Справа № 636/3293/19 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/2178/21 Доповідач: ОСОБА_2
27 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 07 травня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 ,
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 07 травня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 до 05.07.2021 року, визначено обвинуваченому заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 400 гривень.
Обвинувачений, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з покладенням обрв'язків. Свої вимоги обгрунтовує тим, що свідки та потерпілі допитані, тиск на учасників не здійснював та не збирається цього робити, тривалий час перебуває під вартою. Має міцні соціальні зв'язки, стає на шлях виправлення, має постійне місце проживання. Готовий знаходитися за місцем мешкання з родичами та виконувати покладені судом обов'язки.
Вислухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Суд першої інстанції згідно оскаржуваної ухвали встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з чим погоджується колегія суддів, враховуючи, що на даний час ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»). Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів проти власності, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. Обвинувачений неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, що додатково підтверджує наявність ризику вчинення нового злочину.
Посилання обвинуваченого на наявність у нього родичів, місця проживання в даному конкретному випадку недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних прав та обов'язків в разі обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу. Наявність вказаних обставин не гарантує належної поведінки ОСОБА_6 з урахуванням даних про його особу.
ОСОБА_6 вказує, що свідки та потерпілі допитані, тиск на учасників не здійснює. Але за змістом мотивувальної частини ухвали вбачається, що суд встановив ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, що передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тоді як посилання в ухвалі на ризики, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є помилковим. Крім того, ризик перешкоджання кримінальному провадженню взагалі не був заявлений прокурором у клопотанні, але вказані обставини не спростовують обгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, в даному провадженні наявні підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та апеляційні доводи обвинуваченого не спростовують вказаних висновків.
Колегією суддів будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 07 травня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді