24 травня 2021 року
м. Київ
справа №755/19418/20
провадження №22-ц/824/6522/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - Омельченка Євгена Володимировича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року /суддя Галаган В.І./
у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 36 316,28 грн. за кредитним договором б/н від 14.07.2019 року.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.07.2019 року у розмірі 29 874,74 та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн./а.с. 35-40/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом та штрафам скасувати, задовольнивши вимоги у позовну обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Боржник користувалась кредитом, значить ознайомилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилась з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Доказом наявності факту виконання вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів. До матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку, а й Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка, та інші умови кредитування. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. З Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме - його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку вона підписала власноруч. Таким чином, наголошував, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у стягнення відсотків та штрафів, оскільки такі умови сторонами погоджувались.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення частковому скасуванню з прийняттям рішення про задоволення позову у повному обсязі, на підставі наступного.
Судом встановлено, що між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 14.07.2019 року укладений кредитний договір б/н на отримання кредитної картки, шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі (3,7% в місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с. 6, 7, 15)
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст. 629 ЦК України, про те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами та ст. 598 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, позивачем надано належні докази на підтвердження обставин щодо надання відповідачу кредитних коштів, які відповідачем знімались у період липня 2019 по листопад 2020 року, відповідач знімала кредитні кошти з карткового рахунку. Зазначені обставини вказують на порушення прав Банку, які підлягають захисту через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 29 874,74 грн. (а.с. 5)
Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та штрафу, суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом та штрафу.
Суд першої інстанції вказував на те, що у цій справі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.
Такий правовий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з'ясування змісту кредитного договору.
Вказаний висновок підтримано у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 127/23025/16-ц (а.с. 39-40)
Крім того, судом першої інстанції також наголошено на тому, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими процентами у розмірі 6391, 54 грн, а також штраф у розмірі 50, 00 грн. за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», які розміщені на офіційному сайті, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву.
Разом з тим суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування (а.с. 6 зворот-7).
Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. З Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме - його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку вона підписала власноруч.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 81 ЦПК України не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту.
Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду №284/157/20 від 02.12.2020 р.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду доходить висновків про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими процентами у розмірі 6391, 54 грн, а також штраф у розмірі 50, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з ОСОБА_1 на користь апелянта підлягає стягненню 3 153, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - Омельченка Євгена Володимировича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року - скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом та штрафу, задовольнивши вимоги позову в цій частині повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, б. 11, заборгованість за кредитним договором б/н від 14.07.2019 року за простроченими процентами у розмірі 6391, 54 грн, а також штраф у розмірі 50, 00 грн., а всього на загальну суму 6 441 (шість тисяч чотириста сорок одну) гривню 54 копійки.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року - в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.07.2019 року у розмірі 29 874,74 та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, б. 11, 3 153 (три тисячі сто п'ятдесят три) гривні.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: