломбувальні пристрої (ЗІІП) відправника за номерами, які зазначені у графі 20 «Пломба (ЗПП)» накладної. Перевезення вантажу здійснювалось у вагонах власності Відповідача.
Будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку залізниці при його прийняті до перевезення та укладені зазначених договорів перевезення не було.
По прибуттю на станцію призначенні - Жовтнева (код 418101) у зазначеному вагоні було виявлено недостачу вантажу. На підставі звернення вантажоодержувача - ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» (вих. №Г29/08-1972 від 29 серпня 2020 року), у якому було зазначено, що «праворуч на другому розвантажувальному люку є сліди свіжих подряпин, що може бути причиною доступу до вантажу».
На підставі чого, 29 серпня 2020 року було проведено комісійне переважування вагону. Під час комісійного зважування вказаного вагону встановлено, що по документам значиться вантаж - пшениця, навантаження - насипом. Фактично встановлено: брутто - 80050 кг, нетто 66550 кг, що менше документа на 1400 кг.
Крім того, було складено Акт про недостачу вантажу по брутто від 29 серпня 2020 року, у якому зазначено, що у вагоні № 95251955 згідно залізничної накладної № 43120724 різниця у вазі по документах становить брутто - 89600 кг, тара - 21650 кг, нетто - 67950 кг, а та по факту становить брутто - 88050 кг, тобто на 1550 кг у бік зменшення.
29 серпня 2020 року додатково було складено Акт загальної форми про те, що було проведено зважування вагонів-зерновозів на сертифікованих залізничних вагах та встановлено, що вага по документам становить брутто - 89600 кг, тара - 21650 кг, нетто - 67950 кг, а та по факту становить брутто - 88050 кг, тара- 21500 кг, нетто 66550 кг, тобто різниця складає 1400 кг у бік зменшення.
30 серпня 2020 року було складено Комерційний акт № 417503/71 (форма ГУ-22) у якому зазначено, що «з правої сторони вагону на кришці другого розвантажувального люка в місці прилягання до кромки бункера вагона подряпини «свіжого походження»; між ущільнювальною гумкою та кришкою люка проглядається вантаж. При розкритті завантажувальних люків встановлено між 2-м і 3-м завантажувальними люками є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) в сторону 2-го розвантажувального люка діаметром 1500 мм та завглибшки візуально до 400 мм від поверхні вантажу».
Щодо вартості нестачі у вагоні №95251955
ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» було надано Довідку про вартість втраченого вантажу, у якій зазначено, що вартість І тони зерна пшениці 4-го класу, урожаю 2020 року, який було відвантажено становить 6100,00 гривень (шість тисяч сто гривень). Та зазначено, що загальна сума вартості товару, що не була отримана обсягом 1400 кг становить 8 540, 00 (вісім тисяч п'ятсот сорок гривень) гривень.
В п.п. 114, 115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Таким чином, визначення суми збитків здійснено Позивачем виходячи з наступного: згідно залізничної накладної № 43120724 від 25 серпня 2020 року (відомості вагонів) та Комерційного акту № 417503/71 (форма ГУ-22) від ЗО серпня 2020 року маса вантажу становила 67950 кг, Комерційним актом зафіксовано недостачу вантажу у розмірі 14000 кг.
Норма природної втрати у розмірі 0,5% становить 339,75 кг (67950 кг х 0,5%) Розходження визначеної маси вантажу з урахуванням природної втрати вантажу під час перевезення становить - 1 060,25 кг (1400-339,75). Відповідно до наданої ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» Довідки про вартість - 1 тонна пшениці 4-го класу, урожаю 2020року становить 6100,00 гривень
Таким чином, сума збитків від недостачі вантажу по накладній № 43120724 становить: 6 100,00 грн. х 1060,25 кг. = 6 467,52 гривень.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.
Як встановлено судом, 10 серпня 2020 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» було укладено Договір на транспортно- експедиційне обслуговування №63-1Н , відповідно до умов якого, Позивач зобов'язувався надати транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових, олійних культурних та мінеральних добри, а також продуктів їх переробки (далі - вантаж) з усіх дирекцій AT «Укрзалізниця» за реквізитами останнього.
На виконання взятих на себе зобов'язань, 25 серпня 2020 року Позивач відправив вагони відповідно до залізничної накладної № 43120724 зі станції Водяна (код 449203) з вантажем пшениця насипом для ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН»(далі - вантажоодержувач).
Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Наявний в матеріалах справи комерційний акт №417503/71 від 30.08.2020 підтверджує недостачу вантажу у вагоні №95251955 - у розмірі 1 400, 00 кг.
Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
У пункті 2.7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
З огляду на викладене, судом встановлено, що у відповідності до приписів ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та ст.ст. 114, 115 Статуту вище зазначені документи є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу, а тому суд відхиляє заперечення відповідача.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд встановив, що даний розрахунок арифметично вірний.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідера Агро» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 6 467, 52 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідера Агро» (Україна, 01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63, ідентифікаційний код 42541071) збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 6 467 (шість тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3.Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва