ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2021Справа № 910/2914/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» (вул. Січових Стрільців, буд. 77, м. Київ, 04053) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» (вул. Чаадаєва Петра, буд. 2Б, м. Київ, 03148), про стягнення 27 508,93 грн,
Без виклику сторін
24.02.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» (вул. Січових Стрільців, буд. 77, м. Київ, 04053) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» (вул. Чаадаєва Петра, буд. 2Б, м. Київ, 03148), про стягнення 27 508,93 грн та була передана 25.02.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» на користь нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», якому було відступлено право вимоги на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги від 21.01.2021, суму основного боргу за договором оренди нерухомого майна №1911_55 від 01.11.2019 р., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17, корпус № 5, літ. « 1-Б», загальною площею 270,9 м. кв. у розмірі 27 508,93 грн. (компенсацію комунальних послуг).
Позовні вимоги зокрема обгрунтовує тим, що за усними домовленостями між Попереднім кредитором та Відповідачем останній мав право перебувати в орендованому приміщенні протягом двох тижнів після 01.11.2020 року (закінчення строку договору оренди), з метою звільнення приміщення та комфортного переїзду. Однак Відповідач всупереч усним та письмовим домовленостям продовжував займатися своєю господарською діяльністю у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17, корпус № 5, літ. « 1-Б», споживати електроенергію, користуватися послухами водопостачання та водовідведення в період до 24.11.2020 року (до моменту остаточного звільнення приміщення). У зв'язку з цим виникла необхідність у компенсації Відповідачем витрат за отримані комунальні послуги.
Позивач зазначає, що орендодавець виконав свої зобов'язання за Договором оренди. Остання оплата за отримані комунальні послуги здійснена Відповідачем за серпень 2020 року. Станом на дату подання цієї заяви Відповідач, попри те, що підписав без зауважень акт надання послуг за вересень 2020 р., не сплатив компенсаційну плату за отримані комунальні послуги, у період вересень-листопад 2020 року не виконав свої обов'язки за Договорами оренди, не підписав та не повернув платіжні та інші документи, акти звірки взаємних розрахунків, не сплатив компенсаційну плату за отримані комунальні послуги у зазначений період. Крім того, Відповідач після фактичного звільнення орендованих приміщень за Договорами оренди не підписав та не повернув Акти приймання-передання майна від 24 листопада 2020 року.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О., ухвала виноситься у перший робочий день - 05.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
31.03.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує стосовно позовних вимог з тих підстав, що Договір оренди нерухомого майна, стосується нежитлового приміщення, що розташоване на першому поверсі виробничого корпусу № 3 літ «Ю», загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17, корпус 3, літ. «Ю» в підтвердження чого надав вищевказаний договір.
Як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, після проведення оплати, йому стало відомо про те, що з 01.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» (первісний кредитор Позивача) перестав бути власниками приміщення, що розташоване на першому поверсі виробничого корпусу № 3 літ «Ю», загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17, корпус 3, літ. «Ю», яке було предметом Договору № 1911_55 від 01.11.2019 про надання нерухомого майна в оренду. У підтвердження чого надав суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» не повідомило Відповідача належним чином про свої наміри передати право власності на вищезазначене приміщення іншому власнику, адже вони були зобов'язані про це повідомити відповідно до п. 8.11. Договору, оскільки зміна власника впливає на виконання договору сторонами.
Крім того відповідач, заперечує стосовно актів наданих послуг № 1205 від 31.10.2020 року, №1226 від 24.11.2020, які були долучені позивачем у підтвердження переходу боргу відповідача, оскільки останні не підписані відповідачем, що повністю спростовує твердження про існування та переходу боргу та просить призупинити розгляд в даній справі до завершення слідства в кримінальному провадженні щодо шахрайський дій Первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк».
08.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої позивач зазначає наступне.
01.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» (Зберігач за договором) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Активресурс» (Поклажодавець за договором) було укладено Договір №01/09-20 відповідального зберігання (підтримання) у належному стані майна (далі - Договір зберігання), відповідно до п. 1.1 якого Поклажодавець передав на відповідальне зберігання нерухоме майно, визначене у Додатку №1 до Договору зберігання.
Згідно Акту приймання-передачі майна на зберігання, що є Додатком 1 до Договору зберігання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» прийняло, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Активресурс» передало на відповідальне зберігання (підтримання) у належному стані майно - нежитлову будівлю: виробничий корпус №3, включаючи надземний перехід до їдальні літера «Ю», загальною площею 11038,90 м.кв., що знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17.
Крім того позивач у своїй відповіді на відзив звертає увагу суду на те, що в позовній заяві помилково була зазначена неправильна адреса приміщення, яке передавалось Відповідачу за договором оренди, та просить вважати правильну адресу: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, корп. 3 літ. «Ю».
Стосовно клопотання відповідача про призупинення розгляду в даній справі до завершення слідства в кримінальному провадженні щодо шахрайський дій Первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» - заперечує, вважає його необгрунтованим.
На адресу Господарського суду міста Києва від представника відповідача 15.04.2021 надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого останній заперечує стосовно позовних вимог, просить відмовити у повному обсязі.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подачу заперечення на відповідь на відзив у зв'язку з суворими карантинним обмеженнями у м. Києві, оскільки пересування по місту не було можливим за відсутності спеціальних перепусток, а ТОВ «Без обмежень» не підпадає під перелік першочергових підприємств, кому необхідний спеціальний пропуск для користування міським транспортом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. (стаття 119 Господарського процесуального кодексу України)
Пунктом 5 ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 встановлено відповідачу, строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на відзив отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» - 22.04.2021, про що свідчать відомості з реєстру поштового відправлення № трекінгу 0500377090384 (https://ukrposhta.ua/).
У той же час заперечення на відповідь на відзив разом з клопотанням про поновлення строку на її подачу підписані та направлені відповідачем засобами поштового зв'язку до суду 14.04.2021, що підтверджується відтиском печатки поштового зв'язку на описі вкладення до цінного листа, тобто без пропуску строку на їх подачу.
Стосовно заявленого клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» про призупинення розгляд в даній справі до завершення слідства в кримінальному провадженні щодо шахрайський дій первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк», суд зазначає наступне.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» на користь нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», якому було відступлено право вимоги на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги від 21.01.2021, компенсацію комунальних послуг у розмірі 27 508,93 грн.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Під об'єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Водночас, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не міститись аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі № 910/2914/21, як об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до завершення слідства в кримінальному провадженні щодо шахрайський дій первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк». Крім того відповідачем не надано доказів, що вищевказаний злочин було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Посилання відповідача, що останнім будуть надані докази щодо вчинення шахрайський дій безпосередньо в судовому засіданні також не знаходять свого підтвердження з тих підстав, що Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного з повідомленням сторін від учасників судового процесу не надходило, а тому і судове засідання не здійснювалось.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у клопотання представнику відповідача про призупинення розгляду у справі 910/2914/21 до завершення слідства в кримінальному провадженні щодо шахрайський дій первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк».
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» (далі - ТОВ «Поділ Парк», Попередній кредитор, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» (далі - Відповідач, Боржник, Орендар) уклали Договір №1911_55 оренди нерухомого майна (далі Договір оренди) відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що розташоване на 1 (першому) поверсі виробничого корпусу №5 літ. « 1-Б» (далі в тексті «Об'єкт оренди»), загальною площею 270,9 м. кв. (двісті сімдесят цілих і дев'ять десятих метра квадратних), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, корпус №5, літ. « 1-Б».
Об'єкт оренди перебуває у власності Орендодавця, що підтверджується Витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185639031 від 22.10.2019 року (п. 1.2. Договору оренди).
Відповідно до п. 3.2 Договору оренди, приймання-передача Об'єкта оренди здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі між Сторонами.
Об'єкт оренди вважається переданим-прийнятим в користування чи повернутим із користування з моменту підписання Акту приймання-передачі. Датою передачі-приймання Об'єкта оренди є дата підписання Акту приймання-передачі. За відсутності такого Акту Сторони не мають права посилатися на інші докази часу приймання-передачі Об'єкта оренди (п. 3.3 договору оренди).
Пунктом 3.4 Договору оренди встановлено, що по закінченню Строку оренди Орендар зобов'язується звільнити Приміщення та повернути його Орендодавцю за Актом прийому-передачі не пізніше трьох робочих днів після закінчення Строку оренди.
Повернення Орендарем Об'єкту оренди оформляється двостороннім Актом приймання-передачі із зазначенням його (Об'єкту оренди) якісного, санітарного, протипожежного і технічного стану з урахуванням його нормального природного зносу та здійснених Орендарем поліпшень. Цей Акт з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін стає невід'ємною частиною цього Договору оренди (п. 3.5 Договору оренди).
Строк оренди за цим Договором до « 01» листопада 2020 року (п. 3.6 Договору оренди).
Положеннями п. 4.1 договору оренди, сторони визначили, що розмір орендної плати за користування об'єктом оренди з урахуванням коефіцієнту площі загального користування за один календарний місяць становить 27 090,00 грн. (двадцять сім тисяч дев'яносто гривень 00 коп.) без ПДВ.
Упродовж строку дії цього Договору Орендар на підставі виставлених йому Орендодавцем рахунків щомісячно компенсує Орендодавцю комунальні витрати за спожиті Орендарем за відповідний період часу електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, а також компенсацію податків на нерухоме майно, та податку (оренду) земельної ділянки (далі - Компенсаційна плата). Компенсаційна плата не входить до складу орендної плати обумовленої в п. 4.1 Договору. Інші комунальні послуги сплачуються Орендарем самостійно на підставі укладених з постачальниками цих послуг угод.
До моменту укладення Орендарем угод з постачальниками комунальних послуг та послуг телефонного зв'язку, Орендар компенсує Орендодавцю витрати на їх сплату згідно з показаннями лічильників, а при їх відсутності відповідно до норм та тарифів постачальників послуг, на підставі наданих Орендодавцем до 10-го числа поточного місяця рахунків в наступному порядку в залежності від орендованої площі:
- з дати отримання рахунків, але в будь якому разі не пізніше 10-го числа поточного місяця, Орендар компенсує Орендодавцю зазначені вище витрати виходячи з показників лічильників, норм та тарифів постачальників послуг за попередній місяць. У разі відсутності у Орендаря рахунків на оплату зазначених вище витрат, Орендар повинен компенсувати зазначені вище витрати у розмірі середньомісячної оплати (компенсації) за зазначені вище витрати, які сплачені Орендарем за попередній місяць. Якщо виникне переплата з відшкодування зазначених вище витрат, які сплачені Орендарем, така переплата зараховується в рахунок наступного місяця. У разі виникнення недоплати з відшкодування Орендодавцю вартості зазначених вище витрат з боку Орендаря, Орендар повинен повністю розрахуватись з Орендодавцем не пізніше 10-го числа поточного місяця (п. 4.6 Договору оренди).
У вищевказаний пункт неодноразово вносились зміни, зокрема Додатковою угодою № 1 від 01.12.2019 та Додатковою угодою № 2 від 31.03.2020 в частині вартості оренди 1 метру кв. та відповідно до останніх змін від 31.03.2020 розмір оренди з урахуванням коефіцієнту площі загального користування за один календарний місяць становить 13 545,00 грн. включно з ПДВ. Вищевказаний розмір орендної плати у розмірі 13 545,00 грн діяв до 30.04.2020 р, а з 01.05.2020 р. чинною для сторін є редакція Додаткової угоди № 1 від 01.12.2019, де розмір орендної плати становить 27 090,00 грн.
Підпунктом 5.2.4. пункту 5.2 Договору оренди, орендодавець зобов'язаний вчасно та у повному обсязі згідно цим Договором надавати Орендареві платіжні та інші за документи, необхідні Орендареві для належного виконання своїх обов'язків за цим Договором.
Розділом 5.4 договору оренди, а саме підпунктами 5.4.1-5.4.3. сторони передбачили, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату та компенсувати витрати, зазначені у п. 4.6. Договору, відповідно до умов Розділу 4 Договору.
Орендар зобов'язаний направляти в бухгалтерію Орендодавця уповноважену особу для отримання рахунків, на підставі яких сплачується орендна плата та компенсація комунальних послуг та податків.
Орендар зобов'язаний підписувати акти-звірки розрахунків з Орендодавцем щоквартально.
У пункті 8.6. Договору оренди сторони передбачили, що у випадку закінчення строку або дострокового припинення договору Орендар зобов'язується у триденний строк з дати закінчення дії Договору повернути Об'єкт оренди і Орендодавцю за Актом приймання-передачі (згідно Розділу 3 Договору).
В разі закінчення строку Договору оренди або відсутності Орендаря за місцем знаходження орендованого приміщення більше одного місяця та не сплати при цьому передбачених Договором платежів, орендоване приміщення Орендодавець має право звільнити від майна Орендаря за відповідним актом, прийнявши його на збереження за рахунок Орендаря.
Акт складається представниками Орендодавця та компанією, якій передається майно Орендаря на відповідне зберігання. Послуги за зберігання майна Орендаря оплачує Орендар самостійно фірмі, яка здійснює охорону Об'єкту.
Відповідно до пункту 8.13 Договору оренди, усі додаткові угоди та Додатки до цього договору, у тому числі Акти приймання-передачі, є невід'ємною частиною договору.
Так, за актом прийняття-передачі майна в оренду (Додаток № 1 до Договору оренди майна № 1911_55 від 01.11.2019) Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення, що розташоване на 1 (першому) поверсі загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, корпус №5, літ. « 1-Б».
Вказаний акт підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» без зауважень та претензій, скріплений їх печатками та підписами.
Актом прийняття-передачі майна (додаток № 2 до договору оренди майна № 1911_55 від 01.11.2019) Орендар передав, а Орендодавець прийняв приміщення, що розташоване на 1 (першому) поверсі загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, корпус №5, літ. « 1-Б».
Вказаний акт підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» без зауважень та претензій, скріплений їх печатками та підписами.
21.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» (надалі - Позивач, Новий кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» уклали Договір №21/01/21-02 купівлі-продажу (відступлення) права вимоги (надалі - Договір відступлення).
Відповідно до положень п. 2.1. Договору відступлення, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор передає у повному обсязі Новому кредитору, а Новий Кредитор приймає в повному обсязі належне Первісному кредитору право грошової вимоги у розмірі 27 508,93 грн.
Договором відступлення сторони передбачили, що загальний розмір заборгованості на дату укладення цього Договору, що обліковується на рахунках Первісного Кредитора, права вимоги за якою відступаються, зазначена у Додатку №1 до цього Договору.
Новий кредитор з моменту підписання цього Договору набуває усі права кредитора за Договорами оренди, зокрема: право вимагати належного виконання Боржником зобов'язань за Договорами оренди, сплати основного зобов'язання, грошових коштів, процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, передбачених Договором оренди (п. 2.4-2.5 Договору відступлення).
У додатку № 1 до Договору відступлення сторони договору визначили, що заборгованість за договором оренди становить 27 508,93 грн.
Актом приймання-передачі оригіналів документів (додаток №3 до Договору відступлення) Первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали документів за договором оренди майна № 1911_55 від 01.11.2019.
Листом від 21.01.2021 вих. № 21/01-21/1 боржника було повідомлено про те, що ТОВ «Поділ Парк» за Договором №21/01/21-02 відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» право вимоги, що виникло на підставі договору оренди нерухомого майна від 01.11.2019, в якості доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» вищевказаного листа, позивачем долучено описи вкладення у цінний лист відправлених за трьома адресами, одна з яких є юридичною адресою місцезнаходження відповідача: 03148, місто Київ, вул. Чаадаєва Петра, будинок 2Б.
Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» направило лист від 28.09.2020 р за вих. № 28/09-20-2 Товариству з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» про розірвання договору оренди з 01.11.2020 та зазначило про не продовження строку оренди відповідно до п. 8.7 договору оренди. В якості доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» вищевказаного листа, позивачем долучено опис вкладення у цінний лист відправлений за наступною адресою:04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 17.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів найму (оренди).
Частина 1 статті 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічним чином, приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За встановленими обставинами справи, між ТОВ «Поділ Парк» (Попередній кредитор, Орендодавець) та ТОВ «Без обмежень» (Орендар) існували правовідносини щодо оренди приміщення загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, корпус №5, літ. « 1-Б». Як вказано у п. 1.2 Договору оренди: «об'єкт оренди перебуває у власності Орендодавця, що підтверджується Витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185639031 від 22.10.2019 року», вищевказані відносини розпочались 01.11.2019 року внаслідок підписання акту прийняття-передачі майна в оренду та було повернуте 31.10.2020 року згідно акту прийняття-передачі майна як того вимагає п. 3.2-3.3 Договору оренди.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач зазначає, що користувався приміщенням, що розташоване на першому поверсі виробничого корпусу № 3 літ «Ю», загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17, корпус 3, літ. «Ю». Проте у договорі, що наданий у підтвердження укладення договору оренди № 1911_55 від 01.11.2019 про надання нерухомого майна в оренду, зазначено приміщення, що розташоване на першому поверсі виробничого корпусу № 3 літ « 1Ю», загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17, корпус 3, літ. « 1Ю».
З примірнику наданого відповідачем договору вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» (Орендар) також було укладено 01.11.2019 року договір №1911_55 оренди нерухомого майна, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що розташоване на 1 (першому) поверсі виробничого корпусу №3 літ. «1Ю», загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, корпус №3, літ. « 1Ю». Об'єкт оренди перебуває у власності Орендодавця, що підтверджується Витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185644767 від 22.10.2019 року (п. 1.2. договору оренди).
У відповіді на відзив відповідач звернув увагу суду: «що в позовній заяві помилково була зазначена неправильна адреса приміщення, яке передавалось Відповідачу за договором оренди. Правильну адресу слід вважати м. Київ, вул. Глибочицька буд. 17, корп. 3 літ. «Ю»».
Враховуючи, що між сторонами 01.11.2019 було укладено два договори № 1911_55, суд з врахуванням вимог ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, розглядає позовну заяву вих. № 22/02/21-2 від 22.02.2021 подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» з тим предметом та підстав, що заявлені первинно при подачі позовної заяви та викладені у останній.
Суд, не приймає дане твердження позивача стосовно помилкового зазначення неправильної адреси, оскільки окрім позовної заяви позивачем долучено договір та акти приймання передачі відповідно до яких передавалось приміщення розміщене за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, корпус № 5, літ. « 1-Б».
У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що після проведення оплати, останньому стало відомо про те, що з 01.09.2020 року, ТОВ «Поділ Парк» (первісний кредитор Позивача) перестав бути власниками приміщення, що розташоване на першому поверсі виробничого корпусу № 3 літ «Ю», загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17, корпус 3, літ. «Ю», яке було предметом Договору № 1911_55 від 01.11.2019 про надання нерухомого майна в оренду. У підтвердження чого надав суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та зазначив, що ТОВ «Поділ Парк» не повідомило Відповідача належним чином про свої наміри передати право власності на вищезазначене приміщення іншому власнику, адже вони були зобов'язані про це повідомити відповідно до п. 8.11. Договору, оскільки зміна власника впливає на виконання договору сторонами.
Суд не приймає вищевказані обставини та не бере їх до уваги, оскільки предметом розгляду даного спору є договір укладений між ТОВ «Поділ Парк» (Попередній кредитор, Орендодавець) та ТОВ «Без обмежень» (Орендар) щодо оренди приміщення загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, корпус №5, літ. « 1-Б».
Стосовно пояснень відповідача, щодо актів наданих послуг № 1205 від 31.10.2020 року, №1226 від 24.11.2020, які були долучені позивачем у підтвердження переходу боргу відповідача та які не містять підпису з боку відповідача.
Суд зазначає, що 21 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» (надалі - Позивач, Новий кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» уклали Договір №21/01/21-02 купівлі-продажу (відступлення) права вимоги (надалі - Договір відступлення).
Відповідно до положень п. 2.2.1. Договору відступлення, сторони передбачили, що договором №1911_55 про надання нерухомого майна в оренду від 01.11.2019 року з усіма додатками та додатковими угодами (за наявності), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Без обмежень». Підпунктами 2.2.2.- 2.2.4. Новому кредитору було передано зокрема: Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.11.2019 р. по 24.11.2020 р., Акт надання послуг № 1205 від 31 жовтня 2020 р.; Акт надання послуг № 1226 від 24 листопада 2020 р.
Отже за договором відступлення Первісний кредитор передав у повному обсязі Новому кредитору, а Новий Кредитор прийняв в повному обсязі належне Первісному кредитору право грошової вимоги у розмірі 27 508,93 грн., яка вказана у п. 2.1 Договору відступлення у підтвердження чого надав вищевказані документи.
Проаналізувавши акти надання послуг, а також акт звірки взаємних розрахунків за період 01.11.2019 р. по 24.11.2020 р., які надані позивачем, суд зазначає, що такі не підписані з боку відповідача, а тому, на обґрунтоване переконання суду не є належними та вірогідними доказами. Зокрема з урахуванням того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» укладено два Договори №1911_55 оренди нерухомого майна від 01.11.2019, а з вищевикладених актів неможливо встановити за який об'єкт оренди вони були виставлені.
Суд звертає увагу позивача, що акти надання послуг, акт звірки взаємних розрахунків за період 01.11.2019 р. по 24.11.2020 р, які підписані лише позивачем не є відповідним первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та, відповідно, підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги з огляду на наступне.
Первинний документ (в господарському праві) - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, основний документ, що підтверджує надання послуг та їх прийняття замовником має бути підписаний з обох сторін. Cама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для стягнення заборгованості за цим договором.
Крім того, позивачем необгрунтовано суму зазначену у акті надання послуг № 1205 від 31 жовтня 2020 р - 8 876,03 грн разом з ПДВ та у акті надання послуг № 1226 від 24 листопада 2020 р. - 12 729,67 грн. разом з ПДВ. З акту звірки взаємних розрахунків за період 01.11.2019 р. по 24.11.2020 позивачем зазначено суму заборгованості у розмірі 27 508,93 грн, яка також нічим не підтверджена.
Позивачем до позовної заяви долучено розрахунок на компенсацію комунальних послуг за період з 01 по 24 листопада 2020 року на суму 12 729,67 грн проте звідки виникла заборгованість останнім не обгрунтовано, первинних документів не надано.
Щодо тверджень відповідача, що позивачем не направлялась вимога щодо компенсування комунальних витрат, зокрема на адресу місцезнаходження юридичної та те, що відповідач не отримав зазначений лист, суд зазначає, що останні не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.
В якості доказів направлення позивачем на адресу відповідача вимоги щодо компенсування комунальних витрат позивачем долучено наступні описи вкладення до цінного листа:
- Опис вкладення у цінний лист трекінг № 0500344841198, надісланий 09.12.2020, що підтверджується відтиском печатки Укрпошти на описі на адресу: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька 17 - 11.12.2020 отриманий.
- Опис вкладення у цінний лист трекінг № 0500344841899, надісланий 09.12.2020, що підтверджується відтиском печатки Укрпошти на описі на адресу: 03148, м. Київ, вул. Чаадаєва, будинок 2Б - - відправлення у точці видачі.
- Опис вкладення у цінний лист трекінг № 0500344843000, надісланий 09.12.2020, що підтверджується відтиском печатки Укрпошти на описі на адресу: 08130, Київська обл. Києво-Св'ятошинський р-н, Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 56 - отримано 11.01.2021.
Отже твердження відповідача, що вимогу щодо компенсування комунальних витрат йому не було направлено на вірну юридичну адресу не знайшло свого підтвердження, адже місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ" згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 03148, місто Київ, вул. Чаадаєва Петра, будинок 2Б, що також підтверджується відповідачем, а саме з долученого останнім витягу де зазначено місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ" - 03148, місто Київ, вул. Чаадаєва Петра, будинок 2Б.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що 01.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» (Орендар) був укладений Договір №1911_55 оренди нерухомого майна відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що розташоване на 1 (першому) поверсі виробничого корпусу №5 літ. « 1-Б», загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, корпус №5, літ. « 1-Б». Строк оренди за яким до « 01» листопада 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 ЦК України визначено, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дослідивши зміст Договору оренди нерухомого майна №1911_55 від 01.11.2019 року, суд встановив відсутність у ньому застережень щодо неможливості відступлення сторонами їх прав та/або обов'язків.
Таким чином, внаслідок укладення договору №21/01/21-02 купівлі-продажу (відступлення) права вимоги до позивача, як нового кредитора перейшло право вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №1911_55 від 01.11.2019.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору №1911_55 оренди нерухомого майна - нежитлове приміщення від 01.11.2019, що розташоване на 1 (першому) поверсі виробничого корпусу №5 літ. « 1-Б», загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, корпус №5, літ. « 1-Б» та договору №21/01/21-02 купівлі-продажу (відступлення) права вимоги від 21.01.2021 року та/або їх окремих положень суду також не надано.
З листа від 28.09.2020 р за вих. № 28/09-20-2, направленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Без обмежень» про розірвання договору оренди №1911_55 від 01.11.2019 з 01.11.2020 відповідно до п. 8.7 договору оренди не вбачається за якою адресою позивач змушений розірвати договір.
Враховуючи, що Договір №1911_55 оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення від 01.11.2019, що розташоване на 1 (першому) поверсі виробничого корпусу №5 літ. « 1-Б», загальною площею 270,9 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, корпус №5, літ. « 1-Б» діяв до 01.11.2020 р, а також те, що воно було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділ Парк» за актом прйняття - передання майна 31.10.2020 р, а також те, що позивачем не доведено факт порушення зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №1911_55 від 01.11.2019, вимоги позивача, як нового кредитора у зобов'язанні про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27 508,93 грн є не обґрунтованими.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволення
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивачем не доведено та обставинами справи не підтверджено заборгованість у вигляді компенсації комунальних послуг у розмірі 27 508,93 грн, яку заявляє позивач.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2021.
Суддя В.О. Демидов