ІМЕНЕМ України
27 травня 2021 року
м. Харків
Справа № 638/6450/19
Провадження № 22-ц/818/3194/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Хорошевського О.М.
суддів - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Істок» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2020 року, постановлене суддею Аркатовою К.В., у справі за позовом Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив :
У травні 2019 року КС «Істок» звернулась до суду з позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про споживчий кредит № ДКХ-2069 від 19.04.2018 року у розмірі 29587,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі заяви на вступ до КС «Істок» від 19.04.2018 року та рішення спостережної ради КС про делегування правлінню повноважень спостережної ради № 21 від 20.07.2004 року, відповідача прийнято в члени КС «Істок». В той же день відповідач сплатив вступний внесок та обов'язковий пайовий внесок, таким чином відповідач набув членства в КС «Істок». 19.04.2018 року відповідач подав до позивача заяву про отримання кредиту, на що кредитним комітетом позивача прийнято рішення про надання відповідачу кредиту. Того ж дня, між позивачем та відповідачем укладений Договір про споживчий кредит № ДКХ-2069. У зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору за останнім утворилась заборгованість на загальну суму 29587,25 грн..
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Істок» заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 6189 грн 19 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Істок» суму сплаченого судового збору у розмірі 401 грн 84 коп.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі КС «Істок» просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати як незаконне, необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скарга містить посилання на те, що судом першої інстанції помилково застосовано закон, який не підлягає застосуванню, що є підставою для скасування рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 ) - адвоката Надобко Т.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Переглядаючи законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачкою умов кредитного договору призвело до порушення нею встановлених зобов'язань, при цьому відповідачкою не оспорюється сума боргу у розмірі 6189 грн 19 коп. Проте, оскільки відповідачка є особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що підтверджується відповідними документами, договір між позивачем та відповідачем укладено 19.04.2018 року, а початком особливого періоду на території України є 18 березня 2014 року, на відповідачку саме як військовослужбовця має вищевказаним Законом розповсюджується право про не нарахування штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за кредитними договорами, а також на не нарахування процентів за користування кредитом, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по відсотках, штрафів, інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.
Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває до теперішнього часу.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Водночас статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає підстави стверджувати, то у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.
У постановах Верховного Суду, від 14 лютого 2018 року у справі №131/1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14 лютого 2018 року у справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21 лютого 2018 року у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св18); від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) зроблено висновки, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймав.
Даний висновок суду узгоджується із відповіддю Генерального штабу Головного Управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу збройних сил України від 01.10.2015 року № 322/2/8417 відповідно до якого, виходячи з положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачка є військовослужбовцем, учасником бойових дій, КС «Істок» не повинна була нараховувати ОСОБА_1 штрафні санкції, пеню за невиконання зобов'язань та проценти за користування кредитом.
Оскільки відповідачкою надано суду копію військового квитка № НОМЕР_1 про проходження контрактної військової служби, що підтверджує її статус військовослужбоваця, колегія суддів вважає за необхідне застосувати у спірних правовідносинах пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»..
Судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції такі норми не порушені та зроблено законний та обгрунтований висновок.
Суд першої інстанції оцінивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Істок» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - О.М. Хорошевський
А.В. Котелевець
Судді О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення складено 27.05.2021.