Провадження № 33/803/696/21 Справа № 179/225/21 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.
25 травня 2021 року м. Дніпро
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Зінчука Валерія Дмитровича у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Гейка Валерія Івановича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 454 гривні.
Згідно з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 14 лютого 2021 року о 11.00 год. в смт Магдалинівка по пров. Каштановому керував автомобілем «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло), і на порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, згідно якого “водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин”, від проходження у медичному закладі відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився в присутності двох свідків.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник Гейко В.І. в інтересах ОСОБА_1 15 квітня 2021 року, тобто поза межами строку апеляційного оскарження, подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та поновити строк, постанову скасувати та закрити провадження у справі через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В якості доводів пропуску строку на оскарження апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 був присутній при розгляді справи, однак судом проголошено лише резолютивну частину постанови, повний текст постанови отримано 18 березня 2021 року та 23 березня 2021 року була направлена апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції. Однак, 08 квітня 2021 року Дніпровським апеляційним судом повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 , як вважає захисник, через відсутність клопотання про поновлення строку.
Отже, доводи клопотання зводяться до того, що повний текст було отримано 18 березня 2021 року та в десятиденний строк оскаржено постанову шляхом направлення апеляційної скарги поштою, а відтак строк на думку апелянта пропущено з поважних причин.
В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм процесуального і матеріального права, а відтак підлягає скасуванню. Звертається увага на те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, а лише стояв поруч з ним. В апеляційній скарзі наголошується на тому, що поліцейські почали закидати ОСОБА_1 те, що він керував автомобілем без пристебнутого ременя безпеки, проте на відмову ОСОБА_1 у керуванні автомобілем розпочався конфлікт, в ході якого було застосовано щодо ОСОБА_1 та його небіжа кайдани та обшук автівки. Після чого, поліцейський знайшовши свідків почав пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, однак через протиправну поведінку він відмовився. Указується на порушення права на захист та недопустимість доказів у справі.
Також, в апеляційній скарзі указується на те, що судом неправильно застосовано ст. 130 КУпАП в редакції 07.07.2016, а не в тій, яка діяла на момент інкримінованого порушення, не роз'яснено право на користування правою допомогою. Залишено поза увагою суду й те, що поліцейські не виписали направлення на медичний огляд.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Зінчук В.Д. підтримали подану апеляційну скаргу, просили поновити строк та подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції та задовольнити апеляційну скаргу з підстав наведених, в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши позицію ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Зінчука В.Д., перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи клопотання та апеляційної скарги, дійшов такого висновку.
Відповідно ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Ці вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції не дотримані, оскільки матеріали справи не містять відповідну відмітку щодо надіслання або негайного вручення копії постанови ОСОБА_1 ..
Наявними матеріалами підтверджено, що ОСОБА_1 отримав копію постанови суду першої інстанції 18 березня 2021 року та подав апеляційну скаргу, яка йому була повернута через пропуск строку та відсутність клопотання про його поновлення, 23 березня 2021 року.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе поновити адвокату в інтересах ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження постанови суду та розглянути апеляційну скаргу по суті.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту в частині недоведеності наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є неспроможними та спростовуються наявними в матеріалах справи фактичними даними.
Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; письмовим поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , розпискою ОСОБА_4 про отримання від працівників поліції автомобілю “Опель Вектра” д.н.з. НОМЕР_1 та зобов'язання не передавати автомобіль ОСОБА_1 до його повного протверезіння.
Зазначені докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння та доведеності його вини у його вчиненні.
Поряд з цим, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не заперечувалось те, що він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Твердження апелянта про те, що працівниками поліції була порушена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпідставними.
Що стосується доводів адвоката про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, то вони є необґрунтованими.
Так, 01.07.2020 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень” від 22.11.2018 № 2617-VIII, яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.
Зокрема, у зв'язку з набранням чинності цього Закону відповідальність за керування транспортними засобами в тому числі в стані алкогольного сп'яніння була закріплена у статті 286-1 КК України, а стаття 130 КУпАП змінена.
Однак, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року, виключено положення, які змінювали ст. 130 КУпАП та включали до КК України ст. 286-1.
Закон України № 720-IX від 17 червня 2020 року 3 липня 2020 року набрав законної сили.
З 03 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 22 листопада 2018 № 2617-VIII, тобто в редакції до 1 липня 2020 року.
Отже, суд першої інстанції розглядаючи матеріали справи щодо ОСОБА_1 застосував правильний закон, а саме редакцію ч. 1 ст. 130 КУпАП /№ 1446-VIII від 07.07.2016/.
Яких-небудь інших доводів, які б свідчили про необґрунтованість висновку суду в апеляційній скарзі не приведено, як і не зазначено адвокатом та ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги стосовно відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є неспроможними та такими, що спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи і суд апеляційної інстанції їх розцінює як намагання ОСОБА_1 ввести суд в оману з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
За таких обставин, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
При апеляційному розгляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд також дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням особи ОСОБА_1 , інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту є необґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника Гейка Валерія Івановича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 , задовольнити.
Поновити захиснику Гейку Валерію Івановичу в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року, щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника Гейка Валерія Івановича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Н.В. Коваленко