справа № 415/2675/21
провадження № 3/415/873/21
"26" травня 2021 р. м. Лисичанськ
Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Відділу поліції № 3 Сєвєродонецького районного управління поліції ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,-
26 лютого 2021 року о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , який протягом року, а саме постановою Лисичанського міського суду від 19.08.2020 був підданий адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, повторно, знаходячись за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , висловлювався на адресу останньої грубою нецензурною лайкою, внаслідок чого завдав шкоди її психічному здоров'ю.
У судове засідання, призначене ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, причини його неявки суду не відомі, клопотань, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України" (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Також у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарна Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами…Таким чином, неодноразова неявка позивача, яким було ініційовано судовий спір, без поважних причин у судове засідання цілком об'єктивно була розцінена судами, як зловживання сторони своїми процесуальними правами, що є неприпустимими.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відмітка у ньому про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Лисичанському міському суді (протокол підписано ОСОБА_1 власноруч), з моменту складання протоколу (26.02.2021) по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з'явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП та уникнення відповідальності за правопорушення.
Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
На думку суду неодноразова неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності до суду, яка повинна добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які відповідно до ст. 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими, та які повністю доводять провину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного ст. ДОП ВП № 3 СРУП ГУНП в Луганській області ОСОБА_3 - ОСОБА_1 пояснення надав на окремому аркуші, зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1).
З письмових пояснень ОСОБА_1 , досліджених в судовому засіданні, вбачається що 26 лютого 2021 року о 10 годині 00 хвилин вони з колишньою дружиною ОСОБА_2 , знаходилися за місцем сумісного мешкання: АДРЕСА_1 . В процесі розмови між ними виник конфлікт, в ході якого він висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, агресивно себе поводив, ображав та погрожував фізичною розправою, в результаті чого остання викликала поліцію (а.с.6).
З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , вбачається, що 26 лютого 2021 року о 10 годині 00 хвилин її колишній чоловік, з яким вони сумісно проживають, вчинив сварку, в ході якої останній висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, поводив себе агресивно, у зв'язку з чим вона викликала поліцію (а.с.5).
З постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 19 серпня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с.14).
Сім'я, згідно з положеннями ст. З Сімейного кодексу України, є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді і його дії органом поліції кваліфіковані правильно, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Вирішуючи питання про застосування до правопорушника виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує, що відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
При призначенні стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, не працює, раніше притягувався до адміністративної відповідальності.
Обставин, що згідно зі ст.ст. 34, 35 КУпАП, пом'якшують відповідальність правопорушника, суд не вбачає.
Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує відповідальність правопорушника, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, скільки дана обставина є кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушника, ступеню його вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, а також з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу, в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.173-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Підстав для призначення правопорушнику будь-якого іншого стягнення, передбаченого санкцією ч. 2 ст.173-2 КУпАП та направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, передбаченої ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відповідно до ст. 39-1 КУпАП, суд не вбачає.
На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Керуючись ст. ст. 33, ч.2 ст.173-2, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір - у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні (Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ /22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд.
Суддя: М.М. Старікова