іменем України
27 травня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/12855/16-ц
Головуючий у першій інстанції - Жук М. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/749/21
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» в інтересах Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 березня 2017 року (місце ухвалення - м. Чернігів, дата складання повного судового рішення - 27.03.2017) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» в інтересах Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за теплопостачання,
У грудні 2016 року ТОВ фірма «ТехНова» в інтересах КЕП «Чернігівська теплоелектроцентраль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за теплопостачання. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що КЕП «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірма «ТехНова» надає населенню м. Чернігова послуги з теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання і центрального опалення у відповідності до «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630.
Позивач зазначає, що згідно особового рахунку КП «Деснянське» ЧМР, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , а також зареєстрований ОСОБА_2 . Відповідачам надавались послуги з опалення житлової площі та підігріву води, але плату за отримані послуги своєчасно не вносили, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 6837,41 грн за період з 01.03.2013 по 01.11.2016.
У позові позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ фірми «ТехНова» КЕП «Чернігівська ТЕЦ» заборгованість за отримані послуги з теплопостачання в сумі 6837,41 грн за період з 01.03.2013 по 01.11.2016, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2017 позов ТОВ фірма «ТехНова» в інтересах КЕП «Чернігівська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за теплопостачання, задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КЕП «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірма «ТехНова» заборгованість за теплову енергію у розмірі 6837,41 грн. Стягнуто у дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з кожного на користь КЕП «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірма «ТехНова» судові витрати по справі у розмірі 689 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач надає у вказане приміщення відповідачів послуги з опалення та гарячого водопостачання, але відповідачі своєчасно за надані послуги не розраховувались внаслідок чого утворилась заборгованість, яка у відповідності до ст.ст. 67, 68 ЖК України підлягає стягненню. Оскільки відповідачі в судове засідання без поважних причин повторно не з'явились, за згодою позивача, з врахуванням ст. 224 ЦПК України (у редакції чинній на час ухвалення рішення), судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2021 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2017 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду від 27.03.2021 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалюючи заочне рішення у справі судом порушено норми процесуального законодавства, суд розглянув справу за відсутності відповідачів, щодо яких відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, причини неявки в судове засідання відповідачів не з'ясував, не забезпечив відповідачам можливість надати суду докази та навести доводи відповідачі були позбавлені можливості висловити свою позицію щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Зазначає, що при вирішенні справи суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість з оплати послуг щодо теплопостачання, а суд ухвалив рішення про стягнення боргу за теплову енергію.
Суд не звернув увагу на вимоги ст. 118-119 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи), а саме наказу по справі про стягнення заборгованості немає, мається лише копія ухвали з якої не можливо встановити відносно якої саме особи здійснювалось таке провадження, крім того позовні вимоги стосуються періоду, який не був предметом розгляду в порядку наказного провадження, стягувана сума різниться.
Судом не встановлено на кого відкрито особовий рахунок, позивачем не зазначено про наявність договірних відносин між сторонами, не надано розрахунку заборгованості за теплопостачання, та наданий розрахунок по особистому рахунку № НОМЕР_1 свідчить про необґрунтованість позову, оскільки в ньому мова йде про послуги опалення та ГВП, які передбачені постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, та за які позивач не просить суд стягнути, натомість просить суд стягнути борг за теплопостачання.
У відзиві на апеляційну скаргу КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова» просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2017 без змін. В обґрунтування відзиву посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, апеляційна скарга - безпідставною.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що згідно особового рахунку КП «Деснянське» ЧМР, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , а також зареєстрований ОСОБА_2 (а.с. 16).
28.03.2016 Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 750/2652/16-ц було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ фірма «ТехНова» боргу за послуги з опалення квартири за період з 01.03.2013 по 01.03.2016 в сумі 6030, 57 грн, та 689,00 грн судового збору (а.с. 90, 101).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.05.2016 заяву ОСОБА_2 задоволено, судовий наказ виданий 28.03.2016 у справі № 750/2652/16-ц скасовано (а.с. 91, 99-100).
У грудні 2016 року ТОВ фірма «ТехНова» в інтересах КЕП «Чернігівська теплоелектроцентраль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за теплопостачання. У позові позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ фірми «ТехНова» КЕП «Чернігівська ТЕЦ» заборгованість за отримані послуги з теплопостачання в сумі 6837,41 грн за період з 01.03.2013 по 01.11.2016, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.
Заборгованість підтверджена листом - розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( а.с. 5).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач надає у вказане приміщення відповідачів послуги з опалення та гарячого водопостачання, але відповідачі своєчасно за надані послуги не розраховувались, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка у відповідності до ст.ст. 67, 68 ЖК України підлягає стягненню. Оскільки відповідачі в судове засідання без поважних причин повторно не з'явились, за згодою позивача, з врахуванням ст. 224 ЦПК України (у редакції чинній на час ухвалення рішення), судом ухвалено заочне рішення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-ІV), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоч у частині першій статті 19 Закону № 1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-ІV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Відсутність укладеного договору з ТОВ «Фірма «ТехНова» не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати надані їм послуги.
З врахуванням викладеного вище, не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено наявності договірних відносин між сторонами.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство належним чином виконувало взяті на себе зобов'язання, а відповідачі користувалися наданими їм послугами, проте не здійснювали їх оплату.
У підтвердження позову позивачем надано лист-розрахунок, який відповідачем у належний спосіб не спростовано, по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: Чернишевського, 20/70, заборгованість становить 6837,41 грн за період з 01.03.2013 по 01.11.2016 (а.с. 5), особовий рахунок № НОМЕР_2 , згідно якого наймач/власник значиться ОСОБА_1 , який 24.05.2007 змінив місце проживачння, та ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за вказаною адресою з 18.06.1991 (а.с. 6).
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України 2004 року суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо БегеерБ.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти особам, які беруть участь у справі, здійсненню їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Посилання заявника в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, про те, що судом порушено норми процесуального законодавства, а саме те, що суд розглянув справу за відсутності відповідачів, щодо яких відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, причини неявки в судове засідання відповідачів не з'ясував, не забезпечив відповідачам можливість надати суду докази та навести доводи відповідачі були позбавлені можливості висловити свою позицію щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності, не є підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України (станом на час звернення з заявою про перегляд заочного рішення) заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно роз'яснень, викладених в абз. 5 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 № 2, суд скасовує заочне рішення, якщо визнає, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції 29.12.2016 було зроблено запити до відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Чернігівській області щодо відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів (а.с. 13, 14).
За відомостями адресно-довідкового підрозділу УДМС України від 04.01.2017 ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15), ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою з 18.06.1991 (а.с. 17).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.01.2017 (а.с. 17) справу було призначено до судового розгляду на 16.02.2017 на 14-00 годин, повістки про виклик до суду відповідачів повернулися на адресу суду не врученими з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 21, 22).
Згідно журналу судового засідання від 16.02.2017 (а.с. 25) у зв'язку з неявкою відповідачів розгляд справи було відкладено до 27.03.2017 на 14-00 годин, та направлено судову кореспонденцію з повідомленням про час та місце розгляду справи відповідачам за адресою: м. Чернігів, вул. Чернишевського, 20/70, проте судова кореспонденція повернулась до суду не врученою з відміткою «за не запитом» (а.с. 78, 79).
Матеріали справи містять письмову заяву представника позивача від 27.03.2017, в якій він просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 30).
З врахуванням викладеного вище, у відповідності норм процесуального законодавства відповідач у справі місцевим судом повідомлявся про час та місце розгляду справи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, проте судову кореспонденцію не отримував, судом першої інстанції було ухвалено заочне рішення, щодо якого відповідачем ОСОБА_2 було подано заяву про перегляд заочного рішення, яка в подальшому судом була залишена без задоволення.
Не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні справи суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість з оплати послуг щодо теплопостачання, а суд ухвалив рішення про стягнення боргу за теплову енергію, оскільки судом розглянуто справу у відповідності до вимог позовної заяви та її обґрунтувань.
Не обґрунтованими є доводи заявника в частині посилання на те, що місцевий суд не звернув увагу на вимоги ст. 118-119 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи), а саме наказу по справі про стягнення заборгованості немає, мається лише копія ухвали з якої не можливо встановити відносно якої саме особи здійснювалось таке провадження, крім того позовні вимоги стосуються періоду, який не був предметом розгляду в порядку наказного провадження, стягувана сума різниться.
Матеріали справи містять копію судового наказу від 28.03.2016 виданого Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 750/2652/16-ц та копію ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.05.2016 у справі № 750/2652/16-ц в яких значиться Особа 1, разом з тим, вони містять номер справи який співпадає з номером справи на належним чином завірених копіях ухвали від 11.05.2016 та судового наказу від 28.03.2016, в яких повністю зазначені сторони (а.с. 99-100, 101).
Надана довідка від 19.05.2021 № 3479 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб містить дані щодо реєстрації ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 174), ОСОБА_1 знятий з реєстрації 24.05.2007, узгоджується з матеріалами справи щодо місця реєстрації відповідачів, крім того матеріали справи не містять даних щодо уповноваження ОСОБА_2 діяти в інтересах ОСОБА_1 щодо обставин викладених у апеляційній скарзі.
Не підлягає вирішенню судом апеляційної інстанції і заява про застосування строків позовної давності, оскільки за змістом загальних норм права заява про застосування строку позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Разом з тим, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Проте, ОСОБА_2 не було подано такої заяви про застосування позовної давності до заяви про перегляд заочного рішення, відповідач лише посилається, що був позбавлений такої можливості, проте самої процесуальної дії щодо подачі заяви про застосування строку позовної давності не вчиняв, отже відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Відповідно до копій постанов державного виконавця від 25.07.2019 та 20.01.2020, виконавче провадження з виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Чернігова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ фірма «ТехНова» заборгованості за теплову енергію у розмірі 6837, 41 грн закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням. Із постанов про закінчення виконавчих проваджень вбачається, що борг за рішенням суду в розмірі 6837, 41 грн стягнуто з боржника ОСОБА_1 , а не із заявника ОСОБА_2 . Також з ОСОБА_1 стягнуто половину судового збору в розмірі 689 грн. (а.с. 40-41, 45-46, 86-88).
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, оскільки оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено наявні у справі докази і надано їм належну оцінку, суд правильно встановив дійсні обставини справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст рішення складено 27.05.2021.
Головуючий Судді :