ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2021Справа № 910/140/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, Київ,01032, код ЄДРПОУ 00100227)
до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (вул. Велика Васильківська, 69, Київ 150, 03150, код ЄДРПОУ 04722078) в особі Центральної регіональної філії державного підприємства Українське державне аерогеодезичне підприємство" (вул. Келецька буд. 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 43031896)
про стягнення 4582, 08 грн,
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" в особі Центральної регіональної філії державного підприємства Українське державне аерогеодезичне підприємство" (далі - відповідач) про стягнення 4582,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №01-003690 від 18.11.2019 на виконання робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо своєчасного виконання робіт, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1267,77 грн штрафу та 3314,31 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 залишено позовну заяву Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
18.01.2021 від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, надіслані 13.01.2021 засобами поштового зв'язку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.02.2021 до відділу діловодства суду від Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" в особі Центральної регіональної філії державного підприємства Українське державне аерогеодезичне підприємство" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує, що частина робіт була завершена вчасно, технічна документація була подана до Державного земельного кадастру, але витяг не було отримано з причини перетину меж земельної ділянки позивача з іншою земельною ділянкою, відповідач направив позивачу в терміни, визначені договором, акт фактично виконаних робіт та технічну документацію із землеустрою, але завершення робіт неможливе у зв'язку з виникненням обставин, що не залежать від відповідача та є об'єктивною причиною неможливості отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку позивача. а відтак, відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання.
22.02.2021 до відділу діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем дій, передбачених чинним законодавством України, а саме: відсутні докази погодження з власниками суміжних земельних ділянок меж таких земельних ділянок та відсутні докази звернень відповідача до Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин, або його рішення щодо земельного спору, відтак, об'єктивні обставини, що унеможливлюють подальше договору, відсутні. Позивач також зазначив, що відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити термін дії договору та виконання робіт після закінчення строку договору, однак, на думку позивача, з огляду на вищезазначене, обґрунтовані причини для цього відсутні.
23.02.2021 від Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" в особі Центральної регіональної філії державного підприємства Українське державне аерогеодезичне підприємство" вдруге надійшов відзив на позовну заяву, з тим саме обґрунтуванням заперечення проти позовних вимог, які наведені у відзиві, що надійшов 15.02.2021.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
18.11.2019 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі- позивач, замовник) та Державним підприємством «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (далі - відповідач, виконавець) укладено договір на виконання робіт з розроблення технічної документації із землеустрою № 01-003690-19, за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виконати роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (далі - документація із землеустрою) та отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно розробленої документації землеустрою по об'єкту ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, під земельну ділянку ПС 330 кВ «Кам'янець-Подільська», яка розташована на території Пановецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області 71300000-1 інженерні послуг».
Згідно з п. 1.2. договору технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою викладені у технічному завданні на встановлення меж загальної ділянки в натурі (на місцевості), що є невід'ємною частиною договору (додаток 1 до договору).
Загальна вартість робіт за договором, відповідно до п. 2.1., становить 18 111,00 грн, в тому числі ПДВ 3018,50 грн.
За умовами п. 3.1. договору приймання виконаних робіт оформлюється актом. Виконавець зобов'язаний разом з актом надати документацію із землеустрою, розроблену у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, витяг(и) з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Згідно з п. 3.2. замовник перевіряє надані виконавцем матеріали на предмет їх повноти, якості оформлення, в точу числі відповідності умовам договору, вимогам чинного законодавства України, і протягом 5 (п'яти) робочих днів приймає документацію із підписанням наданого виконавцем акта. У разі наявності зауважень до виконання робіт, замовник протягом цього ж періоду направляє виконавцю відмову від підписання акта, оформлену у вигляді документу про недоліки, зі встановленням строків їх усунення.
Виконавець зобов'язаний у терміни та порядку, визначеними замовником в документі про недоліки, усунути недоліки, після чого повторно направляє замовнику акт та звіт щодо усунення недоліків (пункт 3.3 договору).
Пунктами 4.3.; 4.4. договору погоджено, що у разі виникнення на будь-якій стадії виконання робіт за договором об'єктивних обставин, що унеможливлюють подальше виконання робіт за договором не з вини виконавця та не з вини замовника, сторона, що виявила такі обставини, повинна в письмовому вигляді протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виявлення таких обставин повідомити про це іншу сторону. В такому випадку сторони вправі скласти акт про прийняття фактично виконаних робіт, які виконані станом на дату відправлення такого повідомлення. У випадку настання цих обставин виконавець зобов'язується протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення письмового повідомлення підготувати, погодити із замовником акт фактично виконаних робіт та передати результати фактично виконаних робіт. Замовник оплачує фактично виконані та прийняті роботи у строк, встановлений п. 2.3. договору (пункт договору відсутній).
На виконання умов договору №01-0036890-19 від 18.11.2019 відповідачем був направлений позивачу лист №24 від 09.01.2020 з доданою технічною документацією, у якому, відповідач повідомив, що частина земельної ділянки, на яку виготовлена технічна документація, перекривається іншою земельною ділянкою.
Однак, листом № 01/2769 від 23.01.2020 замовник повідомив про повернення отриманої від виконавця документації на доопрацювання та зазначив перелік зауважень та недоліків, просив виправити та направити на розгляд технічну документацію, оформлену у відповідності з вимогами діючого законодавства України, без визначення строків здійснення таких дій.
Листом № 195 від 12.02.2020 відповідач направив технічну документацію із землеустрою, в якій було усунено частину зазначених позивачем недоліків, однак, як вбачається з листа № 01/173 від 21.02.2020, вона була повернена відповідачу, оскільки були враховані не всі зауваження позивача.
Листом №413 від 30.03.2020 відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити термін дії договору № 01-003690-19 від 18.11.2019 до 01.07.2020 з причин накладки земельної ділянки на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487400:04:010:0026, землекористувач КЕВ м. Чернівці, та по причині обмежень у пересуванні працівників підприємства на період карантину.
31.03.2020 сторони уклали додаткову угоду №1 від 31.03.2020 до договору у якій погодили наступні умови: «початок виконання робіт з дати підписання договору сторонами, закінчення - до 31.05.2020» (п. 4.1. договору), а також: «договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2020» (п. 9.1. договору).
У зв'язку зі спливом строків виконання робіт за договором позивачем направлено відповідачу лист № 01/22818 від 25.06.2020 з проханням надати результати робіт, на який, в свою чергу, було надано відповідь із листом №1005 від 03.07.2020, що результати робіт за договором було направлено позивачу 22.04.2020, а саме: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії на території Пановецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, крім того, цим поштовим відправленням було направлено акт приймання-передачі №1 на суму 15711, 00 грн.
17.07.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №01/25713, у якій зазначив, що станом на 10.07.2020 виконавець не направив замовнику належним чином оформлену документацію із землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, у зв'язку з чим останній повинен сплатити замовнику штрафні санкції, передбачені умовами договору а саме: 724, 44 грн пені, та 1267, 77 грн штрафу.
Відповідач не погодився сплатити штрафні санкції, направивши 12.08.2020 відповідь на претензію № 1153, в якій зазначив, що 22.04.2020 відповідачем на адресу позивача було направлено розроблену ним технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії на території Пановецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та направлено акт на фактично виконані роботи, оскільки виконати повністю зобов'язання за договором відповідач не може через накладку земельних ділянок.
18.08.2020 позивач надав відповідь (лист № 01/29892), в якій спростував твердження відповідача про направлення відповідачем на адресу позивача технічної документації за договором №01-003690-19 від 18.11.2019, оскільки листом № 541 від 21.04.2020 року відповідач направив акт фактично виконаних робіт за зазначеним договором, а технічну документацію додав за іншим договором, укладеним між позивачем і відповідачем. Відтак, позивач не підписав долучений акт та повернув усі додаткові матеріали відповідачу.
08.09.2020 відповідач направив позивачу лист № 1250, в якому повідомив, що на виконання договору № 01-003690-19 від 18.11.20219 відповідач звертався до відділу Держгеокадастру у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області (лист № 1218 від 28.08.2020) з проханням про перенесення земельної ділянки, що є об'єктом договору, в архівний шар даних геоінформаційної системи та отримав відмову (лист № 78 від 03.09.2020) з причини неправомірності таких дій. Відтак, відповідач вважає, що склалися обставини, що унеможливлюють подальше виконання ним договору відповідно до п. 4.3 договору.
Листом № 1279 від 17.09.2020 відповідач, посилаючись на пп. 4.3-4.4 договору, направив на погодження позивача акт про прийняття фактично виконаних робіт та просив їх оплатити.
Позивач у відповідь рекомендував відповідачу виключити імовірність технічної помилки при складанні технічної документації, провести роботу з користувачем суміжної земельної ділянки (лист № 01/33905 від 17.09.2020), звернув увагу, що відповідачу було відомо про перетин меж земельних ділянок ще в лютому 2020 року, але належних дій відповідно до законодавства України відповідачем не було вчинено, а тому позивач не погодився з пропозицією відповідача щодо підписання актів прийняття фактично виконаних робіт та повернув їх відповідачу (лист № 01/34793 від 24.09.2020).
Відтак, оскільки відповідач свої зобов'язанні за договором з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно розробленої документації землеустрою по об'єкту ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, під земельну ділянку ПС 330 кВ «Кам'янець-Подільська», яка розташована на території Пановецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області 71300000-1 інженерні послуг» не виконав, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 3314, 31 грн пені та 1267, 77 грн штрафу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Предметом даного договору є виконання робіт з розроблення технічної документації із землеустрою, а відтак регулювання спірних правовідносин здійснюється також спеціальними нормами земельного законодавства та відповідними актами центральних органів виконавчої влади.
Згідно зі ст. 198 Земельного кодексу України комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок (кадастрова зйомка) включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлено «Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686 (далі - інструкція).
Пунктом 1.3. інструкції визначено, що виконавець робіт з встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками є юридичною особою, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізичною особою - підприємцем, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
Згідно з п. 2.8 інструкції технічна документація включає, зокрема, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2), який складається в присутності власників/користувачів суміжних земельних ділянок та підпис яких засвідчує наявність або відсутність претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки.
Відповідно до п. 3.12. інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Згідно з пп. 4.3.- 4.4. інструкції відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає зокрема: матеріали польових топографо-геодезичних робіт, план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів), кадастровий план земельної ділянки, перелік обмежень у використанні земельної ділянки, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.
За приписами п.1 Перехідних положень Земельного кодексу України внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до п. 75 Постанови Кабінету міністрів України № 1051 від 17.10.2012 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» витяг з Державного земельного кадастру підтверджує внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
З урахуванням викладених положень та відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (далі - документація із землеустрою) та отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно розробленої документації землеустрою по об'єкту ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, під земельну ділянку ПС 330 кВ «Кам'янець-Подільська», яка розташована на території Пановецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області 71300000-1 інженерні послуг».
Однак, належних та допустимих доказів виконання відповідачем обумовлених робіт, в тому числі оформлених належним чином технічної документації та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно розробленої документації матеріали справи не містять.
При цьому, в статті 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 18.11.2019 на виконання робіт з розроблення технічної документації із землеустрою № 01-003690-19.
Тоді як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1. договору у редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 31.03.2020, сторони погодили строк виконання робіт до 31.05.2020.
Таким чином, з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України строк для здійснення відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт з розроблення технічної документації із землеустрою настав.
Пунктом п. 5.2.2 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1 вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення з виконання робіт, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 5.2.2. договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 3314, 31 грн (за період з 01.06.2020 по 30.11.2020 включно) та штраф у розмірі 1267, 77 грн, що становить 7% від вартості робіт.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач же під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку виконання зобов'язань за договором та сплати штрафних санкцій.
Враховуючи викладене у сукупності, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" в особі Центральної регіональної філії державного підприємства Українське державне аерогеодезичне підприємство" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" в особі Центральної регіональної філії державного підприємства Українське державне аерогеодезичне підприємство" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (вул. Велика Васильківська, 69, Київ 150, 03150, код ЄДРПОУ 04722078) в особі Центральної регіональної філії державного підприємства Українське державне аерогеодезичне підприємство" (вул. Келецька буд. 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 43031896) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, Київ,01032, код ЄДРПОУ 00100227) 3314 (три тисячі триста чотирнадцять) грн 31 коп. пені, 1267 (одну тисячу двісті шістдесят сім) грн 77 коп. штрафу та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У в'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.
Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2021
Суддя Н.І. Ягічева
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом IV ГПК України.