09 грудня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участю:
особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 ,
захисників особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - адвокатів Куси Л.І.,
Романюка Є.В.,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій міститься і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винний у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10.200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 19.06.2020, о 22:50 год., керуючи транспортним засобом ?КІА", д.н.з. НОМЕР_1 , по пр-ту Романа Шухевича в м. Києві при зміні напрямку руху під час перестроювання не переконався, що це буде безпечним, не надав перевагу в русі транспортному засобу "Хюндай", д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по тій самій смузі на яку він перестроювався, що призвело до пошкодження указаних транспортних засобів, завдання матеріальних збитків та порушення вимог п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України.
Також, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, керував наведеним транспортним засобом у вказану дату та час за тією ж адресою з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, відмовився у встановленому законом порядку, у присутності двох свідків, у зв'язку з чим своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що пропущений з поважних причин, оскільки справу було розглянуто у його відсутність, а про час, дату і місце розгляду справи його не було повідомлено, копію ж оскаржуваної постанови ним отримано лише 25.09.2020, а тому він і звернувся зі скаргою лише 05.10.2020.
В обґрунтування апеляційних вимог на судове рішення ОСОБА_1 вказує, що висновок суду про належне його сповіщення про час і місце розгляду справи не відповідає дійсності, оскільки жодних повідомлень про час і місце розгляду справи він не отримував, чим був позбавлений права бути присутнім в судовому засіданні під час розгляду даної справи, подавати свої клопотання, надавати заперечення та докази на спростування інкримінованого йому правопорушення.
На його переконання, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 429598 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема у ньому відсутні відомості про особу, що здійснила зіткнення; відсутні відомості про водія, з яким відбулося зіткнення; відсутні прізвища, адреси свідків і потерпілих; відсутні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та/або зазначення про відмову надання пояснень, чи надання пояснень на окремому аркуші, - що порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Посилається, що постанова суду в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що матеріали справи не містять акту огляду водія на стан сп'яніння, на якому б була зафіксована його відмова чи згода пройти відповідний огляд на місці, а на відеозаписі з бодікамер патрульних поліцейських, що міститься в матеріалах справи, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у закладі охорони здоров?я - не зафіксований, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на стан визначення алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров?я.
Посилається ОСОБА_1 і на те, що письмові пояснення свідків є неналежними доказами у справі, оскільки дані пояснення викладені в заздалегідь заготовлених бланках одного змісту та заповнені одним почерком, більше того, з цих пояснень не вбачається, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а лише підтверджується обставина його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у спосіб, передбачений процесуальним законом, неявка якого в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та в його інтересах захисників Куси Л.І та Романюка Є.В. на підтримку доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводів апеляційної скарги в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги, слід дійти наступних висновків.
Згідно зі ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
На виконання вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду, орган (посадова особа) вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Як регламентують положення ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.
Дані вимоги закону під час судового провадження справи за протоколами про адміністративні правопорушення від 19.06.2020 судом першої інстанції дотримані, оскільки в матеріалах справи, що надійшла до Дніпровського районного суду м. Києва 06.07.2019 (а.с. 11), наявні судові повістки від 08.07.2020 та 04.08.2020 про сповіщення ОСОБА_1 про дату час і місце розгляду відомої йому справи за протоколами про адміністративні правопорушення (а.с. 1, 2) на 29.07.2020 та 27.08.2020 (а.с. 12, 13), відповідно, з доставлянням відповідних SMS-повідомлень на номер мобільного телефону ОСОБА_1 (а.с. 51, 52), що слід вважати належним його сповіщенням, коли і було прийнято судове рішення 27.08.2020 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням відповідного стягнення (а.с. 14, 15).
А тому, порушень норм ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, з урахуванням рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", де Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, добросовісно користуючись наданими їм процесуальними правами та неухильно виконуючи процесуальні обов?язки, що знайшло своє відображення у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 0870/8014/12 - суд апеляційної інстанції не вбачає, вважаючи, що ОСОБА_1 використовував свої права у даному провадженні на власний розсуд, у тому числі право бути присутнім у судовому засіданні.
Постанова суду була направлена ОСОБА_1 , згідно супровідного листа від 01.09.2020, з дотриманням вимог ст. 285 КУпАП (а.с. 16), яка оприлюднена в Єдиному реєстрі судових рішень 02.09.2020.
Водночас, виходячи з повідомлення Дніпровського районного суду м. Києва за вих. № 755/9425/20/31715/51/2020 від 13.11.2020 про те, що поштова кореспонденція після ухвалення постанови щодо ОСОБА_1 відправлялася з затримкою у зв?язку з відсутністю належного фінансування та забезпечення суду поштовими марками (а.с. 50) та того, що ОСОБА_1 є юридично необізнаною особою, - слід задовольнити клопотання останнього про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 27.08.2020 щодо нього, ще і за тим, що постанова суду була отримана ним 25.09.2020, а апеляційну скаргу до місцевого суду він подав - 05.10.2020 (а.с. 19).
Апеляційний суд переглядає справу в межах обставин, що викладені у протоколі//протоколах про адміністративні правопорушення, визнані судом доведеними, за доводами апеляційної скарги, підтриманими у суді апеляційної інстанції, як указано в ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративні правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, за порушення ним п.п. 2.5, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України за обставин, викладених в постанові, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.11.2020 ОСОБА_1 відмовився від підтримання апеляційних вимог щодо скасування постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 27.08.2020 в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за порушення ним п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, а тому докази в цій частині не перевіряє і суд апеляційної інстанції.
Що стосується позиції сторони захисту щодо відсутності належних та допустимих доказів щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - то вона на увагу не заслуговує за таким.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 429597 від 19.06.2020, в означений день в 22 год. 50 хв. в м. Києві по пр-ту Романа Шухевича, 9, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом "КІА", д.н.з. НОМЕР_1 , по пр-ту Романа Шухевича в м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Правильність викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, засвідчили своїми підписами свідки-поняті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 1), які і в поясненнях від 19.06.2020 вказали, що в їх присутності водій відмовився від проходження огляду на стан сп?яніння у встановленому Законом порядку в медичному закладі (лікаря-нарколога) (а.с. 5).
Крім того, як додатково пояснила свідок ОСОБА_5 19.06.2020, вона разом з чоловіком відпочивали біля магазину по пр-ту Шухевича, 11-А, коли почули удар машини і побігли на місце ДТП.
В автомобілі, який скоїв ДТП, перебували два чоловіки, які перебували у нетверезому стані.
На пропозицію працівників поліції, які приїхали за їх викликом, водію запропонували пройти тест за допомогою приладу "Драгер", але водій відмовився (а.с. 9).
Працівником поліції було виписано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), що відповідає вимозі п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів
для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, а також водія ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом (а.с. 6).
Твердження ОСОБА_1 та захисника його інтересів - адвоката Романюка Є.В. щодо незаконності та необґрунтованості постанови з огляду на те, що матеріали справи не містять акту огляду водія на стан сп'яніння, на якому б була зафіксована його відмова чи згода пройти відповідний огляд на місці, а на відеозаписі з бодікамер патрульних поліцейських, що міститься в матеріалах справи, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у закладі охорони здоров?я не зафіксований, - не є переконливими, оскільки акт огляду на стан сп?яніння складається тільки у разі проведення такого огляду як вказує п.п. 3 п. 1 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішній справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 № 1408/27853, з послідуючими змінами і доповненнями, а з переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, що міститься в матеріалах справи (а.с. 10), видно, що працівники поліції в присутності вказаних двох свідків пропонували ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану алкогольного сп?яніння на місці ДТП за допомогою приладу "Драгер", який в категоричній формі відмовився від проходження такого огляду в присутності цих свідків, не виказуючи і бажання пройти такий огляд і у закладі охорони здоров?я - КМНКЛ "Соціотерапія", куди було виписано направлення на ім?я ОСОБА_1 для проходження такого огляду (а.с. 4), не скористався таким правом ОСОБА_1 і самостійно.
При цьому, як видно з відеозапису, ОСОБА_1 не ставив під сумнів наявність сторонніх свідків-понятих, у присутності яких він відмовився від проходження огляду на стан сп?яніння, правильність встановлення осіб яких він також не оспорював.
За викладеним, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для виклику в судове засідання свідків-понятих подружжя ОСОБА_4 , у тому числі з підстав, що ОСОБА_4 перебував у масці при засвідченні відмови ОСОБА_7 від проходження огляду на стан сп?яніння, що є правильним в умовах дії Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", якою установлений карантин на всій території України, карантину, проте надав стороні захисту час для їх опитування у порядку, що передбачений п. 7 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", чим захисник//захисники не скористалися.
Дійсно, порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського у разі відмови особи від проходження такого огляду регламентовані положеннями ст. 266 КУпАП, п.п. 6, 7 Розділу І, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858.
Проте, згідно відеозапису досліджуваних подій, ОСОБА_7 перебуває для пересічних свідків-понятих подружжя ОСОБА_4 в очевидному стані алкогольного сп?яніння та відмовляється від проходження огляду на визначення цього стану у встановленому законом порядку в присутності свідків, при тому, що його відмова мала свідомий та категоричний характер, - у зв?язку з чим є незрозумілою позиція захисту з твердженнями, що ОСОБА_7 начебто не відмовлявся від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп?яніння.
Є безґрунтовними і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що письмові пояснення свідків-понятих є неналежними доказами у справі через те, що дані пояснення викладені в заздалегідь заготовлених бланках одного змісту, заповнені одним почерком та не містять даних, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, - оскільки ці доводи сторони захисту носять узагальнюючий характер, на противагу чому, згідно переглянутого відеозапису, підстав сумніватися у тому, що свідки-поняті не зрозуміли відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп?яніння, що і викладено у поясненнях, - не має, як і те, що свідкам-понятим подружжю ОСОБА_4 ОСОБА_1 вказував, що він не керував транспортним засобом, які до того ж були очевидцями, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто був водієм, який відмовився від проходження огляду на стан сп?яніння, коли вони прибули безпосередньо на місце після ДТП та викликали працівників поліції.
Отже, обґрунтування зазначені в апеляційній скарзі, що підтримані стороною захисту у суді апеляційної інстанції, про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - є непереконливими, конкретних висновків не містять та спростовується доказами, які наявні в матеріалах справи та перевірені в апеляційному порядку з дотриманням вимог закону.
За наведеним, на підставі аналізу за досліджуваними доказами, у їх сукупності, слід дійти висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції - не встановлено.
У рішенні по справі "О?Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07.07.2016 № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або за відмову від проходження огляду з метою виявлення такого стану.
Притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, встановлених судом, буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що є ефективним.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено у межах санкцій ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП з дотриманням положень ч. 2 ст. 36 КУпАП.
За викладеним, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року щодо нього.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10.200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька