25.05.2021 м. Ужгород Справа № 907/23/21
Господарський суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ушак І.Г.,
за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.
розглянув у судовому засіданні дану справу
за позовом приватного підприємства «Паливна група «Оператор», м. Львів
до товариства з обмеженою відповідальністю «БСП ОІЛ», м. Мукачево
про стягнення заборгованості на суму 734108,00 грн.
представники:
позивача - Котягін А. С., адвокат ( в режимі відеоконференції)
відповідача - не з'явився (належним чином повідомлений),
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставлених нафтопродуктів, у результаті чого виникла заборгованість останнього перед позивачем на суму 338768,00 грн., що становить предмет даного позову в частині основного боргу, та наполягає на стягненні з відповідача суми 395340,00 грн. збільшення вартості товару як відповідальності за прострочення оплати поставленого товару за умовами п.4.3 укладеного сторонами договору поставки.
Відповідач письмовим відзивом проти позову заперечує повністю. При цьому, не заперечує наявність договірних відносин сторін, здійснення ними господарських операцій за договором поставки та часткової оплати ним поставлених позивачем нафтопродуктів. Стверджує, що станом на 04.03.2021 відповідачем було сплачено вартість отриманої продукції у погоджений проміжок часу (з відтермінуванням) та залишилася заборгованість на суму 326000,00 грн. Повідомляє, що така домовленість була усною, без підписання документів з огляду на запроваджений у державі карантин для запобігання виникненню та поширенню коронавірусної інфекції (COVID-19), введення якого віднесено до форс-мажорних обставин. Посилається також на те, що не сплатив суму збільшення вартості товару, оскільки позивач не виставив йому як покупцю окремого рахунку на сплату такої суми та не виписав розрахунок коригування вартості поставленого товару у зв'язку зі збільшенням ціни поставки.
Відповіддю на відзив позивач наполягає на тому, що оскільки відповідач визнав у відзиві заборгованість станом на 4.03.21 на суму 326000,00 грн., при цьому - понад погоджені сторонами строки оплати, він не вправі просити суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, і застосування позивачем відповідальності згідно п. 4.3 договору є правомірним. Заперечує твердження відповідача про ненадіслання йому розрахунку коригування вартості поставленого товару у зв'язку зі збільшенням ціни поставки та окремого рахунку на сплату такої суми, надавши докази такого надіслання; заперечує наявність форс-мажорних обставин, про які йдеться у відзиві, оскільки відповідачем не надано доказів наявності таких щодо договору поставки, з виконання якого виникли спірні відносини.
Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами, питання відшкодування судових витрат в частині оплати правової допомоги просить вирішити після ухвалення рішення у справі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового засідання пояснення представника позивача, суд, керуючись законом дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Спірні відносини сторін у даній справі виникли з виконання ними господарських зобов'язань за договором поставки № ДГ-0000344 від 03.01.2020 (далі - договір), укладеним позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем на строк з дати його підписання уповноваженими представниками сторін до 31.12.2021.
За умовами договору постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця нафтопродукти (товар), а останній зобов'язався приймати та оплачувати товар за ціною відповідно до умов договору (п.1.1 договору); ціна товару зазначається сторонами у специфікаціях та/або рахунках на оплату; покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом переказу коштів на поточний рахунок постачальника; покупець здійснює повну оплату вартості товару в строк зазначений у відповідній специфікації та/або рахунку на оплату; датою оплати є день надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору).
Сторони визначили (п. 3.4 договору), що в разі прострочення покупцем повної оплати за поставлену партію до зазначеного у відповідній специфікації та/або рахунку кінцевого терміну, продавець може скоригувати ціну поставленої партії товару відповідно до цінової ситуації на ринку нафтопродуктів, а покупець несе відповідальність згідно п. 4.3 даного договору, оскільки його заборгованість вважається простроченою.
Відповідно до п. 4.3 договору за порушення термінів оплати партії поставки товару згідно п. 3.4 даного договору, покупець дає свою згоду продавцю збільшити ціну поставленої партії товару на 3 коп/л або на 36 грн/тонну за кожний календарний день прострочення. Сума доплати за прострочення виставляється покупцю окремим рахунком. При цьому продавець виписує покупцю розрахунок коригування вартості поставленого товару у зв'язку зі збільшенням ціни поставки. Заборгованість покупця перестає бути простроченою після повного погашення заборгованості за поставлену партію.
У ході судового розгляду справи встановлено, що позивач виконав договірні зобов'язання, поставивши відповідачу на протязі січня-лютого 2020 за видатковими накладними №№ 16, 17, 18, 63, 184, 212, які підписані сторонами та долучені до матеріалів справи, товар на загальну суму 3639058,80 грн., відповідач всупереч умов договору оплату товару у повному обсязі та у встановлені договором строки не здійснив, у результаті чого станом на 3.01.2020 заборгованість останнього перед позивачем за його твердженням становить суму 338768,00 грн. Така заборгованість підтверджена також долученим до матеріалів справи підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків сторін у даній справі за період з 01.01.2020 до 23.11.2020.
Позивач у порядку досудового врегулювання спору 18.12.20 надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу на суму 338768,00 грн. у строк до 31.12.20.
14.01.21 позивач, оскільки відповідач не оплатив зазначений борг у встановлений строк, надіслав повторну вимогу про сплату зазначеної суми боргу, а також суми 395340,00 грн. збільшення вартості товару відповідно до умов договору визначених п. 4.3., повідомивши про коригування ціни товару поставленого 31.01.20 в кількості 29000 л (видаткова накладна № 184) та 06.02.20 в кількості 28000,00 л (видаткова накладна № 212) та надавши в додатку до вимоги оригінал розрахунку збільшення вартості товару за період з 06.02.2020 по 14.01.2021 на загальну суму 395340,00 грн. та оригінали рахунку № 48 від 14.01.2020 на 113100,00 грн. та рахунку № 49 від 14.01.2020 на 282240,00 грн.
Відповідач не сплатив витребувані суми, відповіді на вимогу, одержану керівником відповідача 15.01.2021, також не надав, що передувало та послугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
У ході судового розгляду справи спірна заборгованість, як в частині основного боргу так в частині несплаченої суми збільшення вартості товару як відповідальності за прострочення оплати поставленого товару, доведена матеріалами справи та не спростована відповідачем.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вирішуючи даний спір, суд керується наступними приписами господарського та цивільного законодавства.
Так, ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За наведених вище фактичних обставин справи, оскільки позивачем доведено факт поставки товару відповідачу та невиконання останнім у повному обсязі зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 338768,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача суму 395340,00 грн. збільшення вартості товару відповідно до умов визначених п. 4.3 договору.
Вирішуючи спір у даній частині вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Сторонами у даній справі передбачено договором правові наслідки у разі порушення зобов'язань (п. 4.3) шляхом збільшення ціни поставленої партії товару на 3 коп/л або на 36 грн/тонну за кожний календарний день прострочення термінів оплати партії поставки товару.
З огляду на приписи наведених норм цивільного та господарського законодавства, умови укладеного сторонами договору поставки та за фактичних обставин справи підлягають задоволенню заявлені вимоги позивача щодо стягнення 395340,00 грн. як суми збільшення ціни поставлених за накладними №№ 184, 212 партій товару, оскільки у спірних відносинах мало місце прострочення сплати основного боргу на строк відповідно 130 та 336 днів.
Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 734108,00 грн.
Заперечення відповідача проти позову наведені в описовій частині даного рішення, судом не приймаються з огляду на те, що згідно відзиву відповідач визнав наявність заборгованості станом на 4.03.21 на суму 326000,00 грн. та не надав доказів її оплати після зазначеної дати; з огляду на те, що відповідачем не спростовано заборгованість встановлену двостороннім актом звірки на суму 338768,00 грн. станом на 23.11.20 та не надано доказів оплати такої після зазначеної дати; відповідачем не підтверджено доказами наявність домовленостей сторін щодо відтермінування оплати вартості поставлених нафтопродуктів та наявності форс-мажорних обставин щодо договору, з виконання якого виникли спірні відносини.
За змістом ст. 129 ГПК України судовий збір сплачений позивачем за розгляд даної справи належить відшкодувати за рахунок відповідача, питання розподілу судових витрат позивача в частині оплати правової допомоги за клопотанням позивача може бути вирішено після ухвалення рішення у справі.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" ( 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, 11, код ЄДРПОУ 40099616) на користь приватного підприємства "Паливна група "Оператор" (79044, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 37879602) суму 734108,00 грн. (сімсот тридцять чотири тисячі сто вісім грн. 00 коп.) та у відшкодування сплаченого судового збору - 11011,62 грн. (одинадцять тисяч одинадцять грн. 62 коп.)
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ушак І.Г.