21 травня 2021 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кияшко О.А., з участю представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року громадянку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень. Вилучену відповідно протоколу про порушення митних правил №1129/10000/20 від 25.06.2020 року готівку у сумі 720 доларів США повернуто ОСОБА_1 .
Згідно з вказаною постановою, 25.06.2020 р. о 20 год. 55 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» громадянка України ОСОБА_1 , що прилетіла до України з США, м. Маямі, літаком авіакомпанії «МАУ», рейсом PS 1278, своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення. Після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного кодексу України пасажирці було задано питання щодо наявності в неї готівкових коштів, на що вона відповіла, що має 10 000 доларів США. Після цього пасажирці було запропоновано пред'явити всю готівку. Пасажиркою було видано готівку в розмірі: 11 998 доларів США, що знаходилась в жіночий сумці. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. З виявленої суми ОСОБА_3 було пропущено 11 278 доларів США (еквівалент 10 000 євро згідно курсу НБУ на 25.06.2020). За протоколом про порушення митних правил вилучено 720 доларів США.
У постанові суддя місцевого суду обґрунтовано визнав, що досліджені докази доводять винуватість ОСОБА_1 у порушенні встановленого Митним кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщенні через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, а саме у переміщенні готівки у сумі, що перевищує 10000 євро в еквіваленті.
Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_1 стягнення за вказане правопорушення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суддя місцевого суду не застосував стягнення у вигляді конфіскації вилученої валюти, обґрунтувавши своє рішення тим, що вилучені кошти мали законне походження, не призначались для здійснення незаконної діяльності, а конфіскація цих коштів поставить її та її сім'ю у скрутне матеріальне становище.
З огляду на наведене, суддя дійшов висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме втручання в право громадянки ОСОБА_5 на повагу власності, оскільки є непропорційним та покладає на неї «індивідуальний надмірний тягар».
Не погодившись з вказаним рішенням, представник Київської митниці Держмитслужби Захаров А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 Митного кодексу України, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, та конфіскації вилученої валюти.
На обґрунтування апеляційної скарги представник митниці зазначає, що суддя місцевого суду необґрунтовано послався на положення Європейської Конвенції, тоді як мав керуватися у даному випадку позицією Верховного суду. Вчинене ОСОБА_1 правопорушення, передбачене ст.471 МК України, посягає на встановлений державою порядок переміщення валюти через митний кордон України, нехтування яким є неприпустимим та суперечить інтересам держави. В силу положень вказаної статті, накладаючи стягнення на порушника, суд зобов'язаний застосувати стягнення у вигляді штрафу та конфіскації валюти, яка є предметом правопорушення. Крім того, суд належним чином не обґрунтував висновок, що конфіскація покладає на ОСОБА_1 «індивідуальний надмірний тягар».
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилася, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Н.В., яка підтримала апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.471 Митного кодексу України конфіскація товарів, обмежених законодавством України до переміщення через митний кордон України, є обов'язковим видом стягнення, який застосовується до осіб, які формою проходження митного контролю обрали проходження через "зелений коридор".
Чинним законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього обов'язкового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.
Посилання місцевого суду на Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» як на підставу для незастосування конфіскації вилученої валюти є необґрунтованим, оскільки жодних заборон на конфіскацію предметів порушення митних правил ні вказаною конвенцією, ні рішеннями Європейського Суду з прав людини не встановлено.
Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях (від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції») наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод критерію правомірності позбавлення майна, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.
Однак апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_1 валюти не відповідає принципу пропорційності, покладає на неї «індивідуальний надмірний тягар», порушує справедливу рівновагу між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини та не може бути застосована у даному випадку.
За даних обставин, висновок місцевого суду про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_1 валюти становить для правопорушника «індивідуальний надмірний тягар» не може вважатися обґрунтованим.
Висновок судді про необхідність застосування у даній ситуації положень п.10 ч.2 Конвенції про захист заробітної плати № 95 є безпідставним, оскільки сторона захисту не підтвердила, що розмір коштів, що залишились після вилучення валюти в розпорядженні ОСОБА_1 (11 278 долара США) не буде достатнім для її утримання та її сім'ї.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанову судді місцевого суду необхідно скасувати в частині накладеного стягнення у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, прийняти нову постанову, якою призначити ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції статті.
Підстав для скасування постанови судді в повному обсязі, як просить в апеляційній скарзі представник Київської митниці Держмитслужби, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. задовольнити частково.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині призначеного стягнення.
Прийняти нову постанову, якою накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, з конфіскацією вилученої у неї на підставі протоколу про порушення митних правил №1129/10000/20 від 25.06.2020 року валюти у розмірі 720 доларів США.
В решті постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає.
Суддя