20 травня 2021 року
м. Чернівці
справа № 715/1547/14-ц
провадження №22-ц/822/562/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б.
секретаря Вовкун Н.Ю.
учасники справи:
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , ОСОБА_3
апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 лютого 2021 року, головуючий у першій інстанції Цуренко В.А.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2021 року звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у справі.
Зазначав, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року у справі № 715/1547/14-ц в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором №1391pv21-07 від 07 серпня 2007 року, що станом на 23 травня 2014 року становить 3 177 567 грн. 20 коп., з яких строкова заборгованість по основному боргу кредиту 29 700 дол. США (347 938,47 грн.), прострочена заборгованість по основному боргу кредиту 21 300 дол. США (249 531,63 грн.), строкова заборгованість по процентах 521,33 дол. США (6 107,43 грн.), прострочена заборгованість по процентах 47 524,10 дол. США (556 749,58 грн.), пеня за простроченими кредитними коштами 2017 240,09 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на нерухоме майно земельну ділянку площею 0,2000 га, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Валя Кузьмина, кадастровий номер №7321080500:01:002:0348 цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку площею 0,0424 га, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Валя Кузьмина, кадастровий номер № 7321080500:01:002:0386 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належать ОСОБА_2 на праві приватної власності, за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Бушкевича А.В. від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження№52500573 з виконання виконавчого листа №715/1547/14-ц, виданого Глибоцьким районним судом Чернівецької області 10 грудня 2014 року.
08 червня 2017 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
12 жовтня 2020 року відбулись електронні торги (https://prozorro.sale/auction/UA-EA- 2020-09-28-000001-b) з продажу лоту № GL1N419094 про відступлення права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», оформлені протоколом електронного аукціонну № UA-EA-2020-09-28-000001-b, згідно якого переможцем визначено ОСОБА_1 із найвищою пропозицією в сумі 347 867,75 грн.
Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 30 жовтня 2020 року.
Просив замінити стягувана (первісного кредитора) з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на процесуального правонаступника (нового кредитора) ОСОБА_1 у справі № 715/1547/14-ц щодо виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у справі залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 лютого 2021 року скасувати та поставити нове судове рішення про задоволення заяви про зміну стягувача.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що відступлення права вимоги було здійснено Публічним акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», що ліквідується, відповідно до спеціального законодавства, яке не містить заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.
Внаслідок переходу прав вимоги ОСОБА_1 не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржників, оскільки за умовами договору має право вимагати сплати вже існуючого боргу без можливості нарахування додаткових процентів та неустойки, як це міг роботи первісний кредитор.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у справі, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.55, ч.1,5 ст.442, ч.1 ст.512 ЦПК України, ч.1 ст.1054 ЦК України, ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» на дійшов висновку про відсутність підстав для заміни стягувача у справі.
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитора Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_1 , який не може надавати фінансові послуги, не може бути належним правонаступних кредитодавця у спірних правовідносинах.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року у справі № 715/1547/14-ц в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором №1391pv21-07 від 07 серпня 2007 року, що станом на 23 травня 2014 року становить 3 177 567 грн. 20 коп., з яких строкова заборгованість по основному боргу кредиту 29 700 дол. США (347 938,47 грн.), прострочена заборгованість по основному боргу кредиту 21 300 дол. США (249 531,63 грн.), строкова заборгованість по процентах 521,33 дол. США (6 107,43 грн.), прострочена заборгованість по процентах 47 524,10 дол. США (556 749,58 грн.), пеня за простроченими кредитними коштами 2017 240,09 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на нерухоме майно земельну ділянку площею 0,2000 га, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Валя Кузьмина, кадастровий номер №7321080500:01:002:0348 цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку площею 0,0424 га, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Валя Кузьмина, кадастровий номер № 7321080500:01:002:0386 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належать ОСОБА_2 на праві приватної власності, за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Бушкевича А.В. від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження№52500573 з виконання виконавчого листа №715/1547/14-ц, виданого Глибоцьким районним судом Чернівецької області 10 грудня 2014 року.
08 червня 2017 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» відкликано банківську ліцензію.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2015 року №230 розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та делеговано повноваження ліквідатора банку.
12 жовтня 2020 року відбулись електронні торги (https://prozorro.sale/auction/UA-EA- 2020-09-28-000001-b) з продажу лоту № GL1N419094 про відступлення права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», оформлені протоколом електронного аукціонну № UA-EA-2020-09-28-000001-b, згідно якого переможцем визначено ОСОБА_1 із найвищою пропозицією в сумі 347 867,75 грн.
Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 30 жовтня 2020 року.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови
Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Зазначена норма кореспондується з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм, зокрема пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається вибуття кредитора.
Заміна кредитора можливе поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.
При такій заміні кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, а її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржниками, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
З наведених норм права слідує, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.
За загальним правилом відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №45/646/11 (провадження № 14-222цс18) та від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).
У той же час процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені статтею 46 спеціального Закону, є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строку виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо.
Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.
При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку.
Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.
Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги (стаття 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури (в редакції, яка діяла до 21 листопада 2016 року), було унормовано, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 листопада 2016 року № 2526 «Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» у пункті 5.11 глави 5 розділу V цього Положення виключені слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)».
Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 30 жовтня 2020 року за результатами проведення 12 жовтня 2020 року електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується.
Положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання на конкурсних засадах будь-яким суб'єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.
При цьому, враховуючи відкликання Національним банком України 17 грудня 2015 року банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», а також наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав фізичних осіб на участь у торгах з продажу прав вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» законодавством не визначені.
В той же час Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.
Положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не містять заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, є пріоритетними щодо інших нормативних актів України.
ОСОБА_1 не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
Вказаний висновок узгоджується із висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц та від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частин першої, третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - протокол електронного аукціону) перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами (умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги), а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно надав оцінку укладеному між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 30 жовтня 2020 року на предмет його недійсності за відсутності оспорення, зазначивши, що ОСОБА_1 , не може бути належним правонаступником кредитодавця.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 наведено правовий висновок про те, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 Господарського процесуального кодексу України (статті 77-82, 89 ЦПК України), тобто за перевірки та оцінки доказів, наданих в обґрунтування відповідної заяви, зокрема їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути дана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеній статтею 204 ЦК України. Суд вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 923/151/17, в якій суд касаційної інстанції з посиланням на позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, визнав правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача, подану фізичною особою, яка не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах, оскільки з укладенням договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з положеннями законодавства.
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст.442 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених ст.55 ЦПК України. У цьому випадку приписи ст.442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями ст.55 цього Кодексу. Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі ст.55 ЦПК України.
У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що обумовлено у ч.5 ст.442 ЦПК України.
Подібних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у п.6.18 постанови від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене ухвала Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 лютого 2021 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 лютого 2021 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у справі задовольнити.
Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит» правонаступником Малихіним Іваном Ігоровичем у справі № 715/1547/14-ц щодо виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Дата складання повного судового рішення 27 травня 2021 року.
Головуючий Н.Ю. Половінкіна
О.О. Одинак
І.Б. Перепелюк