Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/489/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 307 (229-1) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
26.05.2021 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.05.2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження за №12021120000000090 від 19.03.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,.
У підготовчому судовому засіданні ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 11 липня 2021 року включно.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_8 не працює, тобто не має постійного джерела доходу. Не має зареєстрованого місця проживання, не одружений. Раніше судимий за кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних речовин, на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із продажем наркотичних засобів.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Виходячи з встановлених обставин жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти встановленим ризикам, водночас більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та завдань кримінального провадження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу районного суду та обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим. Зокрема є не обґрунтованими доводи суду про те, що перебуваючи на свободі існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, відстоювання власної правової позиції є передумовою для впливу на свідків, знищення, ховання або спотворення доказів які мають істотне значення для встановлення обставин справи, тобто ускладнить і затягне досудове розслідування та ін..
Однак, із матеріалів доданих до клопотання не вбачається наявність обґрунтування вказаних ризиків. Не надано інформації, яка б давала підстави стверджувати про те, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Не враховано те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, від органів досудового розслідування не переховувався, був затриманий працівниками поліції за місцем свого постійного проживання, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, розкаюється, у вчиненому, активно сприяє органам досудового розслідування у розслідуванні вказаного злочину, має на утриманні малолітню дочку та хвору матір.
Крім того, не враховано те, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Кіровським районним судом м. Кіровограда, ОСОБА_8 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого у складі організованої групи, однак, в подальшому органами досудового розслідування було змінено кримінально-правову кваліфікацію та відносно ОСОБА_8 було виділено матеріали в окреме кримінальне провадження.
Всі ці факти суд мав врахувати при продовженні запобіжного заходу. Також, захисник вважає, що суд мав перевірити також обґрунтованість підозри.
Захисник вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що жоден інший більш м'якший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідача, в дебатах захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційні вимоги та просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши надані судом першої інстанції виділені матеріали, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановила, що зазначені вимоги кримінального закону районним судом належно дотримані.
Ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 відповідає вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
-недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішене під час підготовчого судового засідання. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Перевіркою доводів апеляційної скарги захисника, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна. При цьому обвинувачений офіційно не працевлаштований та не має офіційних заробітків. Крім того, раніше неодноразово судимий за кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних речовин, та знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів.
Колегія суддів враховуючи вказані обставини, вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки виходячи з встановлених даних в їх сукупності, обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні, з метою зміни їх показів на свою користь. Враховуючи зазначене, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, з метою запобігання встановленим ризикам у даному кримінальному провадженні, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду має забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого, який притягувався до кримінальної відповідальності, до затримання не працював, а також серйозність пред'явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або змінені запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , як про це просить сторона захисту.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 має на утриманні доньку та матір на утриманні, то такі доводи не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не зменшують їх та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження.
Беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а тому ухвалу суду першої інстанції, залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.05.2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4