27 травня 2021 року м. Чернівці
справа № 722/1893/20
провадження 822/575/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів : Владичана А.І., Литвинюк І.М.
секретар Герман Я.І.
розглянувши апеляційну скаргу Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Південно -Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2021року в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Південно -Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Злого Романа Миколайовича
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Південно -Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Злого Р.М.
Скаргу обґрунтовував тим, що в провадженні державного виконавця Сокирянського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Злого Р.М. перебуває виконавче провадження №46103329 з примусового виконання виконавчого листа Сокирянського районного суду виданого на підставі рішення №722/2176/14-ц від 03.11.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей в розмірі Ѕ частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.09.2014 року і до повноліття дітей.
В процесі примусового виконання вказаного рішення, у зв'язку із наявною заборгованістю по сплаті аліментів, сукупний розмір якої станом на березень 2018 року склав 60933,27 грн., державним виконавцем Злим Р.М. 19.03.2018 року винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження божника у праві виїзду за межі України та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
В подальшому 11.01.2019 року та 04.02.2019 року державним виконавцем Злим Р.М. повторно винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вважав, що вказані постанови прийняті всупереч вимогам п.10 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути встановлено у разі якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
Відповідно до інформаційної довідки ФОП ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_1 працює водієм на міжнародних маршрутах.
Окрім цього, 08.02.2019 року державним виконавцем Злим Р.М. винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 та зазначено, що штраф необхідно сплатити на користь держави у розмірі 43573,19 грн.
Натомість, відповідно до п.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» штрафи стягуються з боржника у порядку, передбаченому законом і перераховуються стягувачу.
Просив визнати протиправними та скасувати постанови прийняті у виконавчому провадженні №46103329 з примусового виконання виконавчого листа Сокирянського районного суду виданого на підставі рішення №722/2176/14-ц від 03.11.2014 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.09.2014 року і до повноліття дітей :
-про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за межі України, винесену 11.01.2019 року ;
-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 19.03.2018 р., 04.02.2019 р;
-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 19.03.2018 р.н;
-про накладення штрафу від 08.02.2019 р. на ОСОБА_1 в розмірі 43573,19 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2021року Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Злого Романа Миколайовича - задоволено частково.
Скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, винесену 19.03.2018 року старшим державним виконавцем Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Чернівецькій області Злим Р.М. у виконавчому провадженні №46103329.
Скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, винесену 11.01.2019 року старшим державним виконавцем Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Чернівецькій області Злим Р.М. у виконавчому провадженні №46103329.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця в частині скасування постанови старшого державного виконавця від 11.01.2019 року у виконавчому провадженні №46103329 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 43573,19 грн. - провадженням закрито.
В задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Сокирянський районний відділ державної виконавчої служби Південно -Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) просить скасувати ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2021року в частині скасування постанови від 19.03.2018р. та постанови від 11.01.2019р. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України у виконавчому провадженні №46103329.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає ухвалу суду в оскаржуваній частині незаконною, оскільки вона була винесена на підставі неповного з'ясування та недоведеності всіх обставин, що мають істотне значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що дана ухвала прийнята судом з порушенням вимог ч.5 ст.441 ЦПК України «суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника», так як заява боржника ОСОБА_1 не являється вмотивованою, оскільки подана до суду з приховуванням істотних обставин, що вплинули на прийняття рішення.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення. Посилається на те, що доводи Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Південно -Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 19.01.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Сокирянського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2/722/497/14 виданого 18.11.2014 року Сокирянським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у розмірі Ѕ частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.09.2014 року і до повноліття дітей.
19.03.2018 року старшим державним виконавцем Злим Р.М. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1
19.03.2018 року старшим державним виконавцем Злим Р.М. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Того ж дня, старшим державним виконавцем Злим Р.М. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, користування зброєю та праві полювання ОСОБА_1 , до погашення ним заборгованості зі сплати аліментів.
30.10.2018 року старшим державним виконавцем Злим Р.М. винесено постанову про звернення стягнення заборгованості зі сплати аліментів на доходи боржника ОСОБА_1
15.01.2019 року старшим державним виконавцем Злим Р.М. винесено постанову про арешт коштів боржника.
11.01.2019 року старшим державним виконавцем Злим Р.М. повторно винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
04.02.2019 року старшим державним виконавцем Злим Р.М. повторно винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами ОСОБА_1 , до погашення заборгованості зі сплати аліментів.
08.02.2019 року старшим державним виконавцем Злим Р.М. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 43573,19 грн. у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.
24.01.2020 року старшим державним виконавцем Злим Р.М. винесено постанову про звернення стягнення заборгованості зі сплати аліментів на доходи боржника ОСОБА_1
27.05.2020 року старшим державним виконавцем Злим Р.М. винесено постанову про арешт коштів боржника.
07.04.2021 року старшим державним виконавцем Злим Р.М. винесено постанови №5914 та №5915 про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у керуванні транспортними засобами, яке було встановлене постановами від 19.03.2018 року та від 04.02.2019 року.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій державного виконавця. Відповідно до змісту скарги та заявлених вимог заявник, зокрема, не погоджується з винесеними державним виконавцем постановами про встановлення тимчасового обмеження його прав.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із ч.1 ст. 71 Закону № 1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом.
06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.
Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону № 1404-VIII cтрок обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев'ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пунктів 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Аналіз норм права, якими керувався державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов, дає підстави для висновку про те, що достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення факту наявності заборгованості по аліментах за певний період, передбачений законом, та в певному розмірі.
Судом встановлено, що згідно довідки-розрахунку державного виконавця Злого Р.М. заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів, станом на січень 2021 року складає 108689,57 грн., яка за сукупним розміром перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Державний виконавець ОСОБА_7 , діючи в межах своїх повноважень та вимог Закону №1404-VIII, зобов'язаний був вжити всіх заходів щодо примусового виконання рішення суду в повному обсязі. Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець правомірно виніс постанови про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним.
Задовольняючи частково скаргу та скасовуючи постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 19.03.2018 року та від 11.01.2019 року, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 щодо надання послуг водія автобуса на міжнародних маршрутах, що також підтверджується ліцензією серії АГ №586953 від 05.10.2011 року, встановлені державним виконавцем Злим Р.М. обмеження у праві виїзду боржника за межі України порушують його право на працю та фактично позбавляють його єдиного й основного джерела існування.
Однак, суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на те, що відповідно до частини десятої статті 71 Закону № 1404-VIII, в разі якщо тимчасове обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування, не може бути застосовано тимчасове обмеження боржника лише у праві керувати транспортними засобами, а не у праві виїзду за межі України.
Суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до ч.5 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Однак, матеріали справи не містять такої заяви. Крім того ч.ч. 1-4 ст.441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Однак, судом не враховано, що предметом розгляду є скарга на дії державного виконавця, а не подання державного виконавця про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України. Отже, застосування судом положень ст.441 ЦПК України в даному випадку є безпідставним та помилковим.
Апеляційний суд дійшов висновку що державний виконавець, який діяв виключно в межах своїх повноважень та вимог Закону, встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, правомірно виніс постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а тому ухвалу суду в частині оскарження слід скасувати та в задоволені скарги в цій частині - відмовити.
На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Південно -Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) слід стягнути 454грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Південно -Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) задовольнити.
Ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2021року в частині скасування постанови від 19.03.2018 року та постанови від 11.01.2019 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за межі України, винесену старшим державним виконавцем Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Чернівецькій області Злим Романом Миколайовичем у виконавчому провадженні №46103329 скасувати.
В задоволенні скарги в цій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Південно -Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 454грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення - 28 травня 2021 року.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді: А.І. Владичан
І.М. Литвинюк