Справа № 396/157/21
Провадження № 1-кс/396/132/21
Іменем України
28.05.2021 року м. Новоукраїнка Слідчий суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , представник СВ Новоукраїнського ВП - слідчого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
Представник користувача майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся із клопотанням про скасування арешту майна, а саме автомобіля марки ЗАЗ моделі 110207 д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_6 жителю АДРЕСА_1 , яким керував ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , та двох бензопил, одна з яких мала на собі написи БП 4500, а інша червоного кольору без відповідних написів.
В обґрунтування вимог клопотання вказує, що ухвалою слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 15.02.2021 у справі № 396/157/21 накладено арешт на автомобіль марки ЗАЗ моделі 110207 д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_6 жителю АДРЕСА_1 , яким керував ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , дві бензопили, одна з яких мала на собі написи БП 4500, а інша червоного кольору без відповідних написів та на 12 фрагментів стовбурів дерев по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021121080000012 від 09.02.2021 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 246 КК України із забороною права користування та розпорядження до скасування арешту в установленому законом порядку. Станом на 24.05.2021 року минуло більш ніж три місяці з моменту накладення арешту на майно, проте у вказаному кримінальному провадженні не проведено жодної слідчої дії. Жодній особі не повідомлено про підозру.
Матеріали справи не містять розрахунок шкоди, що свідчить про недоведеність події, передбаченої ст. 246 КК України, та ризиків, передбачених ч. З ст. 132 КПК України, що повне обмеження власника майна у користуванні належним майном, не співрозмірне із санкцією ст. 246 КК України та не відповідає цілям кримінального провадження.
Станом на сьогодні відсутні підстави продовження перебування вилученого майна під арештом, тому просить арешт на автомобіль та дві бензинові пилки скасувати.
В судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту майна підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просив клопотання задовольнити та скасувати арешт накладений на автомобіль марки ЗАЗ моделі 110207 д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору, 2004 року випуску, та двох бензопил.
Слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що на тимчасово вилучене майно ухвалою слідчого судді від 15.02.2021 року накладено арешт, оскільки, необхідність арешту вказаного майна мотивована тим, що вказане майно визнане речовими доказами, тому в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 необхідно відмовити, так як триває досудове розслідування. Крім того вказав, що ним надано доручення про проведення слідчих дій у порядку ст. 40-1 КПК України, а також призначена 05.05.2021 року судова інженерно-екологічна експертиза.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників процесу, дослідивши надані ними документи, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.
Одним з принципів кримінального провадження, за нормами ст.16 КПК України, є недоторканність права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Арештом майна, за нормами ч.1 ст.170 КПК України, є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За нормами ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Правовою підставою для накладення арешту на майно, яке вилучене в ході огляду місця події від 08.02.2021 року, слугувало те, що вказане майно має суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення їх зберігання та використання як речового доказу у справі, а також те, що в даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих дій .
Надаючи оцінку доводам клопотання захисника, який діє в інтересах користувача майна, необхідно зауважити, що арешт накладений обґрунтовано, оскільки арештоване майно відповідає ознакам речового доказу (ч.1 ст.98 КПК України).
Заявником, захисником, всупереч вимогам ч.1 ст.174 КПК України, не надано слідчому судді доказів на підтвердження того, що на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту на майно.
В цьому контексті слід враховувати, що згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання учасниками кримінального провадження їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Отже, обов'язок з доведення відсутності подальшої потреби застосування арешту майна покладається саме на особу, яка просить скасувати такий арешт.
На теперішній час, в рамках кримінального провадження № 12021121080000012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 246 КК України, проводяться необхідні слідчі дії.
В даному конкретному випадку скасування арешту майна може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, в ухвалі від 15.02.2021 року врахував: що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; правову підставу для арешту майна; можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Негативних наслідків арешту майна, згідно ухвали слідчого судді від 15.02.2021 року, для заявника, не встановлено.
За правовою позицією, висловленою у листі ВСС України «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 №223-559/0/4-13, у п.13 абз.3, зауважується, що слідчий суддя скасовує заходи забезпечення кримінального провадження лише у випадках надходження клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо суб'єкти оскарження: не були присутні під час розгляду питання про арешт майна; доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу минула потреба; доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, клопотання ОСОБА_3 від імені якого діє адвокат ОСОБА_4 , про скасування арешту на майно не підлягає до задоволення, оскільки не встановлено обставин, які б свідчили, що застосування заходу у вигляді арешту майна в даному випадку є необґрунтованим, та в подальшому в застосуванні цього заходу минула потреба.
Обмеження права власності заявника здійснено з дотриманням ч.2 ст.19 Конституції України, за судовою процедурою передбаченою КПК України.
Звертає слідчий суддя увагу і на той факт, що вказаний транспортний засіб не належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , а документів про те, що останній на законних підставах використовував автомобіль стороною захисту не надано.
У зв'язку з викладеним, клопотання ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, а саме накладеного на автомобіль марки ЗАЗ моделі 110207 д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору, 2004 року випуску, та двох бензопил у кримінальному провадженні № 12021121080000012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 246 КК України, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 110, 174 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна - відмовити.
Повний текст ухвали суду складено 28.05.2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1