Справа №639/6446/20
Провадження №2/639/365/21
13 травня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретаря - Волкової С.І.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_3 і просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у червні 2007 року між позивачем та відповідачем виникла домовленість, на прохання онуки, яка у 2007 року мала шлюбні відносини з відповідачем, щодо реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Останній був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , але фактично жодного дня за даною адресою ОСОБА_3 не мешкав. Його речей за вказаною адресою відсутні. Де знаходиться та мешкає відповідач позивачу не відомо. ОСОБА_2 з 1992 року є власницею квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування № 5-4062 від 06.11.1992 року. Відповідач даною квартирою не користується і не мешкає у ній фактично з 2007 року, його особистих речей там немає. Останньою відомою адресою реєстрації та мешкання відповідача є вказана адреса. Позивач зазначає, що у ході підготовки документів для подання до суду був зроблений адвокатський запит до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області щодо надання інформації відносно того чи були/наявні звернення до райвідділу про бажання відповідача вселитися до помешкання. Відповіді на час подачі позову отримано не було. Реєстрація ОСОБА_3 у квартирі за вказаною адресою створює перешкоди в користуванні житловим приміщенням, оскільки позивач вимушена сплачувати зайві комунальні послуги та позбавлена можливості отримати субсидію. За цих обставин позивач бажає визнати ОСОБА_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що перебуває у власності позивача та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
У зв'язку з викладеним позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.11.2020 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Призначено судове засідання.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.12.2020 року заяву позивача ОСОБА_2 про виклик свідків у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задоволено. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, надала вступне слово, посилаючись на обставини, викладені в позові та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_3 згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з'явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.03.2021 року, зазначеній в протоколі судового засідання, проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, покази свідків, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 06.11.1992 року є власницею квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 5-4062 від 06.11.1992 року, що вбачається з копії договору, копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.7,9). Вказані відомості також підтверджуються копією довідки КП «ХМБТІ» Харківської міської ради від 04.10.2019 року (а.с.8).
Відповідно до копії акту від 12.07.2010 року, складеного сусідами позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 зареєстрований, однак не проживає з 10.07.2007 року по теперішній час (а.с.10).
У відповідь на адвокатський запит представника позивача відділом поліції №1 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області щодо надання інформації відносно того, чи надходили до відділу поліції звернення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу вчинення перешкод йому у користуванні приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 повідомлено про відсутність таких заяв/повідомлень.
Згідно з копією довідки Департаменту реєстрації Харківської місткої ради про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 03.09.2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 з 24.07.2007 року зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_5 , 1984 року народження, та дітей ОСОБА_9 , 2005 року народження, ОСОБА_10 , 2009 року народження (а.с.15). Вказані відомості також підтверджуються довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 22.10.2020 року, яка отримана судом 28.10.2020 року (а.с.18).
Допитана у якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_11 в судовому засіданні надала пояснення, що проживає у спірній квартирі, однак відповідача ОСОБА_12 бачила 2 рази в житті ще в 2007 році, як знайомого сестри, однак він жодного дня не проживав у спірній квартирі, був зареєстрований зі згоди позивача за проханням її племінниці, яка з ним планувала вступити в шлюб, однак цього не відбулось.
Свідок ОСОБА_4 , повідомив суду, що доводиться сусідом позивачу, проживає у квартирі АДРЕСА_4 більше 30 років, однак ОСОБА_3 ніколи не бачив, хоча й приходить до сусідів в квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 в гості, чужих речей в квартирі немає, про будь-які сварки йому нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_6 , повідомила суду, що доводиться позивачу сусідкою, часто спілкується з нею та її сім'єю, оскільки проживає в квартирі АДРЕСА_5 все життя, і може стверджувати, що в квартирі позивача та в цьому будинку вона жодного разу не бачила відповідача.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (пункт другий вказаної статті). Право приватної власності, згідно частини четвертої наведеної статті Основного закону України, є непорушним.
Зазначені положення кореспондуються з вимогами статті 319 ЦК України, відповідно до якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною першою статті 321 вказаного кодексу визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Згідно з ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтями 77, 78, 79 ЦПК України встановлено правила визначення належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.
Так, судом на підставі досліджених доказів встановлено, що власник квартири АДРЕСА_3 позивач ОСОБА_2 має певні перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження належною їй власністю, право позивача порушено, оскільки реєстрація місця проживання відповідача - ОСОБА_3 за даною адресою тягне додаткові витрати з боку позивача та порушує її конституційне право щодо розпорядження майном. При цьому, відповідач не має права власності на вищевказану квартиру, у спірній квартирі ніколи з 2007 року не проживав, не є членом родини позивача та зареєстрованих за вказаною адресою осіб, в судове засідання не з'явився та протилежного не довів, відзив на позов не подавав та не повідомляв суд про поважність причин його непроживання за адресою реєстрації. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Враховуючи наведене, відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» на підставі судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням органом реєстрації зняття з реєстрації особи проводиться без додаткового ухвалення рішення суду.
На підставі викладеного і керуючись Конституцією України, ст. ст. 317, 319, 383, 391 ЦК України, ст.ст.64, 150, 156 ЖК УРСР,Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 01.12.1999 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 28.05.2021 року.
Суддя Н.В.Баркова