Справа № 715/402/21
Провадження № 2/715/209/21
27 травня 2021 року смт. Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Цуренка В.А.,
секретар судового засідання Оршевська С.М.
за участю представника позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Державного реєстратора Волоківської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області Придій Марії Георгіївни, третя особа: Головне управління держгеокадастру у Чернівецькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування права власності на земельну ділянку, -
ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.12.2003 року ОСОБА_3 була власницею земельної ділянки, площею 0,1649 га., яка розташована в с. Чагор, Глибоцького району, Чернівецької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7321087900:01:003:0055. 17.08.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування земельної ділянки, який посвідчений державним нотаріусом Глибоцької державної нотаріальної контори Тимофтій Л.М. та зареєстровано в реєстрі за №1987. Відповідно до вищезазначеного договору дарувальник подарувала, а обдаровуваний прийняв у дар земельну ділянку, площею 0,06 га., яка розташована в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7321087900:01:003:0055.
При укладенні даного договору земельна ділянка площею 0,1649 га. була поділена на 0,1049 га., яка залишилася у власності ОСОБА_3 , та 0,06 га., яка була подарована ОСОБА_5 . Відповідно цим двом земельним ділянкам було присвоєно окремі кадастрові номери.
Згодом ОСОБА_4 було змінено цільове призначення даної земельної ділянки, площею 0,06 га. «з ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд».
23.08.2007 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,06 га., шляхом укладення Договору купівлі - продажу земельної ділянки, який був посвідчений державним нотаріусом Глибоцької державної нотаріальної контори Тимофтій Л.М. та зареєстровано в реєстрі за №2742. В результаті укладення договору купівлі - продажу позивач став власником земельної ділянки, площею 0,06 га., яка розташована в с. Чагор, Глибоцького району, Чернівецької області, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий №7321087900:01:003:0558.
Після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_2 07.09.2007 року, отримав Державний акт серії ЯЕ№332553, яким підтверджується право власності на земельну ділянку, площею 0,06 га., цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за №010781200650.
Маючи намір здійснити продаж даної земельної ділянки, ОСОБА_2 , в листопаді 2020 року, звернувся до приватного нотаріуса в м. Чернівцях для отримання інформації та переліку документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу, однак дізнався, що земельна ділянка із кадастровим №7321087900:01:003:0558 відсутня на Публічній кадастровій карті України та перенесена в архів ще у 2017 році, що підтверджується викопіюванням із Публічної кадастрової карти України. Згодом, ОСОБА_2 стало відомо про те, що його земельна ділянка, площею 0,06 га. знову об'єднана із суміжною земельною ділянкою, площею 0,1049 га., яка належить на праві власності ОСОБА_3 , та останній присвоєно кадастровий №7321087900:01:003:0055, який діяв до укладення договору дарування у 2005 році.
В результаті на момент подання даної позовної заяви ОСОБА_3 , знову стала власницею об'єднаної земельної ділянки, площею 0,1649 га., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг якого додається.
Зважаючи на викладене просить суд ухвалити рішення, яким витребувати земельну ділянку, площею 0,06 га., цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7321087900:01:003:0558) з незаконного володіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ). Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,1649 га., цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7321087900:01:003:0558).
26 березня 2021 року державний реєстратор Волоківської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області Придій М.Г. направила до суду відзив на позов, в якому зазначила, що не визнає себе відповідачем по даній справі. Вказувала, що діє згідно норм чинного на момент реєстрації законодавства, в її діях немає факту порушення. Тому просить суд відмовити в задоволенні позову в частині висування її як відповідачки по справ.
08 квітня 2021 року представниця позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 направила до суду заву про збільшення позовних вимог та позовну заяву в новій редакції в якій просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50663262 від 15.01.2020, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку, площею 0,1649 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7321087900:01:003:0055). Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку, площею 0,1649 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7321087900:01:003:0055) із закриттям розділу в державному реєстрі речових прав. Скасувати кадастровий №7321087900:01:003:0055 та державну реєстрацію в автоматизованій системі держаного земельного кадастру даних про право власності на земельну ділянку, площею 0,1649 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувати земельну ділянку, площею 0,06 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).
В судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 підтвердила обставини, викладені в позовній заяві, просила суд зміненні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, проте направила до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову, справу просить розглядати без її участі.
Відповідач державний реєстратор Волоківської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області Придій М.Г. в судове засідання не з'явилася, проте направила до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову у частині позовних вимог в яких вона визнається відповідачем.
Представник третьої особи Головне управління держгеокадастру у Чернівецькій області, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, жодних клопотань до суду не направляв.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №063161 від 29.12.2003 року ОСОБА_3 була власницею земельної ділянки, площею 0,1649 га., яка розташована в с. Чагор, Глибоцького району, Чернівецької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7321087900:01:003:0055.
17.08.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,06 га., яка розташована в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7321087900:01:003:0055, який посвідчений державним нотаріусом Глибоцької державної нотаріальної контори Тимофтій Л.М. та зареєстровано в реєстрі за №1987.
При укладенні договору дарування земельна ділянка площею 0,1649 га. була поділена на 0,1049 га., яка залишилася у власності ОСОБА_3 , та 0,06 га., яка була подарована ОСОБА_5 . Відповідно цим двом земельним ділянкам було присвоєно окремі кадастрові номери, що підтверджується збірними кадастровими планами.
Згодом ОСОБА_4 було змінено цільове призначення даної земельної ділянки, площею 0,06 га. «з ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд».
23.08.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,06 га., яка розташована в с. Чагор, Глибоцького району, Чернівецької області, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий №7321087900:01:003:0558, який посвідчений державним нотаріусом Глибоцької державної нотаріальної контори Тимофтій Л.М. та зареєстровано в реєстрі за №2742.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №332553 від 07.09.2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0600 га., яка розташована в с. Чагор, Чернівецького (колишнього Глибоцького) району, Чернівецької області, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за №010781200650, кадастровий №7321087900:01:003:0558.
ОСОБА_2 , в листопаді 2020 року, звернувся до приватного нотаріуса в м. Чернівцях для отримання інформації та переліку документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу, та дізнався, що земельна ділянка із кадастровим №7321087900:01:003:0558 відсутня на Публічній кадастровій карті України та перенесена в архів ще у 2017 році, що підтверджується викопіюванням із Публічної кадастрової карти України.
Згодом, ОСОБА_2 стало відомо про те, що земельна ділянка, площею 0,06 га. знову об'єднана із суміжною земельною ділянкою, площею 0,1049 га., яка належить на праві власності ОСОБА_3 , та останній присвоєно кадастровий №7321087900:01:003:0055, який діяв до укладення договору дарування у 2005 році.
У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі осіб.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд враховує, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Визначення поняття майна надано у статті 190 ЦК України, якою встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є не споживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю, за змістом, є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України (Постанова у справі № 6-2233цс16 від 21.12.2016 р.), визначено, що згідно закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
За таких обставин, факт вибуття земельної ділянки, площею 0,06 га., з володіння ОСОБА_2 без його волі підтверджується відсутністю відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про його право власності на земельну ділянку площею 0,06 га., кадастровий № 7321087900:01:03:0558.
Пунктами 19, 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що застосовуючи положення ст.387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
У відповідності до ст. 387 ЦК України та частини 3 ст.12 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
В даному випадку, доказами, якими підтверджується наявність права власності на земельну ділянку є договір купівлі - продажу земельної ділянки від 23.08.2007 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№332553від 07 вересня 2007 року, який було отримано після укладення договору.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові №183/1617/16 від 14.11.2018 року звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю також зазначено у п. 89 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16- ц)-
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Враховуючи вище викладене змінені позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію та державної реєстрації підлягають задоволенню частково, в частині 0,06 га. В іншій частині площі спірної земельної ділянки позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки реєстрація іншої частини земельної ділянки за відповідачкою ОСОБА_3 не порушують права та законні інтереси позивача.
Вирішуючи позовні вимоги до державного реєстратора Волоківської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16 дійшла висновку про те, що спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, скасування рішення державного реєстратора на підставі якого був внесений запис до Державного реєстру про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Отже, позовна вимога про визнання дій протиправними та скасування рішення не може бути звернена до державного реєстратора, а звертається до особи, яка порушує право власності. Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 01.04.2020 року у справі №520/13067/17.
Спір у ОСОБА_2 виник саме з ОСОБА_3 з приводу порушення останньою права власності позивача на майно внаслідок наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 .
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
Отже, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не можуть бути звернені до державного реєстратора, якого позивач визначив співвідповідачем. Державний реєстратор зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Дана правова позиція викладена у Постанові Верхового Суду від 01.04.2020 року у справі №520/13067/17.
Також судом зазначається, що кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, і в частині скасування державної реєстрації на земельну ділянку ОСОБА_3 в повному розмірі (тобто в розмірі 0,1649 га), вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню (оскільки підлягають задоволенню тільки в розмірі 0,06 га, про що зазначено вище), позовна вимога про скасування кадастрового номера задоволенню також не підлягає.
Інші доводи позивача не спростовують висновків суду та не дають підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 125,126 ЗК України, ст. ст. 316, 319, 387, 388 ЦК України, керуючись ст. ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Витребувати від ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) земельну ділянку, площею 0,06 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 50663262 від 15.01.2020 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7321087900:01:003:0055) в частині 0,06 га.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7321087900:01:003:0055) в частині 0,06 га.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст судового рішення виготовлено 28 травня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.
Суддя: