Головуючий у суді першої інстанції Новак Р.В.
Єдиний унікальний номер справи № 757/ 40411/18-ц
Апеляційне провадження №22ц/824/ 6509 /2021
20 травня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Савченка С.І.,Верланова С.М.
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 доНаціонального Банку України, треті особи публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та ПАТ «КБ «Хрещатик» були укладені договори:
№293D-641479 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США, із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку, від 26 листопада 2015 року . Відповідно до п. 1.1 основного договору, було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 22195,64 доларів США.
№293D-664937 банківського вкладу «Іменний» в доларах США із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку, від 25 березня 2016 року . Відповідно до п. 1.1 основного договору було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 4733,00 доларів США.
№293D-644081 банківського вкладу «Новорічний старт» в євро, із щомісячною сплатою процентів, від 07 грудня 2015 року . Відповідно до п. 1.1 основного договору було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 5719,84 євро.
№293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях, із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку, від 18 листопада 2015 року . Відповідно до п. 1.1 основного договору, було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 60000,00 грн. Додаткова угода до договору №293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях від 22 грудня 2015 року. Відповідно до п. 1.1 основного договору, було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 20000,00 грн. Додаткова угода до договору №293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях від 06 січня 2016 року . Відповідно до п. 1.1 основного договору, було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 40000,00 грн.
Станом на 23 квітня 2018 року загальна сума вкладу з нарахованими відсотками становить 892555,75 грн.
У ПАТ «КБ «Хрещатик» 05 квітня 2015 року Національним банком України введено тимчасову адміністрацію. Згодом розпочато процедуру ліквідації, у зв'язку з чим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виплачено позивачу як вкладнику гарантовану суму у розмірі 200000,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6665/16 якими було визнано протиправним та скасовано постанову Національного банку України про віднесення банку «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних.
Позивач вважає, що внаслідок незаконно прийнятих рішень про визнання Банку неплатоспроможним та запровадження процедури ліквідації, та, відповідно, вчинених протиправних дій та бездіяльності відповідача позивачу було завдано майнову (матеріальну) шкоду на загальну суму 892555,75 грн., а тому позивач, на підставі ст. 56 Конституції України, ст.ст.1166, 1173 ЦК України просить стягнути вказані кошти з відповідача на свою користь.
Від представника відповідача Національного банку України 19 серпня 2019 року надійшов відзивна позовну заяву, в якому він зазначив, що доводи позивача про стягнення суми вкладу з Національного банку України взагалі не ґрунтуються на вимогах Закону, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Від в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ « КБ «Хрещатик» 22 серпня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву.
Від представника позивача 05 листопада 2019 року надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 06 листопада 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати . Ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В апеляційній скарзі посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 20 травня 2021 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від апелянта не надходило. Представники сторін приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» були укладені договори:
№293D-641479 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США, із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку, від 26 листопада 2015 року . Відповідно до п. 1.1 основного договору, було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 22195,64 доларів США.
№293D-664937 банківського вкладу «Іменний» в доларах США із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку, від 25 березня 2016 року . Відповідно до п. 1.1 основного договору було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 4733,00 доларів США.
№293D-644081 банківського вкладу «Новорічний старт» в євро, із щомісячною сплатою процентів, від 07 грудня 2015 року. Відповідно до п. 1.1 основного договору було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 5719,84 євро.
№293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях, із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку, від 18 листопада 2015 року . Відповідно до п. 1.1 основного договору, було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 60000,00 грн. Додаткова угода до договору №293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях від 22 грудня 2015 року. Відповідно до п. 1.1 основного договору, було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 20000,00 грн. Додаткова угода до договору №293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях від 06 січня 2016 року. Відповідно до п. 1.1 основного договору, було внесено на вкладний (депозитний) рахунок 40000,00 грн.
Станом на 23 квітня 2018 року загальна сума вкладу з нарахованими відсотками становить 892555,75 грн.
Постановою Правління НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 « Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ « КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Тимчасова адміністрація була запроваджена строком із 05 квітня 2016 року до 04 червня 2016 року включно згідно з рішеннями виконавчої дирекції ФГВФО.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ « КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно зі зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.
В подальшому строк здійснення процедури ліквідації банку був подовжений строком на 2 роки із 06 червня 2018 року по 05 червня 2020 року.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виплачено позивачу як вкладнику гарантовану суму у розмірі 200000,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6665/16 якими було визнано протиправним та скасовано постанову Національного банку України про віднесення банку «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних.
Постановою Верховного Суду від 16 травня 2019 року вказані судові рішення були скасовані, справа була направлена на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачений порядок задоволення вимог кредиторів банку як на стадії процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, так і на стадії процедури ліквідації.
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та цей закон є приорітетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів закріплено ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Отже, віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних фактично унеможливило виконання своїх зобов'язань щодо виплати вкладу та відсотків позивачу.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.
Після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку.
Така правовв позиція Верховного Суду України висловлена в постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15.
У виконання положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу було виплачено гарантовану суму у розмірі 200000,00 грн., про що зазначив сам позивач у позовній заяві.
Оскільки між позивачем та ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні відносини, то стягнення суми вкладу позивачу повинно відбуватись на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача про стягнення суми вкладу як відшкодування майнової шкоди, є цілком обгрунтованим, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, зобов'язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин.
Складовими для відшкодування шкоди є а) наявність шкоди; б) протиправна поведінку заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Перераховані підстави для деліктних зобов'язань є обов'язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.
Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.
Посилання позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року , якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6665/16, якою визнано бездіяльність Національного банку України протиправною, як на підставу того , що Національний банк України має нести майнову відповідальність за зобов'язаннями неплатоспроможного банку, є необґрунтованими, оскільки вказані судові рішення скасовані Постановою Верховного Суду від 16 травня 2019 року і справа була направлена на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва .
Позивач не надав ні суду першої інстанції , ні до апеляційної скарги беззаперечних доказів щодо наявності вини відповідача у доведенні ПАТ «КБ «Хрещатик» до неплатоспроможності , а також доказів завдання позивачу шкоди , враховуючи що розмір вкладу не є розміром шкоди у розумінні ст. 1166 ЦК України, та доказів наявності причинного зв'язку між шкодою та неправомірними діями відповідача.
Суд звертає увагу на те, що позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог, посилається на положення ст. 1173 ЦК України, відповідно до якої шкода ,завдана фізичній особі незаконними рішеннями , дією чи бездіяльністю органу державної влади , органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів .
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.
Згідно ст. 4 Закону, Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і закріплено за ним на праві господарського відання.
Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Особливий статус Національного банку України визначений в Рішенні Конституційного Суду України від 26 лютого 2009 року № 6-рп/2009, відповідно до пункту 3.1 якого Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99). Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (ст. 6, 7, 24, 25, 53 Закону України «Про Національний банк України»), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (ст. 4, 29, 31, 42 Закону України «Про Національний банк України»).
Отже, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки, причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою та вини.
Також в матеріалах справи відсутні докази вини відповідача у завданні матеріальної шкоди позивачу.
Також суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» чітко визначено спеціальний, а не будь-який, порядок повернення коштів вкладникам та іншим кредиторам Банку з їх депозитних та поточних рахунків. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав гарантовану суму у розмірі 200000,00 грн., про що зазначив у позовній заяві.
З врахуванням наведеного, позивачем не доведено, що відповідачем були порушені будь-які права позивача та йому було завдано матеріальної шкоди саме Національним банком України .
Суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, врахувавши те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, факт порушення відповідачем прав позивача та завдання матеріальної шкоди останньому не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.367 ЦПК України перевіряючи під час розгляду справи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення .
Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України , суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2021 року.
Головуючий
Судді