25 травня 2021 року
м.Харків
справа № 646/9283/18
провадження № 22-ц/818/2443/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого : Хорошевського О.М.
суддів колегії: Бурлака І.В., Яцини В.Б.
за участі секретаря - Пузікової Ю.С.
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року, постановлене суддею Єжовим В.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав, відступлення права вимоги за іпотечним договором, купівлі-продажу майнових прав, відступлення права вимоги за іпотечним договором - недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом, який в подальшому уточнили (31.08.2020) а.с.176 т.с 2 та просили:
-визнати недійсним Договір №919/К від 19.10.2018 купівлі-продажу майнових прав, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 ;
-визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 2008/1207/55-013-Z-1 від 29.12.2007, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 19 жовтня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за реєстровим № 1083.;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 05.12.2018, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;
-визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 2008/1207/55-013-Z-1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 05.12.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. за реєстровим № 7094
-скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5 , в номер запису обтяження 5417987 (спеціальний розділ), вид обтяження заборона на нерухоме майно, об'єкт нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:14537560;
-скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 прав іпотекодержателя номер запису про іпотеку (спеціальний розділ), об'єкт нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 14537560.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу майнових прав №919/К від 19.10.2018 року за кредитним договором №2008/1207/55-013 від 29.12.2007, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 на підставі протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-08-01-000100-b від 20.09.2018, вчинено сторонами з дефектом суб'єктного складу, на підставі цього договору відбулась заміна кредитодавця з учасника ринків фінансових послуг ПАТ «Дельта Банк» на фізичну особу, фактично сторонами вчинено договір факторингу, що, на думку Позивачів, є порушенням норм цивільного права, а саме: ст. ст.203, 215, 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку», ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зазначили те, що наступні правочини, що були укладені між Відповідачами, на думку Позивачів, вчинені без достатньої правової підстави та є похідними від договору купівлі-продажу майнових прав №919/К від 19.10.2018 за кредитним договором №2008/1207/55-013 від 29.12.2007, який підлягає визнанню судом недійсним, а тому наступні правочини не створюють жодних правових наслідків.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Визнано Договір № 919/К купівлі-продажу майнових прав від 19.10.2018, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 - недійсним. Визнано Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 2008/1207/55-013-Z-1 від 29.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Носовою О.В., за реєстровим № 618, 29 грудня 2007 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за реєстровим № 1083, 19 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 - недійсним. Визнано Договір купівлі-продажу майнових прав від 05.12.2018, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - недійсним. Визнано Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 2008/1207/55-013-Z-1, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Носовою О.В., за реєстровим № 618, 29 грудня 2007 рокку, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. за реєстровим № 7094 05 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - недійсним. Рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 обтяжень в номер запису про обтяження 5417987 (спеціальний розділ), вид обтяження: заборона на нерухоме майно, об'єкт нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 14537560 - скасовано Рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 прав іпотекодержателя в номер запису про іпотеку 5417977 (спеціальний розділ), об'єкт нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 14537560 - скасовано. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.
18 травня 2021 року ОСОБА_4 подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30.01.2019 року
Апеляційна скарга вмотивована тим, що договір купівлі-продажу майнових прав є правочином за умовами якого Банк передав ОСОБА_5 , а остання прийняла у власність майнові права. Вказаний договір не є договором факторингу, а є договором відступлення прав вимоги (цесії). Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС у справі 591/4552/14.
У листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 28-2886/17 від 3.02.2017 року організаторам відкритих торгів (аукціонів) щодо учасників відкритих торгів (аукціонів) з продажу прав вимог за кредитними договорами або договорами забезпечення виконання зобов'язання, повідомляється таке: «З моменту набрання чинності рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.11.2016 року № 2526, придбавати права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання за результатами проведення відкритого конкурсу мають право не тільки банки та небанківські фінансові установи, а й інші юридичні особи, які не віднесені до банків та небанківських фінансових установ, а також фізичні особи. Таким чином, продаж прав вимог за кредитними договорами або договорами забезпечення виконання зобов'язання не може здійснюватися боржникам та/або вручителям за такими договорами. У зв'язку з зазначеним звертаємо увагу організаторів відкритих торгів (аукціонів) на необхідність допущення до участі у відкритих торгах (аукціонах) з продажу прав вимоги за кредитними договорами або договорами забезпечення виконання зобов'язання усіх юридичних та фізичних осіб, крім боржників та/або поручителів за відповідними договорами».
Такими чином, ОСОБА_5 є належним учасником аукціону та покупцем за договором цесії.
Також, звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції безпідставно послався на відсутність в Протоколі аукціону посилання на продаж договору іпотеки, оскільки при купівлі прав вимоги з основним договором до покупця переходить право і на іпотечний договір.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наголошують на тому, що відповідно до п.1.1 Договору №919/К купівлі-продажу майнових прав від 19.10.2018 рою предметом цього Договору сторони AT «Дельта Банк» та ОСОБА_5 визначили, що до складу Прав, вимог належать вимоги за кредитним та іпотечним договором, та на інших підставах, наведених ; Додатку №1 до цього Договору. У зв'язку з ненаданням відповідачами Додатку №1 до Договору № 919/К від 19.10.2018 р суд правомірно виходив із того, що такою підставою є також рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2014 року, за яким склад права вимоги кредитора полягає погашенні, стягненні або поверненні Боржниками грошових коштів в сумі 649 131,85 грн. Між тим, до складу Прав вимог за пунктом 1.1 Договору №919/К купівлі-продажу майнових прав від 19.10.2018 року сторони віднесли і права вимоги, які в силу ст. 1054 ЦК України належать виключно стороні за кредитним договором, кредитодавцю (банку) або іншій фінансовій установі. Так, до складу Права вимоги сторони віднесли ті, що існували та/або можуть виникнути майбутньому, що за умовами кредитного договору полягає в нарахуванні відсотків за весь час користування кредитом, стягненні пені. При цьому, ОСОБА_5 не є учасником ринку фінансових послуг і не може бути кредитодавцем.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 як фізична особа в силу ст.1054 ЦК України, ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не є кредитодавцем, оскільки не є учасником ринку фінансових послуг, у неї відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг, а відтак склад Права вимоги, що визначили АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 в п.1.1. оспорюваного договору, може належати новому кредитору виключно особі, яка є учасником ринку фінансових послуг, на підставі договору факторингу. Таким чином, оспорюваний договір №919/к купівлі-продажу майнових прав від 19.10.2018 року укладено із дефектом суб'єктного складу, оскільки за змістом предмета цього договору, визначені правовідносини сторін, в тому числі, в праві вимоги, що може виникнути в майбутньому, застосування реституції сторін за недійсним кредитним договором, в силу законодавства можуть існувати виключно між учасниками ринку фінансових послуг, що в силу ст. 203, ст. 215, ст. 1079 ЦК України надає підстави суду для визнання такого правочину недійсним. З огляду на вищевикладене, суд зробив висновок, що Договір 919/К купівлі-продажу права вимоги від 19.10.2018, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 , становить зміст правовідносин за договором факторингу.
Проте такі висновки суду не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Розглядом справи встановлено, що 29.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», яке є правонаступником АТ «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2008/1207/55-013 від 29.12.2007, за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 90000 доларів США з кінцевим строком повернення до - 29.12.2017.
В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором 29.12.2007, між АТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки №2008/1207/55-013-Z-1, посвідчений ПН ХМНО Носовою О.В, зареєстрованого в реєстрі за № 618.
29.12.2007 між АТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №2008/1207/55-013-Р-1.
25.05.2012 між ВАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого АТ «Сведбанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» прийняв право вимоги за кредитним договором № 2008/1207/55-013 від 29.12.2007, договором іпотеки №2008/1207/55-013-Z-1, та договором поруки №2008/1207/55-013-Р-1
20.05.2014 Червонозаводським районним судом м. Харкова було прийнято рішення в цивільній справі за № 646/3304/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь АТ «Дельта Банк» в солідарному порядку в сумі 649131,85 грн з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Рішення ц кому було звернуто до виконання та відкриті виконавчі провадження №45608853, боржником є ОСОБА_1 , та виконавче провадження № 45608627, боржником у якому є ОСОБА_2
Постановою Правління Національного Банку України від 02.10.2015 № 664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийнято рішення №181 за яким розпочато здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В., строком на 2 роки з 05.10.2015 роки до 04.10.2017 року включно. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20.02.2017 року №619, відповідно до якого продовжено строки здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04.10.2019 роки.
Відповідно до листа АТ «Дельта Банк» від 02.08.2018 вих. № 555/30 заборгованість за кредитним договором станом на 01.07.2018 р. склала 2 362 328,61 грн.
20.09.2018 року через електронний майданчик оператора PROZORO були проведені електронні торги лот в ЕТС номер F11GL31314, за результатом яких було складено Протокол електронного аукціону №UA-EA-2018-08-01-000100-b. Переможцем за яким визначено ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 . Початкова ціна лоту: 2362328,61 грн. Ціна продажу лоту: 1 124000 грн. Найменування активів (майна) лоту (склад лоту): право вимоги за кредитним договором № 2008/1207/55-013 від 29.12.2007 року, укладеним з фізичною особою. Забезпечення: трикімнатна квартира, загальною площею - 146,10 кв.м., житловою - 96,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . Іпотекодавцем є фізична особа. Майнові права за даним кредитним договором були обтяжені на користь третьої осои, наразі здійснюється робота щодо зняття обтяжень.
19.10.2018 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-08-01-000100-b від 20.09.2018 між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 був укладений Договір № 919/К купівлі-продажу майнових прав.
Відповідно до п. 1.1 за цим Договором в поряду та на умовах, визначених цим договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/ або можуть виникнути в майбутньому та які включають:
- право вимоги до Боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі - Боржники), які виникли за укладеними договорами (надалі - укладені договори) та /або інших підставах наведених у Додатку №1 до цього Договору (надалі - Право вимоги);
- право оскаржувати недійсність або припинення Прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-кого з боржників у судовому та позасудовому порядку;
- право звертатись до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника Прав вимоги та/або кредитора за Правами вимоги, які передбачені законодавством та Укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись Боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців Боржників умовах, визначене, тощо;
- право власності за Правами вимоги, а також інші права кредитора за Правами вимоги, в тому числі, ті, які виникають в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації Боржника них цим Договором, на підставі цього Договору;
- право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у Додатку №1 до цього Договору або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності Укладених договорів, тощо;
- інші права, що пов'язані або випливають із Прав вимоги. Надалі за текстом - Майнові права».
П.1.3. цього Договору сторони домовились, що ціна продажу Майнових прав складає 1 124 000 грн., які Покупець сплачує до укладання договору.
Відповідно до Розрахунку заборгованості АТ «Дельта Банк» загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 19.10.2018 складав 2737944,07 грн, з яких: 62 336,05 дол. США - тіло кредиту; 29 808,46 дол. США - нараховані відсотки; 154 520,97 грн -пеня.
19.10.2018 між АТ «Дельта Банк» та громадянкою ОСОБА_6 був укладений договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 2008/1207/55-013-Z-1 від 29.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Носовою О.В., за реєстровим № 618, 29 грудня 2007 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за реєстровим № 1083 19 жовтня 2018 року.
На підставі укладеного договору відступлення права вимоги за іпотечним договором №2008/1207/55-013-Z-1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на користь ОСОБА_5 зареєстроване обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно та змінено відомості іпотекодержателя.
22.10.2018 року Листом № 6982/1 АТ «Дельта Банк» Боржників було повідомлено про відступлення прав вимоги на користь ОСОБА_5
05.12.2018 між фізичною особою ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, ціна продажу 1124000 грн.
Відповідно до Додатку №1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 05.12.2018 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 19.10.2018 складав 2 737 944,07 грн, з яких: 62 336,05 дол. США - тіло кредиту; 29 808,46 дол. США - нараховані відсотки; 154 520,97 грн - пеня.
Крім того, 05.12.2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладний договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 2008/1207/55-013-Z-1, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Носовою О.В., за реєстровим № 618, 29 грудня 2007 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. за реєстровим № 7094 05 грудня 2018 року.
На підставі укладених договорів між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено зміни щодо іпотекодавця на ОСОБА_4
ОСОБА_5 листом повідомила Боржників про відступлення Прав вимог ОСОБА_7 (том. 1 а.с 22-23).
В подальшому за ОСОБА_4 на підставі іпотечного застереження та надісланої вимоги Боржникам про усунення порушення зобов'язання за кредитним договором (том 1.а.с.24) зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наголошували на тому, що між ПАТ «Дельта-Банк» та ОСОБА_5 було укладено саме договір факторингу, оскільки ОСОБА_5 не надає фінансових послуг тому вона не мала права брати участь у торгах.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону № 2664-ІІІ фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов'язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов'язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.
Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.
Вирішуючи правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 по справі №906/1174/18 дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.
Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.
Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з'ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.
Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.
Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.
Зміст зобов'язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.
На момент укладання спірного договору ПАТ «Дельта-Банк» перебувало у процедурі ліквідації, а тому реалізація його активів здійснювалась на відкритих торгах (аукціоні) шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання відповідно до норм Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-IV «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-IV), пункту 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку та нормативно-правових актів Фонду.
19 жовтня 2018 року за результатами проведення електронних торгів на електронному майданчику ТОВ «НВП «Інформаційні технології» ОСОБА_8 придбала право вимоги за вказаними вище кредитним договором та іпотечним договором, що підтверджується протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-08-01-000100-b.
Із наведеного вбачається, що за результатами торгів ПАТ «Дельта Банк» визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов'язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.
Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.
Що стосується суб'єктного складу вказаних правочинів, то учасниками цесії виходячи зі змісту статей 512-518 ЦК України можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи. Натомість зі змісту частини першої статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини п'ятої статті 5 Закону № 2121-III слідує, що суб'єктний склад факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України), та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.
Щодо розмежування за предметом вказаних договорів, то предметом відступлення за договором цесії може бути право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги) (стаття 1078 ЦК України).
Розмежування зазначених договорів можливо здійснити і за їх формою, оскільки правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). У свою чергу, вимоги до договору факторингу визначені у статті 6 Закону № 2664-ІІІ, оскільки у пункті 3 частини першої статті 49 Закону № 2121-ІІІ факторинг визначено кредитною операцією.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, а метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
Ще однією відмінністю між цесією і факторингом є те, що при цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 ЦК України). Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
За результатами перегляду судових рішень у справі №906/1174/18 Велика Палата ВС дійшла висновку, що попередній кредитор перебуває у процедурі ліквідації, тому продаж прав вимоги за кредитним договором та іпотечним договором новому кредитору, не є фінансуванням банку новим кредитором. Також судом зазначено, що договір укладено на підставі проведеного аукціону (торгів) за результатами якого Банк визначив переможця та продав йому право вимоги виконання боржниками зобов'язань за кредитним та забезпечувальним зобов'язанням. Такими чином предметом договору є відступлення прав вимоги за плату. Метою є отримання коштів для розрахунку Банку зі своїми кредиторами в процесі ліквідації.
Враховуючи, що ця обставина суттєво відрізняла справу від інших, розглянутих раніше ВП ВС оскільки, за своєю природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним Банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, такий договір не може бути віднесений до договорів факторингу.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку сформованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі 465/646/11, конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній власник Банк був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
Отже, за правилами ст.ст. 514, 516, 517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, ОСОБА_5 мала право, як фізична особа, брати участь в електронних торгах із продажу права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором.
При цьому укладенні спірні договори про відступлення права вимоги від 19 жовтня 2018 року відповідають вимогам статей 512, 513, 514 ЦК України та є договорами відступлення права вимоги, а не договором факторингу, а тому, відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання їх недійсними.
Доводи позовної заяви про те, що ОСОБА_5 не може бути належним кредитором за похідними зобов'язаннями за кредитним договором, оскільки не має генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, тому не може приймати участі у відкритих торгах щодо реалізації права вимоги за кредитним договором, зобов'язання за яким позичальник має виконувати в іноземній валюті, не заслуговує на увагу, оскільки на передачу права вимоги за кредитною заборгованістю новий кредитор не зобов'язаний мати ліцензію на здійснення валютних операцій.
Посилання відзиву на апеляційну скаргу на те, що п.1.1 Договору №919/к від 19.10.2018 продавець продав, а покупець прийняв у власність майнові права які можуть виникнути у майбутньому і ця обставина свідчить про укладення сторонами саме договору факторингу судова колегія не приймає.
Зазначеним пунктом договору №199/К передбачено порядок отримання належного за зобов'язанням. Про збільшення обсягу зобов'язання при цьому не йдеться.
Оскільки інші угоди та реєстрації які оспорюється позивачами пов'язані з недійсністю договору №919/К від 19.10.2018 року укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 , у їх задоволенні необхідно відмовити у зв'язку з відсутністю ознак недійсності договору №919/К.
Беручи до уваги вище викладене судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
За правилами ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_4 було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 6548,50 грн.
Керуючись ст.ст. 158, 367, 368, 374-376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -задовольнити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав, відступлення права вимоги за іпотечним договором, купівлі-продажу майнових прав, відступлення права вимоги за іпотечним договором - недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 6548,50 грн.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.01.2019 року у вигляді арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони її відчуження та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі: здійснювати реєстрацію місця проживання, місця перебування чи зняття з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі будь-яких осіб, чи їхнього виселення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.М.Хорошевський
Судді І.В.Бурлака
В.Б.Яцина
Повний текст постанови складено 28.05.2021