Справа №591/8484/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сорока М.Р.
Номер провадження 33/816/252/21 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
27 травня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю захисника Лопаткіна О.В., який діє в інтересах особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання Сітало Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 гривень, -
Як вбачається з оскаржуваної постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2021 року, відносно ОСОБА_1 26 грудня 2020 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №036218, за змістом якого водій ОСОБА_1 26 грудня 2020 року о 03 год. 08 хв. у м. Суми по вул. Римського-Корсакова, керував т/з та не виконав вимогу про зупинку, неодноразово подану працівниками поліції, а саме світло-звуковими приладами службового автомобіля, що зафіксовано на відеореєстратор службового автомобіля, чим порушив вимоги п.2.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.122-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26 грудня 2021 року серії №ДПР18 №036217, водій ОСОБА_1 26 грудня 2020 о 03 год. 09 хв. у м. Суми по вул. Римського Корсакова, поблизу буд. 22, керував т/з Chevrolet Cruze, державний номерний знак- НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. У присутності двох свідків від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я - відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня 2021 року вказані протоколи про адміністративні правопорушення були об'єднані в одне провадження.
За результатами розгляду вищезазначених протоколів, суд прийняв рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП закрито, за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 гривень.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, особа, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2021 року, а провадження - закрити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що:
- 14 квітня 2021 року дана справа була розглянута, хоча його захисником - адвокатом Лопаткіним О.В, було подане клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ст.38 КУпАП;
- під час розгляду вказаної справи суддя, не роз'яснила ні йому, ні його захиснику права на відвід, не запитала, чи має сторона захисту будь які заяви, клопотання, а відразу розпочала розгляд справи по суті, що в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, призвело до порушення його права на захист та на справедливий суд;
- що при притягненні його до відповідальності, судом не було враховано, що він своєї вини не визнавав, а ті обставини, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26 грудня 2020 року він керував автомобілем, на вимогу працівників поліції відмовився пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу а також в закладі охорони здоров'я в присутності двох свідків, не відповідають дійсності;
- суд першої інстанції під час розгляду справи не звернув уваги на очевидні порушення з боку працівників поліції Наказу МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про затвердження інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яким передбачено, що спочатку огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться на місці зупинки транспортного засобу, а лише після не згоди з його результатами, огляд водія проводиться в закладі охорони здоров'я, насправді він жодного разу не сказав що, відмовляється проходити огляд в закладі охорони здоров'я, самі працівники поліції відмовили йому у проходженні такого огляду в медичному закладі, а огляд, проведений з порушенням вказаних вимог вважається недійсним;
- що постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього - підлягає закриттю, у зв'язку з тим, що інкриміновані йому дії, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, датовані 26 грудня 2020 року, тобто, після внесення змін до законодавства, якими скасовано адміністративну відповідальність та встановлено кримінальну відповідальність (ст. 286-1 КК України) за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння;
- протокол про адміністративне правопорушення, який складений відносно нього, є неналежним та недопустимим доказом, а тому, і докази які додані до вказаного протоколу є неналежними та недопустимим, а тому суд не може посилатися на них при прийнятті кінцевого рішення по справі;
- що справа була розглянута в порушення його права на захист, зазначенні у постанові суду обставини не відповідають фактичним обставинам справи, судове рішення прийнято в порушення принципу законності та верховенства права, без дотримання норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог ст.ст. 7, 8, 245, 251, 252, 256, 266, 268,271,280, 283, КУпАП, ст.ст.1,8,19, 58,59,62,64, 129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши захисника Лопаткіна О.В., який підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити та зазначив, що ОСОБА_1 повідомлений належним чином про час, день та місце апеляційного розгляду, просив його здійснити за його відсутності, а за участі захисника, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 було складено два протоколи про адміністративне правопорушення - за ч. 122 КУпАП та за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані протоколи були розглянуті суддею, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП було закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення і в цій частині судове рішення апелянтом не оскаржується.
Що стосується рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративно відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАп, то апеляційний суд зазначає наступне.
Так, розглядаючи справу, суддя районного суду дійшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи та беззаперечними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 26 грудня 2021 року серії №ДПР18 №036217, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно яких ОСОБА_1 , в їх присутності, у категоричній формі відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, які надійшли до суду разом із протоколом про адміністративне правопорушення.
Вказані докази, в тому числі і протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, зібрані з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку не викликають жодних сумнівів у достовірності, і визнавати їх неналежним та недопустимим, про що вказує ОСОБА_1 у поданій апеляційні скарзі, апеляційний суд підстав не має.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що при притягненні його до відповідальності, судом не було враховано, що він своєї вини не визнавав, а обставини, що зазначені у протоколі про те, що він керував автомобілем, на вимогу працівників поліції відмовився пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу а також в закладі охорони здоров'я в присутності двох свідків, не відповідають дійсності, насправді він жодного разу не сказав, що відмовляється проходити огляд в закладі охорони здоров'я, самі працівники поліції відмовили йому у проходженні такого огляду в медичному закладі, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки на спростування зазначених обставин апелянтом доказів надано не було.
При цьому, посилання апелянта на те, що під час розгляду вказаної справи суддя не роз'яснила ні йому, ні його захиснику права на відвід, не запитала, чи має сторона захисту будь які заяви, клопотання, а відразу розпочала розгляд справи по суті, спростовується журналом судового засідання від 14 квітня 2021 року (а.с.70), з якого вбачається, що розгляд справи відбувся за участі захисника Лопаткіна О.В., без участі ОСОБА_1 , який через свого адвоката повідомлявся належним чином. При цьому, на початку розгляду справи, захиснику було роз'яснено право на відвід та передбачені Законом права та обов'язки, на що останній повідомив, що відводи відсутні, права та обов'язки йому зрозумілі.
Доводи апелянта про те, що вказана справа була розглянута в порушення його права на захист також не заслуговують на увагу, з врахуванням того, що при її розгляді був присутній адвокат Лопаткін О.В., з яким ОСОБА_1 уклав угоду про надання правової допомоги , відповідно до якої виконавець, серед іншого, зобов'язувався у повній відповідності з чинним законодавством України надавати замовнику послуги.
Крім того, посилання ОСОБА_1 на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд не врахував змін до законодавства, якими скасовано адміністративну відповідальність та встановлено кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, є безпідставними, оскільки 03 липня 2020 року набув чинності Закон України №720 ІХ від 17 червня 2020 року, яким було скасовано кримінальну та фактично відновлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння.
За таких обставин, рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим та вмотивованим і доводи апеляційної скарги в цій частині вказаних висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга в частині незгоди апелянта з фактичними обставинами задоволенню не підлягає.
Разом з тим, апеляційний суд не може визнати постанову судді такою, що прийнята в точній відповідності з законом, і посилання апелянта на те, що наявні підстави для закриття провадження, оскільки на час розгляду справи закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП є слушними.
Так, відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.38 КУпАП (в редакції чинній на момент вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення) передбачено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
З матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП вчинене ОСОБА_1 26 грудня 2020 року.
Відтак, трьохмісячний строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності обраховувався до 26 березня 2021 року, тобто, станом на час розгляду справи в суді 14 квітня 2021 року зазначений строк вже закінчився.
Наявними у матеріалах доказами підтверджується, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями адвоката, з причин неможливості ОСОБА_1 прибути у призначені судові засідання у зв'язку з хворобою.
До початку розгляду справи, призначеного на 14 квітня 2021 року, захисником Лопаткіним В.О. було подано клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихст. 38 КУпАП, в задоволенні якого суд відмовив, розглянув справу та постановив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням відповідного стягнення.
При цьому суд, накладаючи стягнення, послався на Закон України №1231-ІХ від 16.02.2021, який діяв на час розгляду справи, а при визнанні винуватості та при встановленні розміру адміністративного стягнення, суддя керувався Законом у редакції, яка діяла станом на 26 грудня 2020 року, що є неприпустимим.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасуванню оскаржуваної постанови, із закриттям провадження з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.38, 247, 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 квітня 2021 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - скасувати.
Закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
В іншій частині ( закриття провадження по ст. 122-2 КУпАП ), постанову судді залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.