Справа № 643/16262/20
Провадження № 2/643/1472/21
25.05.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Поліщук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Холод К.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
До суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, на підставі ст. 405 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2010, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г., належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Право власності на житло зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 13.08.2011 позивач уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , та за її згодою відповідач був зареєстрований за вказаною адресою. На теперішній час у квартирі зареєстровано 4 особи: вона, ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , та їх малолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21.06.2018 шлюб між нею та відповідачем розірвано, та з відповідача стягнуті аліменти на утримання дітей. Ще в грудні 2017 року у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин відповідач забрав усі свої особисті речі, залишив житло за місцем реєстрації і став жити за іншою, невідомою позивачу адресою. З цього часу відповідач спірним житлом не цікавиться, за квартиру не сплачує, до квартири не приходить, ні з позивачем, ні з дітьми не спілкується ніяким чином. Розгляд справи про розірвання шлюбу та стягнення аліментів відбувався без участі відповідача. Позивач зазначає, що відповідач не проживає у належній їй на праві власності квартири без поважних причин з 2017 року, перешкод у користуванні житлом йому не чинилися, залишив житло добровільно.
Ухвалою судді від 02.11.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, зазначивши, що у належній їй на праві власності квартири не проживає з грудня 2017 року, забрав з квартири свої особисті речі, залишив житло добровільно.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, в зв'язку з чим суд визнає неявку відповідача в судове засідання неповажною та вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно положень ст.280 ЦПК України.
Суд, заслухавши позивача, покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.03.2010, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г. р. № 2224, позивачу належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу, копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
13.08.2011 був укладений шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_8 .
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21.06.2018 у праві № 643/1749/18 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище - ОСОБА_8 , та з відповідача стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей.
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб та Інформації з реєстру територіальної громади м. Харкова, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 11.04.2012, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 30.12.2014, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 03.04.2012.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що відповідач у спірному житловому приміщенні не проживає з січня 2018, перешкод у користуванні житлом відповідачу не чинилися.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні з листопада 2018.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до положень ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником або законом.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні встановлено, що Відповідач тривалий час, більше року, не проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Відсутність відповідача за місцем реєстрації понад року підтверджується зібраними у справі доказами, показами свідків.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлена наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 128-131, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 28.05.2021.
Суддя: Т. В. Поліщук