18 травня 2021 року місто Київ
справа № 760/30978/19
апеляційне провадження № 22-ц/824/621/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Коцюрби Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва у складі судді Усатової І.А. від 13 жовтня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
Короткий зміст обставин справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качуринської О.В., посилаючись на те, що 30 серпня 2016 року головним державним виконавцем винесено постанову № 52049440 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2609/26149/12, виданим Апеляційним судом міста Києва 29 липня 2016 року, на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 боргу за договором про надання послуг.
Проте однорічний строк пред'явлення виконавчого листа на підставі статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) до виконання закінчився, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження була подана 26 серпня 2016 року, в той час як останнім днем строку було 24 серпня 2016 року.
Також скаржниця зазначала, що у виконавчому листі невірно зазначено ідентифікаційний код стягувача.
Наведені обставини стали відомі скаржниці 29 вересня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд поновити строк на звернення зі скаргою; повернути виконавчий лист № 2609/26149/12 від 29 липня 2016 року та визнати його таким, що не підлягає виконанню; скасувати постанову державного виконавця Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качуринської О.В. про відкриття виконавчого провадженні від 30 серпня 2016 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 поновлено процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що на час відкриття виконавчого провадження діяли норми Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 1404-VIII) у редакції від 2 червня 2016, якими строк пред'явлені до примусового виконання виконавчих документів встановлено протягом трьох років, а тому стягувачем не було пропущено відповідний строк.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що стягувачем було пропущено річний строк звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26 серпня 2016 року, при тому, що останнім днем на звернення було 24 серпня 2016 року.
Вказує, що суд помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 1404-VIII), прийнятого 2 червня 2016 року, оскільки строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив до набрання цим Законом чинності, а саме строк закінчився 24 серпня 2016 року, а Закон набрав чинності 5 жовтня 2016 року.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що лист із заявою про відкриття виконавчого провадження ним було подано на пошту 1 серпня 2016 року, що підтверджується відповідною поштовою квитанцією та листом виконавчої служби у якому зазначено, що з іншими заявами у серпні 2016 року він не звертався. Крім того, останнім днем на пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання є 26 серпня 2016 року.
Головний державний виконавець Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качуринська О.В. у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги є безпідставними, тому просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав. Також просила суд постановити окрему ухвалу відносно ОСОБА_2 , якою ініціювати притягнення ОСОБА_2 , як адвоката, до дисциплінарної відповідальності, заборонити адвокатську діяльність строком на один рік. Клопотання мотивовано тим, що він зловживає процесуальними правами (вводить суд в оману, подає недостовірні докази, проявляє непрофесійність як адвокат).
ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду без змін.
Головний державний виконавець Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качуринська О.В. в судове засідання не з'явилася про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 борг за договором про надання послуг в розмірі 65 554 грн. 95 коп.; три проценти річних від простроченої суми в розмірі 5 430 грн. 76 коп.; інфляційні втрати в сумі 25 763 грн. 05 коп., а всього 96 748 грн. 76 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 909 грн. 76 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 1 029 грн. 76 коп.
29 липня 2016 року на примусове виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року видано виконавчий лист № 2609/26149/12.
Постановою головного державного виконавця Сквирського районного відділу державної виконавчої служби (нині - Сквирський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) Качуринської О.В. від 30 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2609/26149/12.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV"Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У пункті 1 частини 2 статті 22 наведеного Закону України "Про виконавче провадження" передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина 1 статті 58).
Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом(пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки)).
5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
Згідно з пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII свідчить про те, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Для цього пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII (від 02 червня 2016 року) до виконавчих документів, пред'явлення до виконання за якими сплив на час набрання ним чинності.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" (№ 1404-VIII) набрав чинності лише 5 жовтня 2016 року, в той час як оскаржувана постанова державного виконавця винесена 30 серпня 2016 року, а тому помилково вважав, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання становить три роки.
Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що стягувачем ОСОБА_2 було пропущено річний строк звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження, оскільки остання зареєстрована державною виконавчою службою 26 серпня 2016 року, при тому, що останнім днем на звернення було 24 серпня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року, яким було стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 , набрало законної сили 25 серпня 2015 року.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на день ухвалення судового рішення) строк на пред'явлення виконавчого документу до виконання становив один рік і такий строк встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили, тобто у даному випадку - з 26 серпня 2015 року.
Згідно із частиною 1 статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до частини 2 статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що початком перебігу строку для пред'явлення виконавчого листа № 2609/26149/12 до виконання є 26 серпня 2015 року, а закінченням однорічного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання - 26 серпня 2016 року.
Наявні в матеріалах справи докази відправлення стягувачем ОСОБА_2 заяви про відкриття виконавчого провадження від 1 серпня 2016 року (том 1 а.с. 45.46), реєстрація такої заяви Сквирським районним відділом державної виконавчої служби 26 серпня 2016 року (том 1 а.с. 171,183-184), дають підстави для висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущений не був, а тому постанова головного державного виконавця Качуринської О.В. про відкриття виконавчого провадження є правомірною.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.
Також колегія суддів вважає необхідним зазначити, що посилання ОСОБА_1 у своїй скарзі на невідповідність ідентифікаційного коду суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 , зазначеного у виконавчому листі, не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Таке питання може бути вирішене шляхом виправлення описки у виконавчому документі.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування судового рішення через неправильне застосування норм матеріального права
та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 з інших підстав.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про постановлення відносно ОСОБА_2 окремої ухвали, то колегія суддів вважає за необхідне залишити дане клопотання без задоволення.
Згідно з частиною 2 статті 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Судом апеляційної інстанції не встановлено процесуальних порушень ОСОБА_2 , які давали б підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 28 травня 2021 року.
Головуючий
Судді: